Рішення № 73524264, 10.04.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 10.04.2018 Справа № 554/9539/17

Провадження №2/554/156/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

при секретарі Садошенко М.П.,

за участю учасників справи:

позивач ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2 радіомовлення в особі Полтавської філії ОСОБА_2 РРТ: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 радіомовлення в особі Полтавської філії ОСОБА_2 РРТ про зобов’язання нарахування та стягнення заробітної плати, у зв’язку із порушенням законодавства про працю та про оплату праці, умов колективного і трудового договору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 30.11.2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 радіомовлення в особі Полтавської філії ОСОБА_2 РРТ про зобов’язання нарахування та стягнення заробітної плати, у зв’язку із порушенням законодавства про працю та про оплату праці, умов колективного і трудового договору, в якому просив визнати неправомірною зміну розміру надбавки за високі досягнення в праці позивача за наказом відповідача №111 від 16.10.2015 року, поновивши позивачу попередні умови оплати праці, що були передбачені наказами відповідача №28/вк від 10.11.2008 року та №129 від 25.09.2009 року (щомісячної надбавки у розмірі 50% від окладу юрисконсульта); зобов’язати відповідача здійснити відповідні нарахування позивачу та примусово стягнути з відповідача на користь позивача донараховані суми заробітної плати з урахуванням виплат, що розраховуються методом обчислення середньої заробітної плати, які не нараховувались за спірний період з 01.10.2015 року по поточну дату розгляду справи судом (відпускних,відряджень,матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, лікарняних) та додатково відповідної індексації заробітної плати за спірний період, компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, 3% річних за весь час прострочення, відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 5000 гривень.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що він по теперішній час працює в Полтавській філії ОСОБА_2 радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. З 01.07.2006 року ОСОБА_1, згідно з наказом державного підприємства Полтавський обласний радіотелевізійний передавальний центр №64 від 15.05.2006 року, було переведено з посади економіста з договірних та претензійних робіт на посаду економіста з договірних та претензійних робіт другої категорії. ОСОБА_2 РРТ є правонаступником зазначеного державного підприємства. З 10.11.2008 року на позивача було покладено виконання функціональних обов’язків юрисконсульта, у порядку суміщення, з доплатою 50% посадового окладу юрисконсульта, згідно наказу Полтавської філії ОСОБА_2 РРТ за №28/вк від 10.11.2008 року. З 01.10.2009 року наказом Полтавської філії ОСОБА_2 РРТ №129 від 25.09.2009 року «Про встановлення посадових окладів працівникам управління Полтавської філії ОСОБА_2 РРТ» позивача було переведено на посаду юрисконсульта першої категорії з посадовим окладом 2073 гривень з встановленням надбавки за високі досягнення в праці у розмірі 1035 гривень, що складає 50% встановленого цим наказом посадового окладу юрисконсульта. Цю надбавку за високі досягнення в праці позивач отримував систематично щомісяця протягом майже 7 років, до жовтня 2015 року. З відповідним розпорядчим документом про зменшення з 01.10.2015 року заробітної плати (надбавки за високі досягнення в праці) позивача не було ознайомлено. Службовою за вих. №23 від 24.11.2017 року від директора Полтавської філії відповідачу було надано копію наказу №111 «Про зміну розмірів та скасування надбавок за високі досягнення у праці ОСОБА_1, ОСОБА_4М.» від 16.10.2015 року. В цьому наказі зазначено, що відповідно до положення Колективного договору про порядок встановлення і скасування надбавки за високі досягнення у праці, за несвоєчасно виконання завдань та погіршення якості роботи з 01.10.2015 року ОСОБА_1 – юрисконсульту 1 категорії змінити надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 19,4 % посадового окладу. Позивачу не надали даний наказ на візування. ОСОБА_1, згідно своєї посадової інструкції, своєчасно та якісно планував та виконав свою роботу, проте відповідачем внаслідок методологічної помилки (неправильного застосування чинного законодавства) нараховано та виплачено заробітну плату в меншому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством.

Крім того, позивач зазнав моральних страждань, у зв’язку з психологічним тиском керівника Полтавської філії, систематичного створення ним негативного ставлення до позивача у трудовому колективі, що призвело до сильних душевних хвилювань та непрацездатності позивача, а потім і до затримки виплати допомоги. Моральну шкоду позивач оцінює в 5000 гривень.

Ухвалою суду від 01.12.2017 року було відкрито провадження по даній справі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Пунктом 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України 2017 року (чинний з 15.12.2017 року), передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив задовольнити. Пояснив, що його обов’язки зазначені в посадовій інструкції. Крім юридичної він виконує ще й договірну роботу, складає проекти договорів, а це не передбачено інструкцією. Таким чином, як до переводу так і після він виконує роботи не властиві юрисконсульту. З розміром надбавки він не був ознайомлений, хоч розшифровки заробітної плати отримує. Він не відмовлявся від підписання наказу.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні безпідставних вимог, відповідач надав відзив на позов (а.с.61-68). Вказав, що колективним договором передбачені виплати, в розшифровках все написано, позивач всі накази візує, але з цим наказом відмовився ознайомлюватися. Вимоги про нарахування 3% річних не застосовуються в трудових правовідносинах.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно матеріалів справи, згідно наказу №2/вк від 01.03.2002 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Полтавської філії ОСОБА_2 радіомовлення, радіозв’язку та телебачення на посаду електромеханіка засобів радіо і телебачення з посадовим окладом 250 гривень.

З 01.10.2004 року ОСОБА_1 було переведено з посади електромеханіка засобів радіо та телебачення на посаду економіста з договірних та претензійних робіт (наказ від 29.09.2004 року №25/вк) (а.с.24).

З 01.07.2006 року ОСОБА_1 було переведено з посади економіста з договірних та претензійних робіт на посаду економіста з договірних та претензійних робіт другої категорії (наказ від 15.05.2006 року №64) (а.с.25-26).

З 10.11.2008 року на ОСОБА_1 було покладено виконання обов’язків юрисконсульта в порядку суміщення (наказ від 10.11.2008 року №28/вк) (а.с.27).

З 01.10.2009 року ОСОБА_1 було переведено на посаду юрисконсульта першої категорії з посадовим окладом 2073 гривень з встановленням надбавки за високі досягнення в праці у розмірі 1035 гривень, що складає 50% встановленого цим наказом посадового окладу юрисконсульта (наказ від 25.09.2009 року №129) (а.с.28-29).

Наказом №111 від 16.10.2015 року «Про зміну розмірів та скасування надбавок за високі досягнення у праці ОСОБА_1, ОСОБА_4М.» відповідно до положення Колективного договору про порядок встановлення і скасування надбавки за високі досягнення у праці, за несвоєчасне виконання завдань та погіршення якості роботи з 01.10.2015 року ОСОБА_1 – юрисконсульту 1 категорії змінено надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 19,4% посадового окладу (а.с.32).

Законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу Законів про працю України, Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України.

Згідно зі ст. 13 КЗпП України, ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України, в колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановленню форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

За змістом ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.

Стаття 94 КЗпП України визначає поняття заробітної плати.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організації, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно із частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності з іншим уповноваженимна представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Аналогічні положення викладені у статті 15 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до змісту статті 2 Закону України «Про оплату праці» у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Так, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, діюче законодавство тільки зобов’язує власника встановлювати конкретні розміри надбавок на умовах та в розмірі, що визначені нормативно-правовими актами з урахуванням вимог колективного договору, а у разі, якщо вони не передбачені актами чинного законодавства або провадяться понад встановлені зазначеними актами норми відповідно до вимог колективного договору. Законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри надбавок, які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника надбавок обов’язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено колективним договором або іншим локальними документами підприємства.

Частина четверта статті 97 КЗпП України, яка забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2790цс16.

Таким чином, прийняття директором Полтавської філії ОСОБА_2 РРТ наказу від 16.10.2015 року №111 від 16.10.2015 року «Про зміну розмірів та скасування надбавок за високі досягнення у праці ОСОБА_1, ОСОБА_4М.», яким з 01.10.2015 року ОСОБА_1 – юрисконсульту 1 категорії змінено надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 19,4% посадового окладу, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений, і не потребувало попереднього погодження з виборними органами первинних профспілкових організацій.

Пунктом 5.12 Колективного договору адміністрація ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання за наявності фінансової можливості проводити поточне преміювання працівників за Порядком преміювання працівників у розмірах, визначених філіями ОСОБА_2 та дирекцією у розмірах преміювання за основні результати виробничої та фінансово - господарської діяльності в межах фонду заробітної плати (а.с.70-83 – Колективний договір).

Пунктом 5.7 Колективного договору визначено, що в межах коштів визначеного та затвердженого фонду оплати праці адміністрації підприємства встановлює працівникам ОСОБА_2 РРТ доплати та надбавки в розмірах, що визначаються у відсотках до тарифної ставки (окладу), посадового окладу працівника за основною посадою. Порядок призначення доплати за високі досягнення в праці керівникам, професіоналам, фахівцям визначений п.5.7.14 призначається у розмірі до 50%.

Згідно Положення про порядок встановлення надбавки за високі досягнення в праці, яке є невід’ємною частиною колективного договору, а саме: п.3.1,3.2., надбавка встановлюється на підставі показників, що характеризують рівень кваліфікації працівника, директором філії на підставі цього положення і оформляються наказом (а.с.84). При погіршенні показників праці або погіршенні трудової і виробничої дисципліни надбавка зменшується або скасовується наказом (п.3.3).

Таким чином, саме директор підприємства, одноособово визначає розмір надбавки, про що виноситься відповідний наказ. Зазначені положення встановлені колективним договором та відповідним положенням, з якими позивач був ознайомлений при прийомі на роботу.

За таких обставин, суд вважає, що наказ директором Полтавської філії ОСОБА_2 РРТ від 16.10.2015 року №111 від 16.10.2015 року «Про зміну розмірів та скасування надбавок за високі досягнення у праці ОСОБА_1, ОСОБА_4М.», яким з 01.10.2015 року ОСОБА_1 – юрисконсульту 1 категорії змінено надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 19,4% посадового окладу, був виданий у межах його компетенції та при його прийнятті ним не були порушені вимоги закону та діючих на підприємстві Колективного договору та інших локальних нормативних актів, а тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд вважає, що стороною позивача ані в позовній заяві, ані в ході судового розгляду не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості своїх позовних вимог.

Суд приходить до висновку, що доводи позивача про те, що відповідач в порушення норм трудового законодавства безпідставно зменшив йому заробітну плату, недоплачував кошти, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти позову, відповідач обґрунтовано послався на вищезазначені обставини, а саме відсутності порушень трудового законодавства відносно ОСОБА_1

За приписами статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність законних підстав для донарахування заробітної плати позивачу, так як право останнього не є порушеним, отже відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

Суд з вищезазначених підстав вважає необґрунтованими інші похідні позовні вимоги ОСОБА_1 та вимоги в частині посилань на статтю 625 ЦК України згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З цього приводу, слід, зокрема, зазначити, що як вбачається із матеріалів справи, спір стосувався оплати недоплаченої заробітної плати, що регулюється нормами трудового законодавства, а не ЦК України.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Суд зазначає, що окрім вимог, за які позивач звільнений від сплати судового збору (про стягнення суми заробітної плати), заявнику необхідно було сплатити судовий збір в сумі 1409,60 гривень за вимоги про стягнення моральної шкоди, визнання неправомірною зміну розміру надбавки, які підлягають стягненню з нього на користь держави, враховуючи положення ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.32,97,115,237-1 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: 36023 АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, до ОСОБА_2 радіомовлення в особі Полтавської філії ОСОБА_2 РРТ, місцезнаходження: 36011 м.Полтава, просп.Першотравневий,26-А, код ЄДРПОУ 34926887, про зобов’язання нарахування та стягнення заробітної плати, у зв’язку із порушенням законодавства про працю та про оплату праці, умов колективного і трудового договору – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: 36023 АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь держави судовий збір в сумі 1409,60 гривень.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області.

Повний текст судового рішення складено 20.04.2018 року.

Суддя: А.М.Чуванова