Ухвала суду № 73529963, 19.03.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23145/17

провадження № 4-с/753/90/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О. з секретарем судового засідання Расуловою А.А., розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_2 на рішення заступника начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Медведєвої Олени Олегівни, заінтересована особа: ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

11.12.2017 стягувач ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2, стягувач) звернулася до суду зі скаргою на постанову заступника начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Медведєвої О.О. від 27.11.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Скарга обґрунтована такими обставинами. В провадженні Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 29 922,77 грн. 27.11.2017 заступник начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Медведєва О.О. винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначену постанову стягувач вважає неправомірною посилаючись на те, що виконавчі дії не проведені в повному обсязі та не вжито всіх передбачених законодавством заходів щодо виконання рішення суду, при цьому порушено вимоги ст. 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з примусового виконання, а саме: боржник жодного разу не викликався до відділу виконавчої служби та у нього не відбиралось пояснення; не здійснювався вихід за місцем проживання боржника; не вжито заходів щодо виявлення належного боржнику майна; незважаючи на клопотання стягувача до суду не вносилось подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України; не було зроблено запит до податкової інспекції щодо наявних доходів боржника та до УПФУ з питання отримання боржником пенсії.

Стягувач ОСОБА_2 подала письмове клопотання про розгляд скарги у її відсутність.

Заступник начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Медведєва О.О. до суду повторно не прибула, про причини неявки не повідомила, письмового відзиву на скаргу не подала.

Боржник ОСОБА_4 в судове засідання також не з'явилася, про причини неявки не повідомила, пояснення на скаргу не надала.

Нез'явлення осіб, які беруть участь у справі, є підставою для розгляду скарги без фіксування судового засідання технічними засобами.

Вивчивши матеріали скарги, суд встановив такі обставини.

21.01.2015 Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 753/497/13 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 29 922,77 грн.

21.05.2015 головний державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Тущенко П.Л. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 51169545.

27.11.2017 заступник начальника відділу Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Медведєва О.О. винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

На обґрунтування рішення про повернення виконавчого документа стягувачу заступник начальника відділу послався на те, що в ході проведення виконавчих дій у боржника не виявлено майна, на яке можливо звернути стягнення, а саме: згідно інформації Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві транспортних засобів за боржником не зареєстровано; згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно нерухомого майна за боржником не зареєстровано; майна, на яке можливо звернути стягнення, не розшукано, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Зі скарги вбачається, що копію цієї постанови стягувач отримала 04.12.2017, а отже десятиденний строк оскарження не пропущений.

Даючи оцінку доводам скарги про неправомірність дій державного виконавця, суд керується відповідними положеннями Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016, чинному на час винесення оскаржуваного рішення, далі по тексту - Закон № 1404-VIII).

Так, відповідно до положень статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 10 цього Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 Закону № 1404-VIII).

За приписами статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З метою ефективної реалізації покладених на виконавця завдань щодо здійснення заходів примусового виконання рішень закон наділяє його широкими повноваженнями (правами), зокрема, правом проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; звертатися до суду щодо застосування до боржника приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від боржників надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (частина 3 статті 18 Закону № 1404-VIII).

Пунктом 2 частини 1 статті 37Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У цивільному судочинстві діє принцип, відповідно до якого кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (статті 12,81 ЦПК України).

Враховуючи, що посадовою особою органу державної виконавчої служби, рішення якої оскаржується, не надано суду жодних доказів вжиття заходів примусового виконання рішення суду, зокрема, заходів щодо забезпечення явки боржника ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби, здійснення виходу за зазначеною у виконавчому листі адресою з метою виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення, здійснення запитів до органів податкової служби та Пенсійного фонду щодо одержання боржником доходів, реалізації передбаченої законом можливості обмежити боржника у праві виїзду за межі України, суд дійшов висновку, що при здійсненні виконавчих дій державним виконавцем не було вжито усіх необхідних і можливих заходів, спрямованих на виконання рішення суду.

Більш того в попередньому судовому засіданні, яке відбулося 14.02.2018, представник Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Петренко М.О. фактично погодилась з доводами скарги щодо невжиття всіх передбачених законом заходів щодо виконання рішення суду, у зв'язку з чим запропонувала врегулювати спір шляхом скасування оскаржуваної постанови начальником відділу. Проте на момент розгляду скарги доказів винесення такої постанови суду не надано.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена необґрунтовано, без передбачених пунктом 2 частини 1 статті 37Закону № 1404-VIII підстав.

Неправомірним рішенням посадової особи органу державної виконавчої службипорушено права та законні інтереси стягувача, які підлягають захисту шляхом зобов'язання скасувати оскаржувану постанову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 450, 451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати неправомірною постанову заступника начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ медвєдєвої Олени Олегівни від 27 листопада 2017 року про повернення виконавчого документа стягувану, винесену в рамках виконавчого провадження № 51169545.

Зобов'язати заступника начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Медведєву Олену Олегівну, а в разі, якщо вона звільнена з посади, - начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ, скасувати постанову від 27 листопада 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену в рамках виконавчого провадження № 51169545.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: