Постанова № 73522091, 19.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 р.м. ОдесаСправа № 814/1948/17

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Димерлія О.О.

– ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 6,545 га умовних кадастрових гектарів за рахунок земельної ділянки площею 50,00 га, яка перебуває у постійному користуванні голови фермерського господарства «Зоря» ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право постійного користування Серії ІУ-МК №0074431, виданого 28 грудня 2001 року Баштанською районною радою Миколаївської області; зобов’язати ОСОБА_4 надати дозвіл на розробку вищевказаного проекту землеустрою.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства. Однак відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви, посилаючись на те, що заявлена позивачем земельна ділянка не входить до переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації, сформованого на ІІІ квартал поточного року на території Миколаївської області. На думку позивача ОСОБА_4 грубо порушено норми чинного законодавства, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і таких не було наведено відповідачем у своєму рішенні, у зв’язку із чим звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 6,545 умовних кадастрових гектарів за рахунок земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні голови фермерського господарства «Зоря» ОСОБА_3. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову задоволенні позову у повному обсязі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання вони не з’явились, поважність своєї неявки суду не повідомили, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно Статуту, зареєстрованого в реєстрі за №15 (а.с. 11-20) ОСОБА_2 є членом фермерського господарства «Зоря» ОСОБА_3.

Відповідно до відомостей Державного акту, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1575 (а.с. 21), Голові фермерського господарства ОСОБА_3 на підставі рішення 23 сесії 23 скликання Баштанської районної ради народних депутатів Баштанського району Миколаївської області від 27.12.2001 року №17 надано у постійне користування земельної ділянки площею 50,00 га в межах згідно плану, розташованої на території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області.

Згідно п. 1.2 вказаного Статуту ОСОБА_3 є власником Фермерського господарства «Зоря» ОСОБА_3.

21.06.2017 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Баштанської міської ради, площею 6,545 га в межах норм безоплатної приватизації для ведення фермерського господарства із земель площею 50,00 га, що знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_3 на підставі Державного акту на праві постійного користування ОСОБА_3 (а.с. 8).

До заяви позивач додав, зокрема, викопіювання з індексної карти, згоду землекористувача про вилучення земельної ділянки, довідку про розмір середньої частки (паю), копію статуту Господарства, копію державного акту щодо права постійного користування земельною ділянкою.

В заяві позивач також зазначив, що ним не використано право на безоплатне отримання земельної ділянки за даним цільовим призначенням.

Розглянувши вказану заяву, ОСОБА_4 відмовило позивачу у її задоволенні, про що повідомило листом від 07.08.2017 року №1-8975/6-17-СГ (а.с. 26).

Так, ОСОБА_4 зазначило про те, що заявлена позивачем земельна ділянка не входить до переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації, сформованого на ІІІ квартал поточного року на території Миколаївської області.

Оскільки земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач для ведення фермерського господарства не увійшла до відповідного переліку, ОСОБА_4 вказало на те, що місце розташування земельних ділянок не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу є підставою для відмови у наданні такого дозволу.

Не погоджуючись із відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, посилаючись на її безпідставність і необґрунтованість, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про зобов’язання відповідача вчинити ці дії в судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з підстав, що не передбачені законодавством.

Разом з цим, суд першої інстанції вказав на те, що в спірних правовідносинах належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність як члену фермерського господарства земельної ділянки (паю) з урахуванням висновків суду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, з огляду на наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди (п. «в» ч. 1 ст. 31 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Земельного кодексу України громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради (ст. 32 Земельного кодексу України).

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 1, 2, 3 ст. 22 Земельного кодексу України).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 2 , 3 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Водночас, відповідно до ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 року №973 члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Частинами 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з цим, згідно із ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Аналіз наведених правових норм показав, що громадянам гарантується право безоплатного одержання земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності.

Зазначене право реалізується за заявочним принципом та додержанням процедури погодження надання земельної ділянки, зокрема, органом виконавчої влади, в розпорядженні якого перебуває заявлена до одержання на безоплатній основі земельна ділянка.

Разом з цим, право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства не є абсолютним і може бути обмежене з підстав, визначених ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України.

Водночас, колегія суддів враховує, що земельна ділянка, відносно часток якої виявлено бажання на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, вже перебуває у постійному користуванні фермерського господарства, членом якого є позивач.

Зазначені обставини виключають можливість органу виконавчої влади включати її у перелік земельних ділянок, які можна передати в межах норм безоплатної приватизації на загальних підставах.

В свою чергу, членам фермерського господарства гарантується право на одержання у власність земельної ділянки (її частки), раніше наданої у користування відповідному фермерському господарству.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неправомірність доводів ОСОБА_4 про те, що місце розташування земельної ділянки, яку позивачі бажають отримати у власність не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів.

Враховуючи викладене, оскільки відмова ОСОБА_4 у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не ґрунтується на Законі і є безпідставною, вирішення заявленого питання належить до безпосередніх повноважень відповідача, в тому числі щодо перевірки правильності подання заяви та доданих до неї документів, колегія суддів вважає вірним висновок суду про наявність підстав для зобов’язання суб’єкта владних повноважень повторно розглянути заяву позивача.

З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції повною мірою з’ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області – залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Постанова прийнята 19.04.2018 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1