Постанова № 73522292, 19.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 р.м. ОдесаСправа № 821/1618/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Димерлія О.О.

– ОСОБА_1

За участю: секретаря – Недашковської Я.О.

представника апелянта – ОСОБА_2 (довіреність від 05.02.2018 року)

представника позивача – ОСОБА_3 (довіреність від 09.01.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» до Херсонської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23.08.2017 року № UA508070/2017/000012/2 та стягнути з відповідача зайво сплачені кошти за проведення митного оформлення товару, внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товару у сумі 54955,36 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки митного органу про заниження позивачем митної вартості товару та неможливість її визначення за ціною контракту зроблені в результаті неналежного аналізу поданих до митного оформлення документів. Під час митного оформлення товару позивачем надано всі документи, які підтверджують митну вартість товару за основним методом, отже у митного органу не було підстав для витребування додаткових бухгалтерських та інших документів для перевірки правильності її визначення. Зазначені обставини беззаперечно свідчать, що рішення про коригування митної вартості є незаконним, прийняте без достатніх правових підстав, а тому підлягає скасуванню. Також, оскільки в результаті прийняття митницею незаконного рішення позивач сплатив до Бюджету зайво сплачені податки, ці кошти підлягають поверненню підприємству в судовому порядку.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Херсонської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23.08.2017 року № UA508070/2017/000012/2. В задоволені решти позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі Херсонська митниця Державної фіскальної служби України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення в частині задоволених вимог та в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «КФ Строй Мастер» та компанією NINGBO E-STAR INTERNATIONAL CO. LTD укладено зовнішньоекономічний Контракт від 06.07.2017 року №UA-17/07/06, предметом якого є поставка інструментів та товарів широкого використання згідно номенклатури, кількості та цінам відповідно супровідних документів.

Пунктом 1.2 визначено, що Контракт діє протягом трьох календарних років з моменту його підписання по 06.07.2020 року.

Згідно із п. 3.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах CIF ОСОБА_2/Чорноморськ/Южний відповідно до Міжнародних правил роз’яснення торгових термінів «Інкотермс» (Публікація МТП в редакції 2010 року).

Додатковою угодою від 14.06.2017 року до Контракту від 06.07.2017 року №UA-17/07/06 сторони Контракту визначили, що по інвойсу №ZY17H008 від 14.07.2017 року ТОВ «КФ Строй Мастер» має здійснити 100% передплату після судозаходу товару в порт Черноморськ, Україна.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом ТОВ «КФ Строй Мастер» 23.08.2017 року до сектору митного оформлення митного поста «Херсон-Центральний» Херсонської митниці ДФС заявлено товар за митною декларацією, якій присвоєно № UA 508070/2017/000469.

Митна вартість товару визначена за першим методом: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження митної вартості декларантом подано наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 06.07.2017 року №UA-17/07/06; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 14.07.2017 року №1; інвойс від 14.07.2017 року №ZY17H008; прайс-лист виробника товару від 04.07.2017 року б/н, пакувальний лист від 14.07.2017 року; коносамент WMS 17063389 від 14.07.2017 року; автотранспортну накладну 3670/1 від 22.08.2017 року; декларацію про походження товару ZY17H008 від 14.07.2017 року; акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу 500120/2017/001625 від 22.08.2017 року; некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість б/н від 10.07.2017 року; договір про перевезення б/н від 14.07.2017 року; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару 0730 від 22.08.2017 року.

Оскільки, на думку контролюючого органу, декларантом не подано усі необхідні документи, а саме висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, що містять відомості про вартість страхування; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, митний орган дійшов висновку про те, що заявлену позивачем митну вартість товару не може бути визнано у зв’язку з тим, що документи надані для підтвердження митної вартості не містять усіх необхідних даних та не усі відомості і розрахунки підтверджені, а отже декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару.

При цьому, контролюючий орган вказав на те, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, а саме в поданому до митного оформлення контракті від 06.07.2017 року №UA-17/07/06 згідно пункту 3.1 поставка товару здійснюється на умовах CIF Інкотермс-2010, проте у п. 4.2 Контракту не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару.

За результатом проведеної консультації митну вартість товару за №1 митним органом скориговано та визначено за резервним методом на підставі інформації, наявної у контролюючого органу – МД від 20.07.2017 року №UA 807170/2017/322749, де рівень митної вартості товару, який ввезено на митну територію України, складає 2,5 USD/кг; скориговано митну вартість товару за №4 та визначено за резервним методом на підставі інформації, наявної у контролюючого органу, - МД від 27.07.2017 року №UA 807170/2017/323961, де рівень митної вартості товару складає 2,5 USD/кг; скориговано митну вартість товару за №6 та визначено за резервним методом на підставі інформації, наявної у контролюючого органу, - МД від 11.08.2017 року № UA 807190/2017/310638, де рівень митної вартості товару складає 1,88 USD/кг; скориговано митну вартість товару за №6 та визначено за резервним методом на підставі інформації, наявної у контролюючого органу, - МД від 11.08.2017 року № UA 807190/2017/310638, де рівень митної вартості товару складає 2,5 USD/кг; скориговано митну вартість товару за №7 та визначено за резервним методом на підставі інформації, наявної у контролюючого органу, - МД від 20.07.2017 року №UA 807170/2017/322749, де рівень митної вартості товару складає 2,5 USD/кг; скориговано митну вартість товару за №8 та визначено за резервним методом на підставі інформації, наявної у контролюючого органу, - МД від 02.08.2017 року №UA 807170/2017/324930, де рівень митної вартості товару складає 2,5 USD/кг; скориговано митну вартість товару за №10 та визначено за резервним методом на підставі інформації, наявної у контролюючого органу, - МД від 07.08.2017 року №UA 100010/2017/273055, де рівень митної вартості товару складає 2,5 USD/кг; скориговано митну вартість товару за №11 та визначено за резервним методом на підставі інформації, наявної у контролюючого органу, - МД від 07.08.2017 року №UA 807190/2017/310339, де рівень митної вартості товару складає 2,5 USD/кг; скориговано митну вартість товару за №12 та визначено за резервним методом на підставі інформації, наявної у контролюючого органу, - МД від 11.08.2017 року №UA 807190/2017/310638, де рівень митної вартості товару складає 2,5 USD/кг; скориговано митну вартість товару за №14 та визначено за резервним методом на підставі інформації, наявної у контролюючого органу, - МД від 20.07.2017 року №UA 100010/2017/271276, де рівень митної вартості товару складає 3,01 USD/кг.

Контролюючий орган вказав на неможливість застосування попередніх методів, через неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу, відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів, відсутність інформації щодо ідентичних товарів, відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості, відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Про коригування митної вартості товару за резервним методом митний орган прийняв рішення від 23.08.2017 року №UA508070/2017/000012/2, яке є предметом оскарження за цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що під час митного оформлення товару позивачем подано відповідачу повний та достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, а отже визначена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товару митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав, не у відповідності до правил митного законодавства, що є безумовною підставою для скасування рішення суб’єкта владних повноважень.

Водночас, оскільки повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України здійснюється митними органами у відповідності до норм законодавства, відповідні кошти мають бути повернуті позивачу у визначеному порядку, який не було дотримано позивачем, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення вказаних коштів на користь позивача є передчасними, а отже задоволенню не підлягають.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

У разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

Згідно із ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

За змістом ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Аналіз наведених норм показав, що обов'язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи, при цьому такі сумніви мають бути обґрунтованими, а дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Як вірно встановив суд першої інстанції, з наданих позивачем документів вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, та необхідність у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товару.

Судом першої інстанції вірно враховано, що правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, визначають відповідні обов'язки сторін та зменшують ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Таким чином, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Беручи до уваги ту обставину, що перевезення товару - "інструментів та товарів широкого використання згідно номенклатури" здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд першої інстанції вірно зазначив, що за умовами Контракту № UA-17/07/06 Товариство не повинно страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту ОСОБА_2/Чорноморськ/Южний.

Отже, необґрунтованими є твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування та транспортування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.

Водночас, відмовляючи в митному оформленні товару та визначаючи його митну вартість за резервним методом, відповідач не навів ніякого обґрунтування причин, через які митниця не може визнати заявлену митну вартість, яких саме даних не містять подані декларантом документи, не наведено достатніх підстав, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, так само як і не зазначив обставини, які згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України перешкоджають цьому.

В рішенні про визначення митної вартості товарів митним органом формально, без посилання на відповідні документи, зазначено, що подані декларантом документи про митну вартість товару не містять усіх необхідних даних та не усі відомості і розрахунки підтверджені, а також встановлено розбіжності у поданих до митного оформлення документах.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, тому витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем правомірності неможливості застосування до визначення митної вартості товарів за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу при визначенні митної вартості свідчить про неправомірність рішень органу про неприйняття митної декларації та коригування митної вартості товару.

Митний орган не навів, які відомості в зовнішньоекономічному контракті, інвойсі та інших наданих декларантом документах є сумнівними та в чому полягають наявні в нього сумніви, не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення за шостим методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростував те, що надані позивачем митному органу документи були достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту № UA-17/07/16 від 06.07.2017 року згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, що прийняте на підставі неправомірних висновків митного органу.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, що суттєво впливає на її визначення, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для скасування оспорюваних рішень митниці.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Враховуючи, що позивач із відповідною заявою про повернення надміру сплачених коштів в митний орган не звертався, будь-яких рішень з цього приводу відповідач не приймав, в тому числі, і щодо відмови у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент ухвалення судового рішення право позивача на отримання надміру сплаченої суми з боку митниці не порушено, у зв'язку із чим суд першої інстанції зробив вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонської митниці Державної фіскальної служби України – залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 20.04.2018 року.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1