Ухвала суду № 73529222, 19.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/419/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2016 року, ухваленого під головуванням судді Савенка В.Г., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року позивач ПАТ «Дельта Банк» пред’явив позов до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог вказував, що 02 вересня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 27-5КІ/08-2005А, згідно умов якого банк надав ОСОБА_5 кредитні кошти в сумі 25 200 доларів США, з розрахунку в розмірі 12,5% річних на весь час фактичного користування кредитом на строк до 02.09.2013 року.

В забезпечення виконання кредитного договору між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 27-5КІ/08-2005А, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов’язань . Поручитель і боржник несе перед кредитором солідарну відповідальність .

Банк зазначає, що свої зобов’язання по вказаному договору виконав в повному обсязі.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором АТ «УкрСиббанк» передає ПАБ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором від 02.09.2005 року.

ОСОБА_5 умови кредитного договору протягом тривалого часу належним чином не виконує, у зв’язку з чим станом на 03.02.2016 року виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 786 277 грн. 90 коп., з яких : 311 485 грн. 21 коп. – тіло кредиту, 220 344 грн. 55 коп. – відсотки, 244 404 грн. 14 коп. – пеня, 8 170 грн. 59 коп. - сума за ставкою 3 % від простроченого тіла по кредиту, 1 873 грн. 41 коп. – сума за ставкою 3 % від прострочених процентів по кредиту.

Відповідач ухиляється від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає.

З таких підстав позивач ПАТ «Дельта Банк» просив суд стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 786 277 грн. 90 коп. та судові витрати.

Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 786 277 грн. 90 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Дельта Банк» судові витрати в розмірі 11 794 грн. 17 коп.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2017 року заяву представника відповідача ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2016 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 – ОСОБА_6 просить рішення суду та ухвалу суду скасувати, як незаконні, ухвалені при неповному дослідженні усіх обставин справи, при неправильному застосуванні норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

У відзиві ПАТ «Дельта Банк» вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою і просить суд відмовити в задоволенні скарги, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення по наступних підставах.

Відповідно до 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що відповідно до договору № 10114132001 від 02.09.2005 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5, банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 25 200 доларів США, з розрахунку в розмірі 12,5 % річних за весь час фактичного кредитом на строк з 02.09.2005 року по 02.09.2013 року.

На забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_7 було укладено договір покури № 27-5КІ/08-2005А від 02.09.2005 року, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов’язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником зобов’язань по кредитному договору.

05.02.2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_5 була укладена додаткова угода щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно статті 509 ЦК України зобов’язання – це правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплати неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди ( стаття 611 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610 , частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( неналежне виконання).

Якщо в зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Розглядаючи указаний позов, суд першої інстанції виходив із того, що п. 2.1 додаткової угоди від 05.02.2009 року позичальник з дати підписання цієї додаткової угоди зобов’язується повернути кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів в день сплати ануїтетного платежу. Розмір ануїтетного платежу складає 290 доларів США. День сплати ануїтетного платежу – 24 числа кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов’язаний сплачувати ануїтетних платіж.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному розмірі в термін не пізніше 02 вересня 2013 року, якщо тільки не буде застосований інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.

Згідно п. 4.6 кредитного договору позичальник зобов’язаний достроково повернути у повному розмірі кредит і плату за кредит у випадку застосування банком п. 5.10 цього договору.

Пункт 5.10 кредитного договору передбачає, що у випадку невиконання або прострочення виконання грошових зобов’язань, передбачених цим договором, а також будь-якими іншими угодами, що укладені або будуть укладені в майбутньому між банком і позичальником, банк може змінити термін повернення кредиту в повному обсязі та плати за кредит.

Додаткова угода від 05.02.2009 року підписана сторонами і в суді не оспорювалася.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірними, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність додаткової угоди судом не визнавалась і із відповідним позовом до суду відповідач не звертався.

Тому додаткова угода на час розгляду справи судом є дійсною.

Позивач звернувся до суду не з позовом про дострокове повернення кредиту. А про стягнення заборгованості за кредитом, поскільки строк повернення кредиту сплинув 02.09.2013 року. Тому повідомлення про дострокове повернення кредиту не направлялось.

Відповідно до п. 9.9 кредитного договору банк самостійно веде облік і здійснює розрахунки заборгованості позичальника відповідно до вимог НБУ та умов цього договору. У випадку наявності суперечок між сторонами в якості письмових доказів невиконання зобов’язань позичальника, що мають пріоритетне значення, приймаються виписки про стан рахунків, первинні документи (платіжні доручення позичальника), дані балансу, надані банком і т.д., якщо позичальник не доведе недійсність наданих банком документів або не надасть інших доказів виконання збов’язань.

Позивач надав до суду розрахунок заборгованості яка у встановленому порядку відповідачем не оспорена. Належне обґрунтування неправильності розрахунку заборгованості суду не надано. В апеляційній скарзі відповідач тільки посилається, що йому незрозуміла така заборгованість.

Відповідно до п. 4.4 кредитного договору позичальник зобов’язаний повідомити банк про зміну паспортних даних, фактичної адреси проживання, даних прописки (реєстрації) в триденний строк з моменту проведення таких дій.

Відповідачем не надано суду відповідних доказів виконання вказаного пункту кредитного договору. Тому суд розглянув справу за останнім відомим місцем проживання відповідача.

Також відповідачем не надано будь-яких доказів, що підтверджують сумніви повноваження представника позивача ОСОБА_8 для підписання позовної заяви.

Поскільки відповідач не повністю повернув отримані кошти за кредитним договором, то суд першої інстанції правильно стягнув вказану заборгованість.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на заочне рішення Золотоніського міськрайонного Черкаської області від 26 травня 2016 року залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Судді: