Постанова № 73522237, 18.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2362/17

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Джабурія О.В.

суддів: Вербицька Н. В. , Крусяна А.В.

за участю секретаря - Філімович І.М.

за участю представника відповідача ОСОБА_1 (довіреність від 15.03.18р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Інвестбанк" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2017р. по справі № 815/2362/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Інвестбанк" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 06.02.2017 року,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Інвестбанк» звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу Головного управління ДФС в Одеській області від 06.02.2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «КБ «Інвестбанк» 07.03.2017 р. одночасно отримало податкову вимогу № 951-17 від 07.02.2017 р. та рішення про опис майна у податкову заставу від 24.02.2017 р. Проте, одночасне прийняття рішення про опис майна у податкову заставу та надсилання податкової вимоги є недопустимим, оскільки обмежує права платника податків та суперечить вимогам ПК України.

Позивачем було оскаржено рішення про опис майна у податкову заставу ГУ ДФС в Одеській області від 24.02.2017 р. в адміністративному порядку. ДФС України було відмовлено у задоволенні скарги та залишено без змін рішення про опис майна у податкову заставу від 24.02.2017 р.

Позивач вважає, що посадовими особами контролюючого органу було порушено законні права та інтереси ПАТ «КБ «Інвестбанк», а висновки, викладені у рішенні про опис майна у податкову заставу від 24.02.2017 р. є помилковими, рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову ПАТ «КБ «Інвестбанк» відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням ПАТ «КБ «Інвестбанк» звернулось з апеляційною скаргою. Апелянт просить скасувати постанову від 31.05.2017 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити заявлені позовні вимоги.

Справа за апеляційною скаргою ПАТ «КБ «Інвестбанк» була призначена до розгляду у судовому засіданні на 02.08.2017 р. У день судового засідання представник ПАТ «КБ «Інвестбанк» звернувся до суду із заявою, в якій просив залишити адміністративний позов без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

15.12.2016 р. Рішенням Національного банку України №190-рш/БТ віднесено Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Інвестбанк» до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2856 від 15.12.2016р. «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Інвестбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку, розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Інвестбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16 грудня 2016 року по 15 січня 2017 року (включно).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №86 від 12.01.2017 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Інвестбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» вирішено припинити тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «Інвестбанк» з 13.01.2017 року; запровадити процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Інвестбанк» строком на 2 роки з 13.01.2017 року по 12.01.2019 року включно.

Колегією суддів встановлено, що у ПАТ «КБ «Інвестбанк» виник податковий борг по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 6836,61 грн.

07.02.2017 року ГУ ДФС в Одеській області складено податкову вимогу № 951-17, якою повідомлено ПАТ «КБ «Інвестбанк» про те, що станом на 06.02.2017р. сума податкового боргу платника податку склала 6 836,61 грн.

ОСОБА_2 ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. №4452-VI встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Згідно до положень п. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» – під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вже було встановлено, у ПАТ «КБ «Інвестбанк» станом на 06.02.2017р. рахується податковий борг з плати за землю у розмірі 6 836,61 грн. з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачені юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості.

Суду не було представлено жодних належних доказів на спростування факту існування у ПАТ «КБ «Інвестбанк» зазначеного податкового боргу.

Представник апелянта також підтвердив наявність вказаного податкового боргу.

У відповідності до положень пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.59.1 ст.59 ПК України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Крім того, згідно до положень п.п. 59.3, 59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, оскільки ПАТ «КБ «Інвестбанк» не було сплачено узгоджене грошове зобов'язання по податковому боргу у загальному розмірі 6 836,61 грн. в установлені законодавством строки, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність надсилання Головного управління ДФС в Одеській області податкової вимоги від 07.02.2017р. №951-17 про стягнення 6 836, 61 грн.

При цьому, обмеження, які встановлені положеннями ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить застережень щодо сплати податків і зборів, а лише щодо нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Крім того, за змістом ст. 88 ПК України майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. При цьому право податкової застави не потребує письмового оформлення.

Згідно п. 89.3 ПК України 89.3. майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Тобто, рішення про опис майна позивача у податкову заставу від 24.02.2017 року №1298/10-15-32-17-02 не можна вважати накладенням арешту на кошти та майно банку, адже за змістом ст.88 ПК України податкова застава виникає автоматично у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, і не потребує письмового оформлення.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства, у зв’язку з чим заявлені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 06.02.2017 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 20.04.2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6