Ухвала суду № 73526669, 20.04.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/256/18

н/п 2/640/1116/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2018 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Шмадченко С.І.,

розглянувши клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просить суд встановити факт постійного проживання однією сім’єю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 03.05.2005 р. по 25.05.2015 р. включно; визначити, що спільним сумісним майном ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є нежитлова будівля літ. «В-3», загальною площею 553,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 24; витребувати на користь ОСОБА_3 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5, ОСОБА_1 ? частину нежитлової будівлі літ. «В-3» по вул. Петровського в буд. 24 у м. Харкові; поділити спільне сумісне майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по ? частині; визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину нежитлової будівлі літ. «В-3» загальною площею 553,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 24.

Ухвалою судді від 01.02.2018 р. вжито заходи забезпечення позову та до вирішення спору по суті заборонено відчуження нерухомого майна нежитлової будівлі літ. «В-3», загальною площею 553,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 24, яка належить ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_5, ІПН НОМЕР_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 559.

Із змісту позовної заяви вбачається, що під час спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу останньому на підставі договору дарування належала нежитлова будівля літ. «В-2» по вул. Петровського, буд. 24 в м. Харкові, площею 205,7 кв. м. При цьому, як зазначає позивачка, під час перебування у цивільному шлюбі за гроші ОСОБА_3 було реконструйовано вказану нежитлову будівлю в нежитлову будівлю «В-3», загальною площею 553,7 кв.м. Домовленості про добровільний поділ спільного сумісного майна між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в установленій законом формі не досягнуто. Однак, ОСОБА_4 не заперечував проти поділу спільного сумісного майна, також останній зазначав, що вони можуть поділити спільне сумісне майно, оскільки ОСОБА_5, ОСОБА_1 замість розрахунку, видали йому нотаріально посвідчену довіреність на право розпорядження та управління нежитловою будівлею але при вчиненні нотаріальних дій було з’ясовано, що довіреність, яку видали ОСОБА_5, ОСОБА_1 скасована. Предметом позову, поданого позивачем, є майнові вимоги до відповідачів.

12.04.2018 р. представник відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням про зустрічне забезпечення позову, в якому просить суд зобов’язати позивачку внести на депозитний рахунок суду суму, що відповідає податковому зобов’язанню відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_5 за 2016 р. у сумі 15 259,98 грн.

Подане клопотання мотивовано тим, що нежитлова будівля була придбана для подальшої передачі приміщень в оренду. Проте, у зв’язку з економічною кризою країні, приведення спірної будівлі у придатний для передачі в оренду стан стало неможливим, у зв’язку з чим власниками було прийнято рішення про відчуження нерухомого майна. У березні 2018 р. на адресу відповідачів надійшли податкові повідомлення – рішення від 12.02.2018 р. № 1417-13, № 1419-13 з податку на нерухоме майно, згідно яких загальна сума податкового зобов’язання за 2016 рік становить 15 259,98 грн., з кожного по 7 629,99 грн.

Заявник зазначала, що у зв'язку із тим, що судом було вжито заходи забезпечення позову, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі укласти не виявляється можливим.

Вивчивши подане клопотання, суд прийшов до наступних висновків:

За приписами частини 1 статті 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Обов'язок суду застосовувати зустрічне забезпечення, відповідно до частини 3 статті 154 ЦПК України, виникає за умов існування таких обставин:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

На час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

Мотивуючи клопотання про зустрічне забезпечення позову, стороною відповідача не наведено та не надано належних і допустимих доказів, якими підтверджуються висловлені у клопотанні доводи.

Враховуючи, що ОСОБА_3, має місце проживання у м. Харкові, має картку платника податків, здійснює нотаріальну діяльність, суду не надано доказів того, що майновий стан позивачки або її дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідачів, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 154, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення позову по цивільній справі ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, 3-я особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу, визначення спільного сумісного майна, поділ спільного сумісного майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на ? частину нежитлової будівлі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення.

Суддя