Постанова № 73524486, 19.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1457/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: П’янової Я.В. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2017р. по справі №818/1457/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" до Державної фіскальної служби України; третя особа - Головне управління ДФС у Сумській області про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" (далі по тексту - позивач, ТОВ "А-Муссон") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач, ДФС України), третя особа - Головне управління ДФС в Сумській області (далі по тексту - третя особа, ГУ ДФС в Сумській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії ДФС України щодо прийняття рішення №2067516/99-99-11-01-01-25 від 18.09.2017 про скасування рішення про результати розгляду скарги від 22.06.2017 №13388/6199-99-11-01-01-25 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 20.04.2017 №0001191405, №0001201405;

- скасувати рішення ДФС України № 2067516/99-99-11-01-01-25 від 18.09.2017 про скасування рішення про результати розгляду скарги від 22.06.2017 №13388/6199-99-11-01-01-25 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 20.04.2017 №0001191405, №0001201405.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2017р. адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" до Державної фіскальної служби України, третя особа - Головне управління ДФС в Сумській області про визнання дій протиправними та скасування рішення було задоволено.

Визнано протиправними дії ДФС України щодо прийняття рішення №2067516/99-99-11-01-01-25 від 18.09.2017 про скасування рішення про результати розгляду скарги від 22.06.2017 №13388/6199-99-11-01-01-25 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 20.04.2017 №0001191405, №0001201405.

Скасовано рішення ДФС України №2067516/99-99-11-01-01-25 від 18.09.2017 про скасування рішення про результати розгляду скарги від 22.06.2017 №13388/6199-99-11-01-01-25 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 20.04.2017 №0001191405, №0001201405.

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" (код ЄДРПОУ 35068151) витрати зі сплати судового збору в сумі 1684,00 грн. з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Сумській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "А-Муссон" за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт перевірки від 29.03.2017 за №121/18-28-14-05-20/35068151/42 (а.с.9-53).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 20.04.2017 №0001171405, від 20.04.2017 №0001181405, від 20.04.2017 №0001191405, від 20.04.2017 №0001201405, від 20.04.2017 №0001081304, віл 20.04,2017 №0001071304, від 20.04.2017 №0001061304.

ТОВ "А-Муссон" звернулось до ДФС України зі скаргою №144 від 05.05.2017 на вказані вище податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до Рішення ДФС України про результати розгляду скарги № 13388/6199-99-11-01-01-25 від 22.06.2017 (далі по тексту - Рішення 1) були частково задоволені вимоги TOB "А-Муссон", а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 20.04.2017 за № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 на суму 1 971 945,00 грн.

Пізніше ТОВ "А-Муссон" отримало від ДФС України нове Рішення №2067516/99-99-11-01-01-25 від 18.09.2017 про скасування рішення про результати розгляду скарги від 22.06.2017 №13388/6199-99-11-01-01-25 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 20.04.2017 №0001191405, №0001201405 (далі по тексту - Рішення 2), яким скасовано Рішення 1 та визнано чинними податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 20.04.2017 за № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 на суму 1 971 945,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що законодавством України не передбачено, що контролюючий орган вищого рівня має право відмінити своє рішення на підставі отримання додаткової інформації, будь-то листів підлеглих контролюючих органів або висновків судової економічної експертизи, тому дійшов висновку про протиправність дій ДФС України щодо прийняття рішення №2067516/99-99-11-01-01-25 від 18.09.2017 та його скасування.

Колегія суддів часткового погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в повному обсязі , виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України встановлено норми, згідно яких платником податків здійснюється оскарження рішень контролюючого органу та повноваження контролюючого органу вищого рівня при розгляді таких скарг.

У відповідності до п. 55.1 ст. 55 Податкового Кодексу України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

У відповідності до п. 56.1-56.9 статті 56 Податкового Кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

У разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Пунктом 56.10 цієї статті зазначено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

У відповідності до пп. 2 п.2 розділу IX Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом МФУ від 21.10.2015р. №916 за результатами розгляду скарги контролюючий орган може прийняти одне з таких рішень, як часткове задовольнення скарги платника податків та в окремій частині скасовання рішення контролюючого органу, яке оскаржується.

Пунктом 4 цього розділу названого порядку встановлене лише право контролюючого органу виправити допущені при оформленні рішення про результати розгляду скарги описки чи арифметичні помилки, не змінюючи при цьому суть такого рішення. Виправлення проводиться шляхом направлення листа платнику податків, в якому зазначається зміст виправлених помилок.

Тобто , суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що жодним законодавчим актом України не встановлено, що контролюючий орган вищого рівня має право відмінити своє рішення на підставі отримання додаткової інформації, будь-то листів підлеглих контролюючих органів або висновків судової економічної експертизи.

Колегія суддів вважає, що відповідач відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності винесення оскарженого рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваного рішення №2067516/99-99-11-01-01-25 від 18.09.2017 та про задоволення в цій частині позовних вимог.

При цьому , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними дії ДФС України щодо прийняття рішення №2067516/99-99-11-01-01-25 від 18.09.2017 про скасування рішення про результати розгляду скарги від 22.06.2017 №13388/6199-99-11-01-01-25 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 20.04.2017 №0001191405, №0001201405, виходячи з наступного .

Колегія суддів звертає увагу на те , що визнання протиправними дій відповідача не призведе до відновлення порушених прав та інтересів платника податків. Належним способом захисту у такому випадку буде визнання протиправним та скасування саме рішення.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судовому захисту підлягають лише порушене право або інтерес особи, при чому такі порушення мають полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміни стану прав та обов'язків позивача або створення об'єктивних перешкод у реалізації законного інтересу відповідної особи, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.

Дії податкового органу щодо прийняття оскаржуваного рішення не створюють об'єктивних перешкод у реалізації позивачем його законних інтересів або прав, тому підстав для визнання протиправними таких дій колегія суддів не знаходить.

Крім того, колегія суддів враховує висновки Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України», відповідно до якого частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді. Тобто, умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом. У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.

Судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах. Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку. Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод. При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду позивач вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право, охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір по суті вимог, колегія суддів виходить з того, що суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Колегія суддів зазначає , що в даному випадку належним способом захисту є скасування рішення ДФС України № 2067516/99-99-11-01-01-25 від 18.09.2017 про скасування рішення про результати розгляду скарги від 22.06.2017 №13388/6199-99-11-01-01-25 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 20.04.2017 №0001191405, №0001201405, а не дії щодо його прийняття.

Тому , постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання протиправними дії ДФС України щодо прийняття рішення №2067516/99-99-11-01-01-25 від 18.09.2017 про скасування рішення про результати розгляду скарги від 22.06.2017 №13388/6199-99-11-01-01-25 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 20.04.2017 №0001191405, №0001201405 відповідно положень ст. 317 КАС України з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову , а апеляційна скарга податкового органу підлягає частковому задоволенню.

В іншій частині постанова суду першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення постанови суду першої інстанції в цій частині - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 по справі № 818/1457/17 скасувати в частині визнання протиправними дії ДФС України щодо прийняття рішення №2067516/99-99-11-01-01-25 від 18.09.2017 про скасування рішення про результати розгляду скарги від 22.06.2017 №13388/6199-99-11-01-01-25 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 20.04.2017 №0001191405, №0001201405.

В цій частині в задоволені позову відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2017р. по справі № 818/1457/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 20.04.2018 р.