Рішення № 73526000, 19.04.2018, Решетилівський районний суд Полтавської області

Справа № 546/539/17

Провадження № 2/546/36/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді - Горулька О.М.,

при секретарі - Гудзенко С.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Решетилівка справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсервіс», третя особа – Управління Держпраці у Полтавській області, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення доплати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної (немайнової) шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

13 червня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

-зобов’язати відповідача видати наказ від 12.04.2017 року про його звільнення з роботи за згодою сторін згідно п. 1 ст.326 КЗпП України та зробити відповідний запис в його трудовій книжці;

-зобов’язати відповідача видати йому трудову книжку за весь період його трудової діяльності з 1985 року по 2017 рік включно;

-стягти з відповідача на його користь заробітну плату за березень та першу декаду квітня 2017 року та компенсацію за невикористану частину відпустки у загальному розмірі 8498 грн.;

-стягти з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.04.2017 року по день ухвалення рішення суду;

-стягти з відповідача на його користь завдану йому моральну шкоду у розмірі 9600 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з 06 жовтня 2016 року по 12 квітня 2017 року він працював у ТОВ «Агротехсервіс» на посаді начальника безпеки. Протягом роботи він за вказівками директора товариства виконував і інші роботи, які не входять до обов’язків начальника безпеки. З січня 2017 року він був переведений на роботу на умовах неповного робочого часу з оплатою у розмірі 0,25 відсотків розміру посадового окладу. 11 квітня 2017 року він подав заяву про своє звільнення з роботи за згодою сторін відповідно до п. 1 ч.1 ст. 46 КЗпП України. Станом на червень 2017 року йому не була видана трудова книжка та не виплачена заробітна плата за березень та першу декаду квітня 2017 року, а також не було проведено розрахунок при звільненні. Внаслідок не проведення з ним розрахунку при звільненні йому довелося докласти значних додаткових зусиль для організації свого життя, оплати комунальних та інших платежів, що завдало йому душевних страждань та моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просить його задовольнити і підтвердив обставини, викладені у позовній заяві. Крім того позивач пояснив, що при працевлаштуванні він подав до ТОВ «Агротехсервіс» свою трудову книжку за весь період трудової діяльності. На роботу на умовах неповного робочого часу він був переведений за ініціативою адміністрації. Не будучи згідним з умовами роботи та порушеннями трудового законодавства у ТОВ «Агротехсервіс», він 11 квітня 2017 року подав заяву про звільнення за згодою сторін. Цього ж дня з директором товариства він обумовив умови звільнення та передачі справ, здав всі свої матеріали та після обіду пішов з роботи і більше на роботу не виходив. Через декілька днів йому зателефонували, щоб він виходив на роботу, але він відповів, що подав заяву про звільнення. Підтвердив факт отримання ним трудової книжки, але це була нова трудова книжка, а не та, яку він подавав до товариства при працевлаштуванні.

Після цього, 08.02.2018 року позивач подав до суду письмові пояснення щодо позову, в яких, крім вказаних вище обставин, зазначив, що станом на 11 квітня 2017 року він, з урахуванням його переведення на роботу на умовах неповного робочого часу, повністю виконав свою місячну норму праці, і адміністрація товариства не мала права вимагати від нього працювати понаднормово.

09 лютого 2018 року, після початку розгляду справи по суті, позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, та остаточно просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «Агротехсервіс» від 11 квітня 2017 року про звільнення його з роботи;

- поновити його на роботі;

- стягти з відповідача на його користь доплату заробітної плати за січень-березень та першу декаду квітня 2017 року у загальному розмірі 8264 грн.;

- стягти з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.04.2017 року по день ухвалення рішення суду;

- стягти з відповідача на його користь завдану йому моральну шкоду у розмірі 9600 грн. та понесені ним судові витрати.

Фактично у заяві позивача від 09 лютого 2018 року в частині перших трьох позовних вимог змінено предмет позову та підставу позову.

Згідно ч. 2 ст. 31 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з даним позовом до суду) до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Згідно ч. 3 ст. 49 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання позивачем заяви від 09.02.2018 року) до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстави позову допускається не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Розгляд даної справи по суті розпочато 04.12.2017 року, а тому, з урахуванням положень як попередньої редакції ЦПК України, так і чинної редакції цього Кодексу, позивач втратив право на зміну предмету та підстави позову.

За таких обставин суд вважає за можливий розгляд даної справи в межах первісних позовних вимог, що залишилися, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує, вважає його безпідставним. Вважає звільнення позивача законним, оскільки останній 11.04.2017 року не вийшов на роботу без поважних причин, чим допустив прогул, з ним повністю проведено розрахунок при звільненні. Трудову книжку позивачеві було направлено поштою. Підтвердив обставини, викладені у запереченні проти позову.

У запереченні проти позову (а.с. 59-60) зазначено, що заява позивача від 11.04.2017 року про звільнення за згодою сторін надійшла до ТОВ «Агротехсервіс» рекомендованим листом 17.04.2017 року. На той час позивача наказом № 23-к від 11.04.2017 року вже було звільнено з роботи за прогул без поважних причин, а тому не було необхідності розглядати зазначену вище заяву позивача про звільнення. Оскільки з 11.04.2017 року позивач перестав виходити на роботу, розрахунок при його звільненні було здійснено шляхом перерахунку 13.04.2017 року належних позивачеві коштів на банківський рахунок позивача. Про такий спосіб розрахунку позивача було повідомлено листом від 12.04.2017 року за вих. № 83. Трудову книжку позивачеві також було надіслано поштою і отримав він її 03.06.2017 року. З позивачем повністю було проведено розрахунок при звільненні: виплачено заробітну плату за березень та квітень 2017 року з відрахуванням аліментів та обов’язкових зборів, а також виплачено компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 9 днів. Крім того, відповідачем вказано на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом своїх трудових прав, визначених ст. 233 КЗпП України, одначе про застосування позовної давності відповідачем не заявлено.

Представник третьої особи - Управління Держпраці у Полтавській області в судове засідання не з’явився, хоча належним чином у встановленому законом порядку був повідомленим про дату, час та місце судового засідання, про причину своєї неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд визнав за можливий розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона працює в ТОВ «Агротехсервіс» на посаді головного бухгалтера з 2006 року. Про обставини подання позивачем до товариства своєї трудової книжки та повернення її позивачеві їй нічого не відомо. Трудові книжки працівників зберігаються у товаристві і на вимогу працівників видаються їм на руки, але яким саме чином – їй не відомо. Трудову книжку позивача ОСОБА_1 вона бачила лише один раз, коли він приніс її їй разом із копією, і вона завірила копію трудової книжки. Стверджує, що на даний час трудова книжка позивача у товаристві відсутня, можливо позивач її не повернув, такі випадки трапляються. Про виконання позивачем робіт, які не входять до обов’язків начальника безпеки, їй нічого не відомо. Вона не може сказати, чи був позивач на роботі 11.04.2017 року, чи ні. З позивачем повністю проведено розрахунок при звільненні та виплачено компенсацію за невикористану частину відпустки.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона працює у ТОВ «Агротехсервіс» на посаді секретаря-кадровика з червня 2016 року. На момент прийняття її на роботу трудової книжки позивача за весь період його трудової діяльності у товаристві не було, була нова трудова книжка на ім’я позивача, в якій вона вносила запис про прийняття його на роботу. Позивача було звільнено з роботи за прогули на підставі доповідної, після цього позивачеві телефонували, щоб він передав справи, але на роботу він не з’явився.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки, як зазначено вище, законність звільнення позивача з роботи, поновлення його на роботі та виплата позивачеві доплати за січень-квітень 2017 року не є предметом розгляду в даній справі, суд не приймає до уваги надані сторонами докази на підтвердження цих обставин і не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на зазначене є також недоведеним факт порушення відповідачем законних прав позивача, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки відсутні підстави для задоволення позову, то відсутні і підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених позивачем судових витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263,265 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В :

у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: