Постанова № 73524334, 19.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/950/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року, ухвалене головуючим суддею Зубачик Н.Б. об 11:52:09 у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС, заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_3 про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Львівської митниці ДФС України, заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_3 про скасування постанови у справі про порушення митних правил №4900/20900/17 від 07.11.2017 року за вчинення порушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_2 оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі зазначає, що його незаконно та необґрунтовано притягнуто до відповідальності за порушення митних правил, оскільки такого правопорушення як невивезення транспортного засобу за межі митної території України більше, ніж на 10 днів, він не вчиняв, так як не ввозив транспортний засіб , а під час перетину кордону в автомобілі перебував в якості пасажира. Зазначає, що суд першої інстанції не витребував відеозапис з камер спостереження з пропускного пункту «Рава-Руська-Хребенне» Львівської митниці ДФС, з якого можна буде встановити, що він не виходив з автомобіля, а тому не міг його зареєструвати на своє ім’я.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 20.09.2017 року у ході митного контролю Львівською митницею ДФС виявлено, що ОСОБА_2 13.05.2016 року ввіз на митну територію України автомобіль марки «MITSUBISHI GALANT», реєстраційний номер WWL7318A у митному режимі транзит смугою руху «зелений коридор» через п/п «Рава-Руська-Хребенне» Львівської митниці ДФС.

Згідно автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» цей транспортний засіб з митної території України станом на 20.09.2017 року ОСОБА_2 не вивезений та у інший митний режим не поміщений.

20 вересня 2017 року при виявленні ОСОБА_2 під час перетину кордону МАПП «ОСОБА_1 – Руська» Львівської митниці ДФС головним державним інспектором ВМО №3 м/п «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС ОСОБА_4 складений протокол №4900/20900/17 про порушення ОСОБА_2 13.05.2016 року митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України.

На підставі протоколу заступником начальника Львівської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_3 після розгляду за участю ОСОБА_2 справи про порушення митних правил винесена постанова №4900/20900/17 від 07 листопада 2017 року, якою позивача визнано винним у перевищенні встановленого Митним кодексом України строку доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, до митного органу більше ніж на десять діб та накладений штраф в розмірі 8500 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що під час розгляду справи про порушення митних правил, при винесенні постанови і накладенні на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, відповідач як суб'єкт владних повноважень, діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позивач не надав жодних доказів вчинення щодо нього шахрайських дій.

Апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 90 Митного кодексу України (далі - МК України) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно частин 1 та 4 статті 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці – п’ять діб.

Частиною 3 статті 470 МК України передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, автомобіль марки «MITSUBISHIGALANT» ввіз на територію України саме ОСОБА_2 і не вивіз його у встановлений ст. 470 МК України строк з митної території України.

Позивачем не спростовано дані обставини жодними доказами.

Виходячи із встановлених судом першої інстанції і не спростованих позивачем обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил відповідач встановив всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, що адміністративне правопорушення відбулося, що порушення митних правил вчинене саме ОСОБА_2, який підлягає адміністративній відповідальності, а також врахував відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що покликання апелянта на те, що він не вчиняв порушення митних правил, оскільки не ввозив до України автомобіль марки «MITSUBISHI GALANT» не заслуговує на увагу, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Апеляційний суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів відсутності правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення ( а.с.2-5 ) вбачається, що ОСОБА_2 не надав будь-яких пояснень та зауважень і підписав протокол без зауважень.Під час розгляду справи про порушення митних правил позивач також не надавав письмових пояснень. Також позивачем не надано жодних доказів про те, що автомобіль марки «MITSUBISHI GALANT» на митну територію України ввозив не він, а інша особа.

Покликання ОСОБА_2 на те, що суд першої інстанції не витребував відеозапис з камер спостереження з пропускного пункту «Рава-Руська-Хребенне» Львівської митниці ДФС від 13.05.2016 року (дня ввезення автомобіля марки «MITSUBISHIGALANT»), що позбавило його можливості довести, що автомобіль ним на митну територію України не ввозився, апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки такий відеозапис не є належним доказом в розумінні ст.251 КУпАП, на основі нього неможливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_2 в його вчиненні.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 перевищений встановлений Митним кодексом України строк доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, терміном більше ніж десять діб, тому в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, а постанова у справі про порушення митних правил №4900/20900/17 від 07.11.2017 року за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, є винесеною підставно і з врахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття такого рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, оскільки судове рішення першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року у справі № 461/7988/17- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повне судове рішення складене 20.04.2018 року