Постанова № 73523776, 19.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1776/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: П’янової Я.В. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімік" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2017 р. по справі № 818/1776/17 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Лімік" до Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК" (далі - позивач, ТОВ "Лімік") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 489 130, 50 грн., у тому числі за податковими зобов’язаннями - 326 087, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 163 043, 50 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2017 р. було відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається додатково до доводів, викладених в адміністративному позові, на незаконність проведення камеральної перевірки, а, відтак, на незаконність прийнятого повідомлення-рішення.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, та просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення- рішення прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 06.07.2017, яким встановлено, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних та баз даних ДФС України ТОВ «Лімік» в березні 2017 року придбано у ТОВ «Модуль Проект» вузли обліку газу в блочному виконання на базі лічильників та ультразвукових лічильників різної модифікації в кількості 5 штук на суму ПДВ - 2 518 482,18 гривень, згідно податкових накладних « 2, 3, 4, 5, 6 від 13.03.2017 року, зареєстрованих в реєстрі податкових накладних відповідно лише 07, 08, 10 квітня 2017 року. Сума ПДВ по даних податкових накладних була включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2017 року передчасно.

Підставою для проведення камеральної перевірки стало надання ТОВ «ЛІМІК» уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2017 р., прийнятий ДФС України 12.05.2017р.(№9086868975).

Уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за березень 2017 р. (№9086868975) та Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» було надіслано та прийнято ДФС 12.05.2017р.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з п. 102.1 ПКУ помилки, допущені в деклараціях з ПДВ попередніх періодів, можна виправити не пізніше 1095 дня, що настає за останнім днем:

– граничного строку подання податкової декларації, в якій було допущено помилку (якщо декларацію було надано вчасно);

– фактичного її подання (якщо декларацію було подано пізніше встановленого строку).

Положення п. 50.1 ПКУ передбачають два способи виправлення помилок у декларації:

1) надання уточнюючого розрахунку зі сплатою недоплати та штрафу в розмірі 3 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

2) відображення суми недоплати у складі декларації, яка подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшеної на суму штрафу у розмірі 5 % від такої суми.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з п.п.21.1.1. п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

З 1 січня 2017 року набрала чинності норма п.76.3 ст.76 Податкового кодексу України, відповідно до якої камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

В цій частині колегія не приймає доводи відповідача щодо того, що норма п.76.3 ст.76 Податкового кодексу передбачає 30 денний термін з дати граничного подання податкової декларації, оскільки уточнюючий розрахунок не містить граничних строків подання відповідно до чинного Податкового кодексу.

Тому, відповідно до вимог п.76.3 ст.76 Податкового кодексу України зазначена перевірка могла бути проведена податковим органом лише до 11 червня 2017 року. Фактично ж камеральна перевірка, за результатами якої було Головним управлінням ДФС у Сумській області складено акт №945/18-28-12-01/22591059, була проведена 06.07.2017р., тобто за межами передбаченого строку проведення камеральних перевірок, що свідчить про порушення відповідачем наведених норм.

Колегія звертає в цій частину увагу на позицію ВАСУ, викладену в Ухвалі ВАСУ від 11 листопада 2015 року у справі №К/800/26909/15 щодо відсутності правових наслідків незаконної невиїзної перевірки: « …юридичним наслідком прийняття такого судового рішення має бути визнання відсутнім податкової перевірки як юридичного факту. Відповідно, необхідно автоматично визнавати протиправним будь-які податкові повідомлення-рішення, що прийняті з урахуванням результатів відповідної невиїзної перевірки».

Колегія доходить до висновку про те, що в даному випадку були наявні підстави для проведення документальної перевірки, згідно п.50.3 ст.50 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок за період, що перевірявся, а відтак, камеральна перевірка проведена з порушенням вимог п.76.3 ст.76 Податкового кодексу України.

Сумським окружним адміністративним судом при прийнятті рішення було зроблено хибний висновок про те, що 04.08.2017 року було припинено право платника на уточнення показників раніше поданої звітності.

Відповідно до п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України обмежено права платника подавати уточнюючі розрахунки під час проведення документальних планових та позапланових перевірок. В свою чергу, терміну, з якого припиняється право платника на уточнення показників раніше поданої звітності при проведенні камеральної перевірки.

Колегія приймає до уваги доводи позивача про те, що на дату направлення уточнюючого розрахунку до податкової декларації за березень 2017 року від 07.08.2017 р. оспорюване податкове повідомлення-рішення не надійшло платнику, оскільки в матеріалах справи наявні докази отримання його платником 10.08.2017 р.

Аналіз даних інтегрованої картки податника податків ТОВ «ЛІМІК», що наявна в матеріалах справи, свідчить про те, що запис у картці від 04.08.2017р. про податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04 серпня 2017 року на збільшення грошового податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 489 130, 50 грн., у тому числі за податковими зобов’язаннями у сумі 326 087,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 163 043,50 грн. відсутній.

В зв’язку з тим донарахування ПДВ на підставі уточнюючого розрахунку підприємства від 07.08.2017р. на суму 326 087 грн. у інтегрованій картці відображено.

Колегія зазначає про те, що вищевказане визнання програмним забезпеченням ДФС України поданого ТОВ «ЛІМІК» уточнюючого розрахунку свідчить про відсутність підстав для повторного нарахування фіскальним органом ПДВ у сумі 326 087 грн. та штрафних санкцій на цей податок у розмірі 163 043,50 грн.

З огляду на фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, колегія суддів доходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно ст..6 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімік" задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2017 по справі № 818/1776/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Лімік" до Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 489 130, 50 грн., у тому числі за податковими зобов’язаннями - 326 087, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 163 043, 50 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 20.04.2018 р.