Постанова № 73523619, 19.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 р. Справа № 552/3826/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Бондара В.О. , П’янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 11.12.2017 (суддя Васильєва Л.М., м. Полтава ) по справі № 552/3826/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в підтвердженні пільгового трудового стажу для призначення пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1С.), звернувся до Київського районного суду м. Полтави із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 32 від 14.03.2017 року щодо відмови в підтвердженні стажу його роботи, передбаченого пунктом "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02.09.1983 року по 15.05.1985 року, з 27.05.1985 року по 17.08.1990 року, з 03.10.1994 року по 18.07.2000 року та зобов'язати зарахувати до його пільгового стажу періоди роботи, що дає право на призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02.09.1983 року по 15.05.1985 року, з 27.05.1985 року по 17.08.1990 року, з 03.10.1994 року по 18.07.2000 року.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 11.12.2017 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням комісії при ГУ ПФУ в Полтавській області йому відмовлено у підтвердженні періодів його роботи з 02.09.1983 року по 15.05.1985 року електрогазозварником на Гадяцькому птахокомбінаті, Гадяцькому м'ясокомбінаті, орендному підприємстві "Гадяцький м'ясокомбінат", ВАТ "Гадяцький м'ясокмбінат", 27.05.1985 року по 17.08.1990 року електрогазозварником в Гадяцькому виробничому об'єднанні "Сільгоспхімія", Гадяцькому багатогалузевому підприємстві по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Сільгоспхімія", ВАТ "Сільгоспхімія" ПАТ "Сільгоспхімія" з 13.10.1994 року по 18.07.2000 року газоелектрозварником в ПМК № 4 управління механізації і автотранспорту "Облміжколгоспбуд", АТП -1635 Полтавського АТП 1635 Полтавського "Облміжколгоспбуду", АТП 1635 Полтавського "Облагробуду", АТП 1616 Полтавського "Облагробуду", ТОВ АТП 1661.

Підставою відмови у підтвердженні стажу стала відсутність відомостей про види зварювальних робіт, з 21.08.1992 року по 21.06.1998 року, відсутність відомостей про атестацію робочих місць, відсутня заробітна плата у липні 1997 року, переведення 1998 році та 1999 році на посаду, що не дає право на пільгове пенсійне забезпечення ( термін роботи на таких посадах відсутній).

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав документально підтверджених доказів його роботи електрогазозварником у вказані періоди, саме із зазначенням повного чи неповного робочого часу, виду зварювальних робіт.

Надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на призначення пільгової пенсії за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, – за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п. 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі – Порядок № 442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до п. 4 Порядку № 442 та пп. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць, відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій, передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров’я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13 та від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14.

Як убачається із архівної довідки № Г-08.7-13/54 від12.12.2016, виданої виконавчим комітетом Полтавської міської ради згідно копії наказу № 22.06.1998 № 96 АТП 1661 Полтавського "Облагробуду" про результати атестації робочих місць підтверджено право на пільги та компенсації, в тому числі пільгове пенсійне забезпечення електрогазозварника, тоді як у рішенні відповідача № 32 від 14 березня 2017 року, зазначено, що відповідно до цього наказу підтверджено право на пільги та компенсації без права на пільгове пенсійне забезпечення електрогазозварникам, що не відповідає дійсності.

Разом із тим, атестацію робочого місця за умовами праці на підприємстві було проведено лише 22 червня 1998 року, що виключає можливість зарахування до пільгового стажу період роботи електрогазозварником з 03.10.1994 року по 21.06.1998 через відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці за цей період.

Що стосується періоду роботи з 22.06.1998 по 18.07.2000 на посаді газоелектрозварника, то як вбачається з матеріалів справи, а саме копії наказу від 22.06.1998 № 96 АТП 1661 Полтавського "Облагробуду" про результати атестації робочих місць підтверджено право на пільги та компенсації, в тому числі пільгове пенсійне забезпечення електрогазозварника.

Підставою для відмови в підтвердженні пільгового стажу є посилання відповідача на те, що позивач у 1998, 1999 роках був переведений на посаду, що не дає право на пільгове забезпечення, а саме надано особову картку, в якій вказано про те, що позивач з 06.1998, 05.1999 тимчасово працював охоронцем на цьому підприємстві.

При цьому відомості, зазначені в цій картці, суперечать іншим відомостям про період роботи ОСОБА_1

Так, згідно наказу від 30 вересня 1994 року № 100-к позивача було прийнято на роботу газоелектрозварником 5 розряду до Автотранспортного підприємства 1661 Полтавського "Облагробуду" , а згідно наказу № 79 від 07.2000 позивача звільнено за власним бажанням з посади газоелектрозварника з цього ж підприємства (його правонаступника).

Водночас відповідно до наданої архівної довідки за періоди роботи ОСОБА_1 з 03 жовтня 1994 року по 18 липня 2000 року наказів про переведення на інші роботи, на роботи з неповним робочим днем та про надання відпусток без збереження заробітної плати немає.

Таким чином, наявні розбіжності між наданими документами, але комісія Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області замість отримання від заінтересованих органів інформації, необхідної для підтвердження стажу роботи, в тому числі пояснень осіб, які працювали на одному підприємстві з позивачем (як це прямо передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637), дійшла протилежного висновку про відсутність права на зарахування такого стажу до пільгового.

Що ж стосується посилань відповідача про відсутність відомостей про види зварювальних робіт, що унеможливлює зарахування спірного періоду з 02.09.1983 року по 15.05.1985 року на посаді електрогазозварника, з 27.05.1985 року по 17.08.1990 року на посаді електрозварника до пільгового стажу, колегія суддів враховує таке.

Як вже вказувалося раніше, пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

За період роботи з 02.09.1983 року по 15.05.1985 року, з 27.05.1985 року по 17.08.1990 року чинним був Список № 2, затверджений Постановою Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.

Згідно із розділом XXXII Списку № 2, затвердженого Постановою Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, що був чинний у період роботи позивача, відсутня професія "газоелектрозварника". Проте, у вищевказаній постанові в розділі ХХХІІ "Загальні професії" віднесені посади "електрозварників та їх підручних" і "газозварників та їх підручних".

Тобто, будь-які посилання та уточнення про види зварювальних робіт, на які у своєму рішення № 32 від 14.03.2017 посилається відповідач, в зазначеній постанові відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач у своєму рішенні помилково послався на положення Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, оскільки цей Список не був чинний на період роботи ОСОБА_1 з 02.09.1983 року по 15.05.1985 року на посаді електрогазозварника, з 27.05.1985 року по 17.08.1990 року на посаді електрозварника

Таким чином, суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини, що мають значення у справі, що призвело до помилкового висновку про необгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та зарахування до пільгового стажу періоди роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02.09.1983 року по 15.05.1985 року, з 27.05.1985 року по 17.08.1990 року, з 22.06.1998 по 18.07.2000 року.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що ефективним способом відновлення порушеного права в контексті розгляду цієї справи буде визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 32 від 14.03.2017 в частині відмови в підтвердженні стажу роботи, передбаченого пунктом "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 02.09.1983 року по 15.05.1985 року, з 27.05.1985 року по 17.08.1990 року, з 22.06.1998 року по 18.07.2000 року та зобов'язання комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача про зарахування до його пільгового стажу періоди роботи, що дає право на призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02.09.1983 року по 15.05.1985 року, з 27.05.1985 року по 17.08.1990 року, з 22.06.1998 року по 18.07.2000 року, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з’ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано приписи Списку № 2, затвердженого Постановою Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Питання про зміну розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 11.12.2017 по справі № 552/3826/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області № 32 від 14.03.2017 в частині відмови в підтвердженні стажу роботи, передбаченого пунктом "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 02.09.1983 року по 15.05.1985 року, з 27.05.1985 року по 17.08.1990 року, з 22.06.1998 року по 18.07.2000 року.

Зобов'язати комісію при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування до його пільгового стажу періоди роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02.09.1983 року по 15.05.1985 року, з 27.05.1985 року по 17.08.1990 року, з 22.06.1998 року по 18.07.2000 року, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 37300, РНОКПП НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Постанова складена в повному обсязі 20.04.18.