Постанова № 73523287, 18.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1503/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Улицького В.З.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача – ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.01.2018р. в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю (суддя суду І інстанції: ОСОБА_4; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 13 год. 18 хв. 22.01.2018р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 29.01.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

23.10.2017р. Фізична особа – підприємець /ФОП/ ОСОБА_2 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл. ОСОБА_5 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ТЕ 141/19-01-57/393 від 22.09.2017р., згідно якої на позивача накладено штраф в розмірі 192000 грн. (а.с.4-8).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.01.2018р. заявлений позов задоволено частково; постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл. (відповідач) № ТЕ 141/19-01-57/393 від 22.09.2017р. в частині накладення на позивача штрафу в розмірі 96000 грн. визнано протиправною та скасовано; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл. на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 960 грн. (а.с.135-139).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржити сторони.

В своїй апеляційній скарзі позивач ФОП ОСОБА_2, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню) та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлений позов задовольнити повністю (а.с.146-152).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в оскаржуваній постанові про накладення штрафу та рішенні суду першої інстанції не наведено суті та формулювання порушення, за яке на позивача було накладено штраф, із зазначенням усіх обов’язкових ознак складу правопорушення, передбаченого абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України /КЗпП/ України. Обов'язковою ознакою вказаного правопорушення є фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору. Разом з тим, оскаржуваною постановою не накладено штраф за фактичний допуск працівників до роботи без укладення з ними трудового договору; факт допуску до роботи осіб без укладення трудових договорів не встановлювався, як і не було встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є найманими працівниками ФОП ОСОБА_2

З наведених судом обставин та письмових доказів жодним чином не вбачається і не підтверджується факт допуску позивачем до роботи ОСОБА_6, а тому висновки суду однозначно не відповідають обставинам справи і дослідженим доказам. Також судом у рішенні встановлено, що на письмовий запит відповідача ОСОБА_8 «ОСОБА_9 центральний універмаг» надано письмову інформацію з копіями документів, які підтверджують факт реєстрації ОСОБА_10 в журналі чергувань як працівника відділу «Дзінтарс», у якому здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 Між тим, позивач не має жодного відношення до журналу чергувань ОСОБА_8 «ОСОБА_9 центральний універмаг»; цей журнал жодного підтвердження того, що ОСОБА_10 є працівником позивача, не містить.

Також ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл. та його посадові особи не мали жодних повноважень та підстав для проведення позапланової перевірки додержання ФОП ОСОБА_2 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зокрема, в порушення абз.4 п.3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затв. наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012р., розглядувана перевірка могла проводитися лише за наявності згоди Держпраці України, що кореспондується з приписами абз.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». За таких обставин позапланова перевірка позивача проведена незаконно.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл., покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати частину другу резолютивної частини рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у відповідній частині щодо постанови про накладення штрафу № ТЕ 141/19-01-57/393 від 22.09.2017р. та визнати її законною у повному обсязі (а.с.164-166).

В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що за рішенням керівника (наказом про проведення інспекційного відвідування) та на підставі скарги працівника було проведено позаплановий захід державного контролю (інспекційне відвідування) стану дотримання вимог законодавства про працю у ФОП ОСОБА_2, що здійснює свою господарську діяльність в орендованому приміщенні ОСОБА_8 «ОСОБА_9 центральний універмаг».

Під час цього заходу відповідачем встановлено факт допуску ОСОБА_7 до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення органів ДФС. При цьому, представлений цивільно-правовий договір № 2 від 01.09.2017р. містить ознаки трудової угоди, є удаваним і вчинений для приховування іншого правочину, а надані ОСОБА_7 письмові пояснення є суперечливими і не відповідають обставинам, які були виявлені під час інспекційного відвідування позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання своєї скарги та заперечення стосовно іншої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, упродовж 05.09.2017р.-06.09.2017р. головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл. ОСОБА_11 та ОСОБА_12, з метою розгляду звернення ОСОБА_6 від 14.08.2017р. (а.с.37), на підставі наказу ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл. № 468 від 04.09.2017р. «Про проведення інспекційних відвідувань у ФОП ОСОБА_2 та Збаразького виробництва ОСОБА_8 «Радехів цукор» (а.с.39) та направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) № 4.1/057/295 від 04.09.2017р. (а.с.40), проведено позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про праця (інспекційне відвідування) в діяльності ФОП ОСОБА_2

За результатами проведеного заходу державного контролю складено ОСОБА_13 відвідування від 05.09.2017р. (а.с.41) та ОСОБА_13 перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 19-01-57/393 від 06.09.2017р. (а.с.49-59).

ОСОБА_13 зафіксовані порушенні законодавства про працю, допущені позивачем, а саме ч.3 ст.24 КЗпП України, які полягають в тому, що під час здійснення 05.09.2017р. інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2, який проводить свою підприємницьку діяльність у відділі «Дзінтарс», що знаходиться на першому поверсі ОСОБА_8 «ОСОБА_9 центральний універмаг», виявлено особу, яка назвалась ОСОБА_7, та пояснила, що працює у відділі «Дзінтарс» близько одного місяця, отримувала заробітну плату у ФОП ОСОБА_2 у відсотковому співвідношенні до проданого товару, але трудові відносини з підприємцем ще не оформляла. У подальшому 06.09.2017р. ФОП ОСОБА_2 долучено до матеріалів перевірки копію цивільно-правового договору № 2 від 01.09.2017р., укладеного між ним та ОСОБА_7, який містить ознаки трудового договору. Крім того, ФОП ОСОБА_2 надано письмові пояснення ОСОБА_7 від 05.09.2017р., в якому вона стверджує, що під час здійснення інспекційного відвідування вона проходила стажування у підприємця.

Окрім цього, згідно письмових пояснень ОСОБА_6 (дівоче прізвище ОСОБА_10М.) від 06.09.2017р. у період з січня 2016 року до 11.07.2017р. вона працювала продавцем у ФОП ОСОБА_2 у відділі «Дзінтарс»; за кожні відпрацьовані нею 14 робочих днів отримувала від підприємця заробітну плату готівкою в розмірі 70 грн. за відпрацьований день плюс відсотки від проданого товару. Графік роботи з 9 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. В підтвердження своїх слів вказала, що ставила підписи в журналі чергувань ОСОБА_8 «ОСОБА_9 центральний універмаг» як працівник ФОП ОСОБА_2 під дівочим прізвищем ОСОБА_10

Під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 не надано документів, що можуть підтвердити факт укладення трудових договорів із найманими працівниками ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та повідомлення про їх укладення.

З ОСОБА_13 перевірки позивач ознайомлений, примірник цього ОСОБА_13 отримав 06.09.2017р., про що свідчить його особистий підпис (а.с.59).

11.09.2017р. позивач ФОП ОСОБА_2 подав до ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл. зауваження на ОСОБА_13 перевірки (а.с.60), відповідь на які надано у рішенні № 2950/01-05-4.3/17 від 12.09.2017р. (а.с.61).

06.09.2017р. головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл. ОСОБА_11 винесено припис № 19-01-57/393-336 (а.с.92), яким ФОП ОСОБА_2 зобов’язано при прийнятті на роботу найманих працівників укладати трудові договори з працівниками у відповідності до вимог ст.24 КЗпП України та у строк до 06.10.2017р. письмово інформувати про виконання вимог припису (з обов'язковим наданням підтверджуючих документів).

ОСОБА_13 припис було оскаржено позивачем у адміністративному порядку.

11.10.2017р. у рішенні № 3343/01-05- 4.2/17 відповідачем відмовлено у задоволенні скарги на припис (а.с.93). Разом з тим, рішенням Державної служби України з питань праці від 20.11.2017р. скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено, рішення ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл. № 2950/01-05-4.3/17 від 12.09.2017р. та припис № 19-01-57/393-336 від 06.09.2017р. скасовано (а.с.94). Підставою для їх скасування слугувало передчасність винесення припису – останній винесений в день підписання ОСОБА_13 перевірки та без врахування строку для розгляду зауважень суб’єкта господарювання.

За результатами розгляду ОСОБА_13 перевірки відповідачем встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 вимог ч.3 ст.24 КЗпП України та винесено постанову № 141/19-01-57/393 від 22.09.2017р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено на ФОП ОСОБА_2 штраф у розмірі 192000 грн. (а.с.72-73).

Вирішуючи наведений спір та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно проведено позаплановий захід державного контролю (інспекційне відвідування) стану дотримання вимог законодавства про працю у ФОП ОСОБА_2; матеріалами справи підтверджується факт допуску ОСОБА_6 до роботи без укладення письмового трудового договору, тобто, без офіційного оформлення трудових відносин відповідно до вимог законодавства. Разом з тим, з огляду на представлений позивачем цивільно-правовий договір, виходячи з поняття трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з наступних причин.

В частині правомірності проведеного відповідачем позапланового заходу державного контролю (інспекційне відвідування) стану дотримання вимог законодавства про працю у ФОП ОСОБА_2 колегія суддів виходить з наступного.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затв. постановою КМ України № 96 від 11.02.2015р., Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п.4 Положення про Головне управління (ОСОБА_3) Державної служби України з питань праці в області, затв. наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015р., ОСОБА_3 Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб ОСОБА_3 Держпраці (п.49).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р. «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з п.5 цього Порядку інспекційні відвідування проводяться, зокрема, 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; ін.

Відповідно до п.11 вказаного Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (п.п.19 і 20 зазначеного Порядку).

Окрім цього, проведення відповідачем перевірок дотримання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування спрямоване на виконання міжнародно-правових зобов’язань України в частині забезпечення системи інспекції праці. Так, Законом України № 1985-VІ від 08.09.2004р. ратифіковано Конвенцію міжнародної організації праці № 81 (1947 року) про інспекцію праці у промисловості й торгівлі. Конвенція є основоположним документом, що визначає загальні засади та основні завдання проведення перевірок дотримання законодавства про працю. Положення Конвенції підлягають застосуванню у порядку передбаченому ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», відповідно до якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_14 України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пункт с) ч.1 статті 15 Конвенції передбачає, що слід вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги, доведеної до їхнього відома, на недоліки або порушення правових норм і утримуватися від повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що інспекційне відвідування було проведене у зв'язку з отриманням такої скарги.

Згідно ст.16 наведеної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою КМ України № 509 від 17.07.2013р. (із змінами, внесеними згідно з постановою КМ України № 55 від 03.02.2016р.).

Відповідно до абз.2 п.2 цього Порядку штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники.

Відповідно до п.п.6, 7 згаданого Порядку про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено.

В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на яку покликається апелянт, підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Разом з тим, наведена норма не поширює свою дію на перевірки щодо дотримання вимог законодавства про працю та зайнятість населення.

Зокрема, згідно із ч.ч.4, 5 ст.2 цього Закону заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм, колегія суддів приходить до висновку про те, що всі інші норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в тому числі і положення ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

На час виникнення спірних відносин був діючим Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затв. наказом Міністерство соціальної політики України № 390 від 02.07.2012р. (на час апеляційного розгляду справи скасований згідно з наказом Міністерства соціальної політики України № 1917 від 04.12.2017р.).

Пунктом 3 цього Порядку було передбачено, що позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Разом з тим, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наявність на час проведення спірної перевірки Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р. «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», подальшу втрату чинності Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затв. наказом Міністерство соціальної політики України № 390 від 02.07.2012р., його невідповідність на час виникнення спірних правовідносин іншим законодавчим актам (окрім затвердження уніфікованої форми акту перевірки), колегія суддів приходить до висновку про те, що заходи державного нагляду (контролю) з питань додержання законодавства з питань праці проводяться без погодження Держпраці України.

Щодо місця проведення позапланового заходу державного контролю (інспекційне відвідування) стану дотримання вимог законодавства про працю у ФОП ОСОБА_2 слід врахувати, що позивач як суб’єкт господарювання зареєстрований за адресою: 46023, АДРЕСА_1, однак здійснює свою господарську діяльність в приміщенні ОСОБА_8 «ОСОБА_9 центральний універмаг», що розташоване за адресою: 46001, м.Тернопіль, бульвар Шевченка, буд.12.

ОСОБА_13 обставина засвідчується договором оренди № 68 від 05.12.2016р. (а.с.47).

З урахуванням ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р. «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

За таких умов відповідачем правомірно проведено вказаний захід за місцем провадження господарської діяльності, де використовується наймана праця, що відповідає змісту та меті державного контролю за додержанням законодавства про працю фізичними особами, які використовують найману працю.

Стосовно виявлених порушень законодавства про працю та зайнятість населення, які були допущені позивачем ФОП ОСОБА_2, колегія суддів враховує таке.

Частиною 1 ст.21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ст.24 цього Кодексу трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі (ч.1). Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3).

Із змісту письмових пояснень ОСОБА_6 (дівоче прізвище ОСОБА_10М.) від 06.09.2017р. слідує, що у період з січня 2016 року до 11.07.2017р. вона працювала продавцем у ФОП ОСОБА_2 у відділі «Дзінтарс». При цьому вказала, що вона ставила підписи в журналі чергувань ОСОБА_8 «ОСОБА_9 центральний універмаг» як працівник ФОП ОСОБА_2 під дівочим прізвищем ОСОБА_10

Під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 не надано документів, що можуть підтвердити факт укладення трудового договору із найманим працівником ОСОБА_6 та повідомлення про його укладення.

На письмовий запит ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській області № 2903/01-05-4.3/17 від 06.09.2017р. (а.с.65) ОСОБА_8 «ОСОБА_9 центральний універмаг» надало письмову інформацію з копіями документів, які підтверджують факт реєстрації ОСОБА_10 в журналі чергувань ОСОБА_8 «ОСОБА_9 центральний універмаг» як працівника відділу «Дзінтарс», у якому здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 (а.с.66-68).

Дана обставина узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_6, наданими в судовому засіданні.

Натомість, позивач ФОП ОСОБА_2 надав письмові пояснення від 05.09.2016р., в яких вказує, що за період своєї діяльності він не мав найманих працівників та здійснював продаж товарів самостійно.

У листі Тернопільського міськрайонного центру зайнятості № 04/53/2751 від 05.09.2017р., адресованому відповідачу (а.с.63), зазначено, що ФОП ОСОБА_2 в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не зареєстрований і трудових договорів із найманими працівниками в центрі зайнятості не реєстрував.

Крім того, у відповідь на запит відповідача ОСОБА_9 ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській обл. у листі № 14398/10/19-18-08-02-10/699 від 06.09.2017р. (а.с.64) повідомила, що ФОП ОСОБА_2 станом на 05.09.2017р. повідомлення про прийняття працівника на роботу до ОСОБА_9 ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області не подавав.

Вищевказані обставини у своїй сукупності об’єктивно підтверджують факт допуску ОСОБА_6 до роботи без укладення письмового трудового договору, тобто без офіційного оформлення трудових відносин відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями, наданими ОСОБА_7 від 05.09.2017р. та від 01.09.2017р., між ФОП ОСОБА_2 та нею був укладений цивільно- правовий договір № 2 (а.с.62)

Відповідно до умов вказаного договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги по консультуванню та реалізації косметичних засобів в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.

Факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт (послуг), який підписується сторонами по закінченні терміну договору.

Грошова винагорода за надані послуги проводиться протягом 10 робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт, шляхом передачі готівкових коштів виконавцю, або перерахуванням належної суми на рахунок в банку, зазначений виконавцем.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу /ЦК/ України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини, що виникли на підставі договору, від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, сам організовує і виконує свою роботу.

Отже, у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Таким чином, з огляду на предмет укладеного договору та поняття трудового договору аргументи відповідача про трудовий характер відносин між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. постановою КМ України № 509 від 17.07.2013р., визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та ч.ч.2 - 7 с.53 Закону України «Про зайнятість населення».

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;

акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Із змісту постанови ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл. № ТЕ 141/19-01-57/393 від 22.09.2017р. слідує, що до відповідача застосовано штраф за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, оскільки він використовував працю ОСОБА_7 та ОСОБА_6 без укладення з ними письмових трудових договорів та без повідомлення ОСОБА_9 ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській обл.

Таким чином, із змісту згаданої постанови можливо чітко та однозначно встановити час та місце вчинення розглядуваного правопорушення, його вид, а також особу, яка його вчинила. Водночас, застосовані відповідачем формулювання вчиненого правопорушення, їх детальний опис не призводять до неправильності такого рішення.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені сторонами в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, згідно яких заявлений позов задоволено частково.

Таким чином, враховуючи часткове підтвердження в судовому засіданні обставин, якими відповідач обґрунтував наявність порушень позивачем законодавства про працю, а відтак покладених в основу оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заявлені позовні вимоги є частково підставними та обгрунтованими.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарги належить покласти на апелянтів ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.01.2018р. в адміністративній справі № 819/1817/17 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів Фізичну особу – підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Держпраці у Тернопільській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_14 Судді ОСОБА_15 ОСОБА_16 Дата складення повного судового рішення: 19.04.2018р.