Рішення № 73530788, 04.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12785/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Астахової О.О.,

при секретарі: Полторак І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» Районний сервісний центр по роботі зі споживачами Дніпровського району м. Києва, Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про зміну договору найму житлового приміщення, встановлення порядку користування та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду із позовом у якому просить змінити договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1. Встановити порядок користування вказаною квартирою наступним чином: надати їй з донькою у користування кімнату площею 18,9 кв.м., у користуваннґ відповідача виділити житлову кімнату площею 11,6 кв.м. В загальному користуванні залишити кухню площею 7,9 кв.м., ванну кімнату - 2,5 кв.м., вбиральню - 1,0 кв.м., коридор - 7,0 кв.м., балкон - 6,8 кв.м.

Зобов'язати Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» Районний сервісний центр по роботі зі споживачами Дніпровського району м. Києва, розподілити особові рахунки по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги, що надаються на квартиру відповідно до встановленого порядку користування квартирою.

Мотивуючи тим, що вона з 27 лютого 2003 року перебувала у шлюбі з відповідачем, від якого народилась донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02 грудня 2005 року, належить на праві спільної часткової власності відповідачу та неповнолітній ОСОБА_3 в рівних долях.

Вказана квартира має загальну площу 48,9 кв.м., житлову площу - 30,5 кв.м. та складається з двох житлових кімнат площами 18,9 кв.м. та 11,6 кв.м., кухні площею 7,9 кв.м., ванної кімнати площею 2,5 кв.м., вбиральні (поєднаної) 1,0 кв.м., коридору 7,0 кв.м., а також обладнана балконом 6,8 кв.м.

Після розірвання шлюбу у 2013 році між сторонами склались складні відносини. Позивач проживає з донькою у кімнаті 11,6 кв. м, а відповідач займає кімнату 18,9 кв. м. Оскільки позивач разом з донькою мешкає у меншій кімнаті, а відповідач один займає кімнату більшою площею, такий порядок користування не відповідає інтересам дитини, а тому позивач просить встановити запропонований нею порядок користування квартирою.

Крім того, особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_1 оформлено на відповідача. При цьому, ОСОБА_2 не сплачує комунальні послуги за квартиру, у зв'язку із чим утворився борг по квартирній платі та платі за комунальні послуги, що створює перешкоди позивачу у отриманні нею ряду документів, зокрема форми 3 на квартиру, у Комунальному концерні «Центр комунального сервісу» Районний сервісний центр по роботі зі споживачами Дніпровського району м. Києва.

Звернувшись до третьої особи із заявою відкрити окремий особовий рахунок на оплату комунальних послуг за кімнату розміром 18,9 кв.м. та укласти окремий договір найму, позивач отримала відмову.

Оскільки досудове врегулювання спору виявилось неможливим, позивач просить про задоволення позову.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та виходячи із доводів, якими обґрунтовується позовна заява просили позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Додатково позивач зазначила, що запропонований нею порядок користування спірною квартирою не порушить житлові права відповідача, а зміна договору найму і відкриття окремого особового рахунка на сплату житлово-комунальних послуг є необхідними вимогами враховуючи, що відповідач веде аморальний спосіб життя, постійно вживає алкогольні напої, не працює, не приймає участі в утриманні дитини, не сплачує за належну йому частину у праві власності комунальні послуги за квартиру, внаслідок чого утворилась значна заборгованість за житлово-комунальні послуги.

Відповідач та треті особи у судове засідання не з'явились, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи або відзиву на позов до суду не надійшло.

Представник Служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації направив до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника Служби та просить прийняти рішення з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 і вимог чинного законодавства України.

Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати і вирішувати справу відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності відповідачу ОСОБА_2 та спільній неповнолітній донці сторін ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 02 грудня 2005 року, виданого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією (а.с. 15).

З 27 лютого 2003 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 25 січня 2013 року на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва (а.с. 10, 16).

Відповідно до довідки виданої КК «Центр комунального сервісу» від 14.06.2017 року №1479, у квартирі АДРЕСА_1, зареєстровані позивач ОСОБА_1, відповідач: ОСОБА_2, а також їхня дитина: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).

За даними технічного паспорту, квартира АДРЕСА_1, загальною площею 48,9 кв.м., жилою площею 30,5 кв.м., складається з двох житлових кімнат площами 18,9 кв.м. та 11,6 кв.м., кухні площею 7,9 кв.м., ванної кімнати площею 2,5 кв.м., вбиральні (поєднаної) 1,0 кв.м., коридору 7,0 кв.м.. Квартира обладнана балконом 6,8 кв.м. (а.с. 14).

Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 150 ЖК Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За положеннями ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпоряджатись своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість.

Інтереси неповнолітнього співвласника квартири - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 представляє її мати - позивач у справі.

Судом надавалась можливість для врегулювання спору мирним шляхом, разом з тим домовленості між співвласниками не досягнуто.

Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності відповідачу і неповнолітній ОСОБА_3 в рівних долях, то відповідно до розміру їх ідеальних часток ОСОБА_3 і ОСОБА_2 належить по 15,25 кв.м. житлової площі (30,5:2).

При цьому позивач просить виділити їй у користування з дочкою кімнату площею 18,9 кв.м., а у користування відповідача кімнату площею 11,6 кв.м.

Отже, кімнати у спірній квартирі не відповідають ідеальним часткам співвласників у праві спільної часткової власності.

Разом з тим, у даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України №6-1500цс15 від 17.02.2016 року.

При цьому слід зазначити, що встановлення порядку користування приміщенням квартири між співвласниками відповідно до змісту статей 319, 368 ЦК України є складовою здійснення ними права спільної часткової власності та не змінює розміру часток належних кожному зі співвласників.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За ст. 155 Житлового кодексу України, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Відповідно до Акту обстеження умов проживання дитини від 02 серпня 2017 року №84, складеного працівниками Служби у справах дітей Дніпровської РДА, дитина ОСОБА_3, разом з матір'ю ОСОБА_1 проживають в кімнаті меншої площі, яка обладнана необхідними меблями, чиста, охайна, з проведеним косметичним ремонтом. Ліжко одне на двох. У даній квартирі умови для проживання дитини не сприятливі, так як у сусідній кімнаті проживає біологічний батько дитини ОСОБА_2, який займає кімнату більшу за розміром, вживає алкогольні напої та влаштовує сварки (зі слів матері). Кімната де проживає батько дитини потребує косметичного ремонту. Дитина ОСОБА_3 перебуває на повному забезпеченні матері, яка працює та отримує середній заробіток. Висновок служби: неповнолітня дитина потребує поліпшення житлових умов. Рекомендовано щоб дитина проживала в кімнаті більшій за розміром (а.с. 19).

Під час даного судового розгляду ОСОБА_1 підтвердила, що відповідач у спірній квартирі займає кімнату площею 18,9 кв. м., а вона разом з дитиною кімнату площею 11,6 кв.м., що не відповідає інтересам дитини.

Як убачається із досліджених судом доказів, відповідач не виконує батьківські обов'язки щодо утримання дитини, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства) (а.с. 34, 45).

Враховуючи виниклий спір між сторонами та обставини справи, суд вважає, що запропонований позивачем порядок користування кімнатами найбільш враховує баланс інтересів кожного зі співвласників, відповідає розміру їхніх часток у праві спільної часткової власності, а тому у користування позивача слід виділити кімнату площею 18,9 кв.м., іншому співвласнику відповідачу ОСОБА_2 виділити у користування житлову кімнату площею 11,6 кв.м. Кухню площею 7,9 кв.м, ванну кімнату площею 2,5 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., коридор площею 7,0 кв.м., балкон площею 6,8 кв.м. слід залишити у спільному користуванні сторін, оскільки вони є місцями загального користування і повинні перебувати у користуванні усіх співвласників.

Щодо вимог про зобов'язання третьої особи КК «Центр комунального сервісу» розподілити особові рахунки по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги, що надаються на квартиру відповідно до встановленого порядку користування квартирою, то вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються КМУ.

Пунктом 10 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572 передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартири в разі, якщо між ними відсутня згода щодо оплати.

Як вбачається зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереженні спільного майна, у сплаті податків, зборів, обов'язкових платежів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

За положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України визначає право на захист цивільних прав та інтересів.

Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав і інтересів судом.

Позивач у позовній заяві зазначає, що підставою звернення до суду є те, що між сторонами, як співвласниками квартири існує спір щодо встановлення порядку сплати комунальних платежів, згоди на розподіл особових рахунків та розподіл оплати за комунальні послуги між співвласниками квартири не досягнуто.

Отже, між сторонами фактично існує спір щодо порядку утримання спільного майна.

Згідно зі ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном.

Частки сторін у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними, по 1/2 частині, і відповідно до своєї частки позивач має нести витрати по утриманню спільного майна, для чого поділу особових рахунків не потребується.

Крім того, позивач просить суд зобов'язати третю особу здійснити розподіл особового рахунку по квартирі. Не зважаючи на роз'яснення судом позивачу та її представнику у порядку визначеному ст. 51 ЦПК України заявити клопотання про залучення Комунального концерну «Центр комунального сервісу» Районний сервісний центр по роботі зі споживачами Дніпровського району м. Києва в якості співвідповідача, позивач даним правом не скористалась, чи розпорядилась на власний розсуд. Проте, покладати обов'язок на третю особу не відповідає нормам процесуального права.

Оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з диспозитивності цивільного судочинства, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір сплачений позивачем за подання позову до суду підлягає стягненню з відповідача на її користь пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 4, 12-13, 141, 206, 258-259, 265, 268, 280-281, 284, 289, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 316 - 319, 321, 355, 356, 358, 364, 386 ЦК України, ст.ст. 150, 155 ЖК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» Районний сервісний центр по роботі зі споживачами Дніпровського району м. Києва, Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про зміну договору найму житлового приміщення, встановлення порядку користування та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділити у користування ОСОБА_1 та її неповнолітній дочці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - кімнату площею 18,9 кв.м., а у користування ОСОБА_2 виділити кімнату площею 11,6 кв. м. Коридор площею 7,0 кв.м, ванну кімнату площею 2,5 кв.м, вбиральню площею 1,0 кв.м, кухню площею 7,9 кв.м., балкон площею 6,8 кв.м. залишити у спільному користуванні.

У іншій частині - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити рішення суду до Апеляційного суду м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Cуддя