Постанова № 73523638, 19.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/494/17

Категорія: 5.5 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів – Домусчі С.Д., Єщенка О.В.

за участю секретаря – Сінчі А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу депутата ОСОБА_1 районної ради ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом депутата ОСОБА_1 районної ради ОСОБА_2 до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області, Голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_1 обласна рада про визнання незаконним та скасування розпорядження від 11.11.2009р. №461-р, від 20.01.2017р. № 18-р.,-

В С Т А Н О В И В:

Депутат ОСОБА_1 районної ради ОСОБА_2 (далі позивач, депутат ОСОБА_2Б.) з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області (далі – відповідач, ОСОБА_1 РДА Миколаївської області), Голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_3 (далі – відповідач, Голова ОСОБА_1 РДА Миколаївської області ОСОБА_4В.), третя особа - ОСОБА_1 обласна рада:

про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області № 461-р від 11.11.2009р. про реорганізацію Радсадівського пришкільного інтернату;

визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області № 18-р від 20.01.2017р. про ліквідацію Радсадівського соціально-реабілітаційного центру служби у справах дітей райдержадміністрації;

про визнання дії Голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації незаконними, визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області № 18-р від 20.01.2017р. про ліквідацію Радсадівського соціально-реабілітаційного центру служби у справах дітей райдержадміністрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне розпорядження всупереч ст. 41 Закону України “ Про місцеві державні адміністрації” не було оприлюднено в порядку передбаченому Законом України “Про доступ до публічної інформації”. Голова ОСОБА_1 районної державної адміністрації перевищила свої службові повноваження, діяла поза межами Закону України “ Про місцеві державні адміністрації”( ст.26), якою передбачено згода територіальної громади села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму стосовно реорганізації або ліквідації комунальних дошкільних навчальних закладів.

За наслідками розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 окружним адміністративним судом 19 грудня 2017 року ухвалено постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Приймаючи означене рішення суд першої інстанції виходив з того, що Радсадівський соціально-реабілітаційний центр є державною власністю, оскільки створений райдержадміністрацією, яка є органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування. Назва центра “Комунальна організація” не визначає його, як організацію комунальної власності, оскільки районна рада не приймала рішення про його створення. Позивачем не доведено, що оскаржувані розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області, якимось чином порушило чи порушує права та гарантії позивача встановлені законом, як депутата міської ради у сфері публічно-правових правовідносин. Спірне розпорядження не є нормативно-правовим актом, по якому необхідно проводити громадські слухання. Саме розпорядження було розміщено на офіційному сайті ОСОБА_1 райдержадміністрації.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове – про задоволення позову.

Обґрунтовуючи висновки апеляційної скарги позивач зазначив, комунальне підприємство «Радсадівський соціально-реабілітаційний центр» створене на комунальній власності - нерухомості, яка належить сільській раді. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості, які дають змогу стверджувати про те, що «Радсадівський соціально-реабілітаційний центр» має статус саме комунального підприємства. Оскільки центр має безпосереднє відношення до соціально-економічного розвитку громади, відповідачі зобов’язані були оприлюднили проект розпорядження для проведення громадських слухань. ОСОБА_2, як фізична особа (депутат міської ради) мав право подавати скаргу на дії та бездіяльність посадових осіб органу місцевого самоврядування, який відповідно до вимог пункту 7 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб’єктом владних повноважень. Також судом не прийнято до уваги наслідки видання спірного розпорядження, а саме погіршення соціального становища в районі, позбавлення неповнолітніх належного догляду, можливості навчання, повноцінного харчування та негативного впливу антисоціальної поведінки батьків. Всіх дітей було повернуто до родин без належної перевірки щодо змін умов проживання та відношення батьків до своїх обов’язків.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 районна державна адміністрація Миколаївської області, спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з’ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, 11.11.2009 Головою ОСОБА_1 районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 461-р про реорганізацію Радсадівського пришкільного інтернату у Радсадівський соціально-реабілітаційний центр.

20.01.2017 головою районної державної адміністрації ОСОБА_3 прийнято розпорядження № 18-р “ Про ліквідацію Радсадівського соціально-реабілітаційного центру служби у справах дітей райдержадміністрації”.

При вирішенні даного спору суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

З матеріалів справи убачається, що відповідно до положення про Радсадівський соціально-реабілітаційний центр (надалі - Центр), Центр створюється, реорганізується, ліквідується районною державною адміністрацією і підпорядковується службі у справах дітей райдержадміністрації. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що найменування комунального підприємства повинно містити слова «комунальне підприємство» та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство. Однак, апеляційний суд вважає, що такі доводи заявника суперечать наявним письмовим доказам по справі та правовстановлюючим документам Центру, оскільки засновником зазначається ОСОБА_1 районна державна адміністрація, а не ОСОБА_1 районна рада Миколаївської області чи будь який інший орган місцевого самоврядування.

Суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що орган до сфери управління якого входить комунальне підприємство є представником власника. Радсадівський соціально-реабілітаційний центр відповідно до Положення підпорядкований службі у справах дітей райдержадміністрації, яка є структурним підрозділом райдержадміністрації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева райдержадміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень

здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що Радсадівський соціально-реабілітаційний центр є державною власністю, оскільки створений райдержадміністрацією, яка є органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування. Назва центра “Комунальна організація” не визначає його, як організацію комунальної власності, оскільки районна рада не приймала рішення про його створення.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Як зазначає у відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 РДА Миколаївської області, проекти нормативно-правових актів районної державної адміністрації виносяться на громадське обговорення шляхом оприлюднення на офіційному сайті ОСОБА_1 райдержадміністрації у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Розуміючи необхідність прозорості діяльності органів владних повноважень, райдержадміністрацією організована робота щодо оприлюднення усіх прийнятих розпоряджень на офіційному сайті. Розпорядження щодо ліквідації Центру від 20.01.2017 № 18-р, було опубліковано на офіційному сайті райдержадміністрації за посиланням http:mykolayiv.mk.gov.ua/store/files/1491801470.pdf.

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що спірне розпорядження не є нормативно-правовим актом, по якому необхідно проводити громадські слухання. Само розпорядження було розміщено на офіційному сайті ОСОБА_1 райдержадміністрації. А отже доводи позивача про те, що розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації є «особливим різновидом нормативно -правового акту» судом відхиляються.

Щодо тверджень ОСОБА_2Б про те, що він як заявник та фізична особа (депутат міської ради) мав право подавати скаргу на дії та бездіяльність посадових осіб органу місцевого самоврядування, який відповідно до вимог пункту 7 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб’єктом владних повноважень суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції в судовому засіданні, позивач звернувся до суду, як представник громади, виборців, для захисту трудових прав працівників центру, захисту інтересів дітей, громадян.

Правовий статус позивача як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантії депутатської діяльності визначається Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 року № 93-IV (далі - Закон № 93-IV).

Зокрема, відповідно до частини другої статті 2 Закону № 93-IV депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Статтею 15 Закону № 93-IV встановлено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян має право вимагати припинення цього порушення шляхом звернення до відповідних місцевих органів виконавчої влади.

У разі невжиття відповідних заходів посадовими особами органів виконавчої влади, відповідно до пункту 30 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішується питання прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконним актів місцевих органів виконавчої влади.

Оскільки питання прийняття рішень щодо звернення до суду про визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади вирішується виключно на пленарних засіданнях районної ради, позивач не мав повноважень вимагати скасування розпоряджень голови ОСОБА_1 райдержадміністрації шляхом його індивідуального звернення до суду з позовом.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу депутата ОСОБА_1 районної ради ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом депутата ОСОБА_1 районної ради ОСОБА_2 до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області, Голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_1 обласна рада про визнання незаконним та скасування розпорядження від 11.11.2009р. №461-р, від 20.01.2017р. № 18-р. – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Повний текст постанови суду складено 20 квітня 2018 року.

Суддя-доповідач: ОСОБА_5

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.В. Єщенко