Постанова № 73521508, 18.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4473/18 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Сіріус-2» на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Сіріус-2» до Київської міської ради, Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Дочірнє підприємство «Сіріус-2», звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Київської міської ради та Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу 12.03.2018 року частини майнового комплексу (нежитлових будівель та споруд ринку), що належить Дочірньому підприємству «Сіріус-2», та зобов'язати відповідачів утриматись від подальших дій щодо демонтажу цього майнового комплексу (нежитлових будівель та споруд ринку).

Одночасно з пред'явленням позову товариство звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якому просило забезпечити позов шляхом заборони Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та іншим особам здійснювати демонтаж майнового комплексу ринку (нежитлових будівель та споруд), що належить Дочірньому підприємству «Сіріус-2» за адресою: вул. Жилянська 148-160 до прийняття остаточного рішення по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 березня 2018 року позовну заяву повернуто заявнику без розгляду, оскільки позивачем не надано суду оригінал документу про сплату судового збору.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Так, повертаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що документ про сплату судового збору подається тільки в оригіналі.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:

1) найменування суду;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 10 ст. 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Відповідно до ч. 7 ст. 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

Судом встановлено та не є спірним, що до заяви про забезпечення позову позивачем надано копію квитанції №1АК144520 від 14 березня 2018 про сплату судового збору в сумі 528,61 грн.

Реквізити на які сплачено судовий збір за подану заяву відповідають реквізитам Окружного адміністративного суду м.Києва, що розміщені на офіційному порталі судова влада (https://court.gov.ua/affairs/sudytax/).

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, в даному випадку суд першої інстанції повинен був перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за наданою позивачем копією квитанції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 року у справі №800/473/17 (Провадження №11-56заі18).

Колегія суддів зазначає, що суд не повинен тлумачити положення статті 152 КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до вимог ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що позивач фактично був позбавлений гарантованого Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, що полягає у безперешкодному отриманні судового захисту.

Відповідно до ст. 320 КАС України ухвала суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, у разі порушення судом норм процесуального права, підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Сіріус-2» - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 березня 2018 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Л.В.Губська

Судді: О.В.Епель

О.В.Карпушова