Рішення № 73525346, 19.04.2018, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/207/18

Провадження № 2/565/217/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

19 квітня 2018 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

суддіОСОБА_1при секретаріОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач – публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - Банк) просить суд стягнути з ОСОБА_3 107689,22 грн. заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору від 07.04.10 р., відповідач отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з встановленням кредитного ліміту на платіжну картку на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності. Однак позичальник ОСОБА_3 не виконав умов договору щодо повернення кредиту на умовах і в порядку, передбачених договором, що стало підставою для пред’явлення позову.

В судове засідання викликались сторони. Представник позивача до суду не з’явився, не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника позивача та винесення заочного рішення у справі.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з’явився, хоча у передбаченому ст.ст.128, 130 ЦПК України порядку повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, з урахуванням думки представника позивача судом ухвалено провести заочний розгляд справи на підставі доказів, наявних у справі.

Суд, дослідивши та оцінивши у сукупності докази у справі, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково. Підставами для такого висновку суду є наступне.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Судом встановлено, що 07.04.10 р. відповідач ОСОБА_3 шляхом заповнення та підписання анкети-заяви прийняв Умови та Правила надання банківських послуг та ОСОБА_4, уклавши таким чином з позивачем кредитний договір, за умовами якого отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на картковий рахунок з кредитним лімітом 300,00 грн. на умовах сплати відсотків за користування кредитними коштами по процентній ставці 2,9 % на місяць на умовах повернення, встановлених Умовами та Правилами кредитування.

З Довідки про зміну умов кредитування від 20.12.17 р. вбачається, що з 24.01.13 р. відповідачу змінювався кредитний ліміт до 5000,00 грн., а з 18.04.14 р. – до 4570,00 грн. ОСОБА_1 дії позивача відповідають Умовам та Правилам надання банківських послуг.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 30.09.17 р. заборгованість ОСОБА_3 по поверненню тіла кредиту складає 4563,24 грн., по сплаті відсотків за користування кредитними коштами – 93129,73 грн., по пені – 4392,00 грн., по штрафам –5604,25 грн.

З огляду на положення ст.ст.526, 634, 1054 ЦК України суд вбачає правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості по поверненню тіла кредиту та процентів за користування ним за період з 23.01.13 р. по 30.09.17 р.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення неустойки, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами укладеного між сторонами договору, зокрема, пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов’язань на суму від 100,00 грн. згідно з формулою за кожний день прострочення. У той же час, згідно з п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг, при порушенні клієнтом строків платежів по любому з грошових зобов’язань більше ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити ОСОБА_4 штраф (фіксовану та процентну складову).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – прострочення виконання зобов’язання за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 21.10.2015 р. у справі № 6-2003цс15.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача подвійної відповідальності за прострочення виконання грошових зобов’язань, а тому вимогу позивача в частині стягнення з ОСОБА_3 пені вважає такою, що не підлягає до задоволення, через необґрунтованість.

Таким чином, загальна сума боргу ОСОБА_3 перед ОСОБА_4, визнана судом обґрунтованою, складає: 4563,24 грн. + 93129,73 грн. + 5604,25 грн. = 103297,22 грн. Суд вбачає правові підстави для стягнення цих коштів.

Судові витрати слід присудити пропорційно до задоволеної частини позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.526, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» 103297 (сто три тисячі двісті дев’яносто сім) грн. 22 коп. заборгованості за кредитним договором.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити у зв’язку з безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_3 користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» 1690 (одну тисячу шістсотдев’яносто) грн. 14 коп. судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: