Постанова № 73523907, 19.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1976/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П’янової Я.В.

суддів: Чалого І.С. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання: Струкової Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 (головуючий суддя Н.В. Савицька, м. Суми, повний текст складено 29.12.17 р.) по справі № 818/1976/17

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач), в якому просив: зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер: 5924780900:03:002:0063) ОСОБА_3 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 – задоволено.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер: 5924780900:03:002:0063) ОСОБА_3 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_3 (40035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в сумі 640 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на той факт, що відповідно до статей 151, 118, 122, 123, 134 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, затвердженого Наказом Держгеокадастру від 03.03.15 р. №6, на підставі наказів від 25.08.16 р. та 29.08.16 р. “Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою”, на земельну ділянку, яка запроектована проектом землеустрою, з яким звернувся позивач, Головним управлінням були прийняті накази про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам АТО для індивідуального садівництва.

Враховуючи вищезазначене, на даний час на земельну ділянку, яка запроектована проектом землеустрою, з яким звернувся позивач, та на яку видані накази про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Бездрицької сільської ради Сумського району учасникам АТО, містобудівна документація, а саме детальний план території даної земельної ділянки, в процесі розроблення.

Окрім того, повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, за своєю правовою природою є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Таким чином, зобов’язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року - без змін.

Так, на думку позивача, відмова Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у затвердженні вищезгаданого проекту землеустрою є протиправною, оскільки виключно стаття 118 Земельного кодексу України та ніякий інший нормативно-правовий акт встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

На стадії отримання погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою не передбачено повноважень щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою. Вищезазначений проект землеустрою належним чином погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а саме за принципом екстериторіальності проект землеустрою погоджено висновком Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.09.2017 р. № 11331/82-17.

Відповідач на стадії отримання погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою не наділений законними повноваженнями повторно перевіряти цей проект землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Повноваження Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, виходячи з фактичних обставин справи, вимог ст. 19 Конституції України та ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, в даному конкретному випадку не є дискреційними, оскільки у Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в цьому випадку є лише один варіант правомірної поведінки - прийняття наказу про затвердження проекту землеустрою.

Особливо позивач звертає увагу на той факт, що процес приватизації нею земельної ділянки уже триває більше двох років і трьох місяців (з 11.12.2015р.) і в процесі приватизації нею земельної ділянки протиправність дій відповідача вже тричі була предметом судового розгляду (справи № 818/40/16, № 818/747/16, № 818/1763/16). Порушення прав позивача допускається самим відповідачем та вирішити спірне питання у інший спосіб, ніж як чітко зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою немає можливості.

У доповненнях до відзиву позивач вважає безпідставними доводи відповідача про те, що групі громадян надано дозволи на розробку проекту землеустрою на спірну земельну ділянку і в подальшому після розроблення цими громадянами проекту землеустрою у відповідача є зобов'язання передати дану спірну земельну ділянку цим громадянам у власність для ведення садівництва, а тому відповідач не має права затвердити проект землеустрою позивача, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Також, позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що в даний час групою громадян розробляється проект землеустрою щодо відведення цим громадянам спірної земельної ділянки у власність для ведення садівництва, тобто фактично на теперішній час спірна земельна ділянка перебуває у стані відведення певній групі громадян у власність для ведення садівництва, оскільки законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані «відведення».

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та в доповненнях до нього.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 р. в адміністративній справі №818/40/16 задоволено вимоги ОСОБА_3 щодо визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с. 14-15).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 р. в адміністративній справі №818/747/16 задоволено вимоги ОСОБА_3 щодо визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладеної у листі від 06.06.2016 р. №Б-4442-3581/6-16, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області (а.с. 16-18).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 р. в адміністративній справі №818/1763/16 задоволено вимогу ОСОБА_3 щодо визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладеної у листі від 21.12.2016 р. №Б-13076/0/5-16/6568/6-16, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с. 19-21).

Наказом від 06.03.2017 р. №18-1597/16-17-СГ, на виконання вимог постанови Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 р. в адміністративній справі №818/1763/16, ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,50 га (а.с. 10).

Розроблений проект землеустрою належним чином погоджено висновком Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.09.2017 р. № 11331/82-17, в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України (а.с. 12).

20.11.2017 року ОСОБА_3 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер: 5924780900:03:002:0063) ОСОБА_3 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області (а.с. 8).

Листом від 06.12.2017 р. № Б-15187-6196/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відмовило ОСОБА_3 у затвердженні вищезазначеного проекту землеустрою, мотивуючи свою відмову тим, що дана земельна ділянка запроектована для відведення земельних ділянок учасникам АТО для індивідуального садівництва (а.с.13).

Не погоджуючись з відмовою відповідача, викладеної в листі від 06.12.2017 р., ОСОБА_3 звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи відповідач не обґрунтував правомірність прийняття рішення щодо відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою. Ані в оскаржуваній відповіді, ані у відзиві на позовну заяву відповідач не зазначив жодного нормативно - правового акту, якому б не відповідав проект землеустрою, наданий на затвердження позивачем.

Оскільки питання про відведення позивачеві у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності вирішується вже з початку 2016 року, а процес надання позивачу формальних відмов у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в цьому випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України (далі по тексту – ЗК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Із наведених норм вбачається, що на стадії отримання погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою, не передбачено повноважень щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області погоджено проект землеустрою позивачки та надано висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20.09.2017 р. № 11331/82-17 (а.с. 12), у якому зазначено, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Згідно з вимогами ч.ч. 10, 13 ст. 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 18 ст. 186 ЗК України ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У листі, яким позивачу відмовлено в задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою, а також в апеляційній скарзі відповідач посилається на наявність прийнятих наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам АТО для індивідуального садівництва, а також на розробку детального плану території Бездрицької сільради.

В свою чергу, таких підстав Земельним кодексом України не передбачено. Будь-якого посилання на вимоги нормативних актів у листі-відмові не наведено.

Крім того, надання будь-яким особам дозволів на розроблення відповідних проектів землеустрою є лише первісним етапом процедури відведення земельних ділянок і не означає, що такі проекти землеустрою в наступному будуть затверджені компетентним суб'єктом влади, а земельні ділянки - передані заявникам (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. № К/9901/3734/17).

Посилання відповідача на те, що в даний час групою громадян розробляється проект землеустрою щодо відведення цим громадянам спірної земельної ділянки у власність для ведення садівництва, тобто фактично на теперішній час спірна земельна ділянка перебуває у стані відведення певній групі громадян у власність для ведення садівництва, а тому відповідач не має права затвердити проект землеустрою позивача, не приймаються до уваги, оскільки законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані “відведення” (правова позиція також підтверджена вищезазначеною постановою Верховного Суду від 27.02.2018 р. № К/9901/3734/17).

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що на момент первинного звернення позивача 11.12.2015 р. із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, земельна ділянка, щодо якої позивач просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, була вільною землею сільськогосподарського призначення (рілля), в Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області була відсутня заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від громадянина - учасника АТО на цю саму земельну ділянку, а також вказана земельна ділянка не була віднесена до земельних ділянок для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції відповідно до розпорядження Кабінету ОСОБА_5 України від 19 серпня 2015 року № 898-р “Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками”.

Вищезазначені факти та обставини підтверджуються трьома постановами Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 р. у справі № 818/40/16, від 05.10.2016 р. у справі № 818/747/16 та від 12.01.2017 р. у справі № 818/1763/16, які набрали законної сили.

Також, необхідно звернути увагу на те, що на момент видачі відповідачем дозволів на розроблення проектів землеустрою учасникам АТО на одну і ту ж саму земельну ділянку уже існувало два судових рішення стосовно надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою на цю саму земельну ділянку (постанови Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 р. у справі № 818/40/16 та від 05.10.2016 р. у справі № 818/747/16).

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою. Відповідач зобов'язаний або затвердити проект землеустрою, або відмовити у такому затвердженні, але на законних підставах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав ОСОБА_3 формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2016 р. у справі № К/800/32729/15).

Оскільки процес надання позивачу формальних відмов у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою. Таке зобов'язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 р. у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24.03.1988), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 14.04.2017 р. № К/800/30308/16 зробив висновок про те, що праву позивача на отримання у власність земельної ділянки кореспондує обов'язок відповідача прийняти відповідне рішення, тобто, затвердження проекту землеустрою позивача та надання йому у власність земельної ділянки - це не право відповідача, а його прямий обов'язок.

Окрім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 р. № К/800/12368/14 зазначено, що в випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію, суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_5 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.

Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб'єктів владних повноважень підтверджена постановою Верховного Суду від 27.02.2018 р. № К/9901/4844/18.

До того ж, виключність повноважень, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, з огляду на положення статей 55, 124 Конституції та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, жодним чином не впливає на можливість оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідач не обґрунтував правомірність прийняття рішення щодо відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою та як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 по справі № 818/1976/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_6Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови складено 20.04.2018.