Постанова № 73522337, 16.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2018 рокусправа № 808/3081/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Юрко І.В.

судді: Чабаненко С.В. Шальєвої В.А.

секретарі судового засідання Федосєєвої Ю.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі №808/3081/17 (головуючий 1-ї інстанції - Стрельнікова Н.В., постанова прийнята 30 листопада 2017 року у м.Запоріжжі в приміщенні Запорізького окружного адміністративного суду) за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, (третя особа - ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») про зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 11.10.2017 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, (третя особа - ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»), в якому просив зобов’язати відповідача повторно розглянути його клопотання від 27.06.2017 року про затвердження проекту щодо відведення йому земельної ділянки загальною площею 1,4051 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Приморського району, з врахуванням попередніх причин для відмови у затвердженні документації та затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов’язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання від 27.06.2017 року про затвердження проекту щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 1,4051 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Приморського району, з врахуванням висновків суду по даній адміністративні справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції постанова в частині відмови в задоволенні частини позовних вимог прийнята з порушенням норм процесуального права та практики Європейського суду з прав людини.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити скаргу без задоволення, а постанову суду в частині задоволених позовних вимог скасувати.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не подала.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував.

Позивач та представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Третя особа подала суду апеляційної інстанції заяву, в якій просила розглянути справу без участі третьої особи.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області №121 від 12.03.2011 року «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України на території ОСОБА_4 сільської ради» відповідно до ст.ст.13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст.17, 33, 116, 118 та п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, на підставі звернення громадян України надано згоду громадянам України на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення ОСОБА_4 сільської ради загальною площею 20,24 га, в тому числі: 1,87 га (угіддя – рілля) та 18,37 га (угіддя - сіножаті), розташованих на території ОСОБА_4 сільської ради Приморського району Запорізької області згідно додатку (а.с.103).

Згідно зі списком громадян ОСОБА_4 сільської ради, яким надається згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, який є додатком до розпорядженням голови районної державної адміністрації №121 від 12.03.2011 року, ОСОБА_3 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,43 (угіддя - сіножаті) у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.104).

Розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області №352 від 16.08.2013 року внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 12.03.2011 року №121 «Про надання згоди на розроблення проекту щодо відведення земельних ділянок громадянам України на території ОСОБА_4 сільської ради», а саме викладено його в новій редакції:

« 1. Надати згоду громадянам України на розроблення проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення загальною площею 20,24 га в тому числі: 1,87 га (угіддя - рілля) та 18,37 га (угіддя - сіножаті) шляхом зміни виду угідь із (угідь - сіножаті) в (угіддя - рілля) ОСОБА_4 сільської ради Приморського району Запорізької області.

2. Площа земельних ділянок буде скоригована в процесі виготовлення землевпорядної документації» (а.с. 105).

Державним підприємством «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у власність гр.ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_4 сільської ради Приморського району Запорізької області №9/223-3092 від 22.07.2014 року (а.с.18-66).

В жовтні 2014 року, лютому, квітні та травні 2015 року ОСОБА_3 звертався до ГУ Держземагенства у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне Управління Держгеокадастру у Запорізькій області, із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,4051 га для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_4 сільської ради Приморського району.

Листами №31-8-0.3-10626/2-14 від 04.11.2014 року, №31-8-0.3-2502/2-15 від 25.02.2015 року, №31-8-0.3-4709/2-15 від 22.04.2015 року та №31-8-0.3-5973/2-15 від 25.05.2015 року позивачу було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с. 67, 68, 69, 70).

Зазначені відмови позивачем не оскаржувались.

27.06.2017 року ОСОБА_3 знову звернувся до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області із клопотанням, в якому зазначив про усунення недоліків попередніх зауважень до документації та просив затвердити документацію із землеустрою та передати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,4051 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель державної власності на території ОСОБА_4 сільської ради Приморського району Запорізької області (а.с. 71-73).

Листом від 14.07.2017 року за №Т-7088-4800/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило ОСОБА_3 про відсутність підстав для задоволення його клопотання (а.с.74).

Не погодившись з рішенням відповідача, ОСОБА_3 оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача затвердити проект щодо відведення позивачу земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що вирішення питання щодо затвердження проекту землеустрою є передчасним. Крім того, судом зазначено, що оскаржуване позивачем рішення ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області не містить посилань на конкретні приписи нормативно-правових актів, що не були додержані позивачем, або навпаки, містить посилання на норму законодавства, але при цьому не містить вказівки на недоліки у проекті землеустрою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно абзацу 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно частини 8 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обовязковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно частини 4 статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обовязкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною 5 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до частини 6 статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною 8 статті 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що висновки відмови у затверджені проекту землеустрою, викладені в листі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.07.2017 року за №Т-7088-4800/6-17, не відповідають вимогам частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України, оскільки не містять посилань на конкретні приписи нормативно-правових актів, що не були додержані позивачем, або навпаки, містять посилання на норму законодавства, але при цьому не містять вказівки на недоліки у проекті землеустрою, тобто відмова відповідача належним чином не обґрунтована, без зазначення змісту виявленого порушення, підстав відмови та розумного строку для усунення таких недоліків.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не належним чином розглянуто клопотання ОСОБА_3 від 27.06.2017 року про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,4051 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Приморського району, а відтак висновок суду першої інстанції щодо повторного розгляду відповідачем зазначеного клопотання є обгрунтованим.

Крім того, вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття судом оскаржуваної постанови) критеріям, не може втручатися у дискрецію суб’єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету ОСОБА_5 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року №21-87а13.

Посилання апелянта на рішення Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у вказаному рішенні йде мова про відновлення вже наявного права у позивача на повернення суми надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ. Проте, у даній справі у ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку ще не виникло, оскільки уповноваженим органом рішення з питання відведення земельної ділянки не приймалось.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача буде зобов’язання відповідача повторно розглянути подане позивачем клопотання з урахуванням висновків суду.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про зобов’язання відповідача затвердити проект щодо відведення позивачу земельної ділянки загальною площею 1,4051 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Приморського району.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 808/3081/17 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 808/3081/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 17 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: В.А. Шальєва