Ухвала суду № 73521754, 16.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 квітня 2018 рокусправа № 804/2479/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В.

суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А.

перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2016 року у справі №804/2479/16 (головуючий суддя І інстанції – Барановський Р.А.) за позовом ОСОБА_1 до секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2018 року до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №804/2479/16 з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2016 року.

Ухвалою судді-доповідача від 19 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надіслання на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду: клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги із наведенням поважних причин пропуску, якщо такі є; актуальних станом на дату подання апеляційної скарги відомостей щодо розміру річного доходу за весь попередній календарний рік, або докази на підтвердження наявності інших обставин, визначених п. 2 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», або документу про сплату судового збору; апеляційної скарги, викладеної у письмовій формі з власноручним підписом апелянта та її копії відповідно до кількості учасників справи.

Копія вищезазначеної ухвали отримана апелянтом 28.03.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали суду від 19 березня 2018 року апелянт надав заяву, в якій зазначено, що звернення до суду електронною поштою не заборонено законом, вимога суду щодо сплати судового збору та надання копій апеляційної скарги, яка подана електронною поштою, є протиправною, оскільки Конституція України не передбачає будь-яких обмежень чи умов щодо звернення громадянина до суду.

Також апелянт зазначає, що до суду звернувся з пропуском строку апеляційного оскарження, оскільки в Україні проводилася судова реформа і останній не довіряв суддям. Невизнання судом пропуску строку апеляційного оскарження з поважних причин не відміняє дію статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та статті 53 Європейської конвенції з прав людини.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта викладені у заяві є помилковими та не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрації, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюється в паперовій формі, про що також наголошувалося в ухвалі суді від 19.03.2018 року.

Подача апеляційної скарги на паперовому носії, підписаної скаржником, та її копій відповідно до кількості учасників справи жодним чином не порушують право особи доступу до правосуддя та не може розцінюватись як додаткова умова, яка перешкоджає реалізації конституційного права на звернення до суду. Визначення процедури звернення до суду не є втручанням держави у права людини, оскільки не звужує їх зміст і не містить обмежень дискримінаційного характеру. Про необхідність дотримання вказаної процедури зазначено в ухвалі Верховного Суду від 02 квітня 2018 року (справа №804/8844/17, адміністративне провадження №К/9901/46401/18), якою касаційна скарга ОСОБА_1, що була подана засобами електронного зв’язку, не прийнята до розгляду і повернута скаржнику.

Отже, апеляційна скарга має бути подана до суду у письмовій формі з власноручним підписом скаржника, як того вимагає ст. 296 КАС України, проте позивачем не виконано вказані вимоги закону.

Щодо тверджень апелянта про те, що до суду він не звернувся вчасно оскільки в Україні проводилася судова реформа і він не довіряв суддям, які позбавили його неодноразового права доступу до справедливого правосуддя, то суд апеляційної інстанції вважає, що вказані доводи позивача не можуть визнаватися такими, що позбавляють особу обов’язку звернення до суду з відповідною заявою (скаргою) у строк, встановлений процесуальним законом, а відтак не можуть бути визнані судом поважними підставами для звернення з відповідною скаргою у строк встановлений КАС України.

Також слід зазначити, що посилання апелянта на ст. 8 Конституції України щодо безумовного звільнення позивача від сплати судового збору є безпідставними з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Обов’язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов’язків, передбачених законами України.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов’язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Таким чином вимога сплати зборів цивільними судами у зв’язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, станом на 16.04.2018 року (з урахуванням терміну необхідного на поштовий перебіг) належних доказів відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат або документ про сплату судового збору, заяви про поновлення пропущеного строку, з зазначенням обґрунтованих причин поважності пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою та доказів підтверджуючих поважність причин пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою, апеляційну скаргу у письмовій формі з власноручним підписом скаржника, як того вимагає ст. 296 КАС України, апелянт до суду не надав, отже недоліки апеляційної скарги не були усунуті у встановлений судом строк.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначені апелянтом у заяві визнані судом неповажними, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2016 року у справі №804/2479/16.

Керуючись статтями 299, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 – відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2016 року у справі №804/2479/16 за позовом ОСОБА_1 до секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 16 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва