Постанова № 73523729, 17.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17340/16 Суддя суду першої інстанції:

Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року, що прийняте у місті Києві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2016 № 617-1305.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року позов задоволено.

Позивач в апеляційній скарзі просить змінити вказане судове рішення в мотивувальній частині щодо розміру ставки податку, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що мотиви суду першої інстанції в частині необхідності застосування ставки 3% грошової оцінки земельної ділянки при обчисленні ставки земельного податку є помилковим, оскільки позивач не набув права користування спірною земельною ділянкою, а тому не може відноситись до платників податку, які не оформили право користування у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 20.10.2008 позивач придбала у власність у ТОВ "ЛОРБУК" нежилі приміщення загальною площею 121,30 кв.м., а саме: приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 96), №№ 1, 2 і 3 (групи приміщень № 97) (в літ. «А»), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено реєстраційним посвідченням КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» за № 026420 від 03.11.2008 та витягом з Державного реєстру правочинів за 20.10.2008.

Відповідно до довідки Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації № Ю-23381/2016 про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки (код ділянки 76:017:034) вих. № 649 від 24.10.2016, нормативна грошова оцінка частини земельної ділянки (69,52 кв.м.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та припадає на ОСОБА_4, складає 2 001 914,01 грн.

Державною податковою інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві 25.04.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 617-1305, яким позивачу відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у сумі 60 057,42 грн.

Згідно з наданим контролюючим органом розрахунком земельного податку за 2016 рік, сума названого податку у розмірі 60 057,42 грн обрахована із застосуванням ставки 3% до нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1) у розмірі 2 001 914,01 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що з наявних в матеріалах справи відомостей неможливо встановити правильність визначення усіх вихідних даних для перевірки правильності визначеної контролюючим органом площі земельної ділянки, з якої податкова інспекція нарахувала позивачу земельний податок за 2016 рік. При цьому, суд зазначив, що на момент визначення спірного земельного податку ставка земельного податку для земель, які зайняті житловим фондом, становила на рівні 0,03% від нормативної грошової оцінки.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки судом апеляційної інстанції розглядається лише апеляційна скарга позивача, у якій вона заперечує рішення суду першої інстанції лише в мотивувальній частині, що стосується застосування ставки податку, то колегія суддів висновки суду першої інстанції в іншій частині не перевіряє.

За змістом підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 ПК).

Норми пункту 286.6 статті 286 ПК визначають механізм нарахування податку на землю за земельну ділянку, в тому разі, якщо на ній розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб. У такому разі податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечено сторонами, позивач у справі є власником нежитлових приміщень, які знаходяться в багатоквартирному будинку у місті Києві. Відповідно за земельну ділянку, на якій розташований зазначений будинок, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Підставою для нарахування земельного податку, відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК, є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 271.1 статті 271 ПК встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 ПК).

Отже, пунктом 274.1 статті 274 ПК встановлено максимально можливу ставку податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено.

При цьому, відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Положення про плату за землю в місті Києві, затверджене рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923 та з урахуванням змін внесених рішенням Київської міської ради від 03.03.2016 № 126/126) (далі - Положення).

Відповідачем при розрахунку земельного податку було застосовано ставку земельного податку у розмірі 3%, тобто максимальний розмір ставки податку, який передбачений цією статтею. При цьому, відповідач зазначив, що таку ставку застосовано ним відповідно до пункту 5.6 Положення, згідно якого плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення

Таким чином, у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини) плата за користування земельними ділянками, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Поряд із цим, наведений пункт не підлягає застосуванню до земельних ділянок, ставки податку на які встановлені пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

Так, відповідно до пункту 5.3 Положення, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах: зайняті житловим фондом, дачно-будівельними товариствами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, - 0,1 (%) (підпункт 5.3.3.8 - у редакції, що діяла до внесення змін 03.03.2016); зайняті житловим фондом, - 0,03 (%) (підпункт 5.3.3.19 - у редакції, що діяла після внесення змін 03.03.2016). В подальшому - 22.12.2016, до Положення були внесені зміни, якими передбачалося, що ставка податку для власників нежилих приміщень (його частин) у багатоквартирних жилих будинках, за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, становить 1,0 (%).

Таким чином, ставка податку у 3% не могла бути застосована до земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, у якому позивач є власником нежитлових приміщень, оскільки Положенням у період, за який позивачу було нараховано спірний податок, передбачалися інші ставки.

Аналогічну позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 по справі № 826/15139/16.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про правомірність застосування відповідачем ставки 3% відповідно до пункту 5.6 Положення є помилковими.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Змінити мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року в частині, що стосується застосування ставки земельного податку.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві сплачений судовий збір у розмірі 900 (дев'ятсот) грн 88 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 19.04.2018.