Постанова № 73520788, 18.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/808/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Смидюк Х.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції – Мірінович У.А.,

час ухвалення рішення – 21.12.2017 року, 13:57 год.,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення – 02.01.2018 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, якими йому визначено суми податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №2081-03 від 15 червня 2017 на суму 1081,73 грн., №2082-03 від 15 червня 2017 року на суму 2808,92 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що нежитлові будівлі, які належать позивачу, є єдиними будівлями на земельній ділянці, а тому вони не можуть відноситися до господарських (присадибних) будівель. Господарська споруда – будівля або споруда для здійснення функцій сільського господарства на присадибній ділянці та (або) обслуговування будинку (згідно з ДБН В.2.2-Х-20ХХ). Вказані об'єкти нерухомості не є господарськими будівлями. Таким чином, вважає, що відповідач правомірно застосував ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року зазначеної у рішенні Великобережецької сільської ради № 616, як для "інших будівель". Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Представник позивача – ОСОБА_1 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Позивач - ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідач безпідставно відніс зазначені нежитлові будівлі, які належать позивачу як до "інших будівель", внаслідок чого протиправно застосував ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, оскільки нежитлові будівлі, а саме: ангар та їдальня – гараж мають господарське призначення, і взагалі не підпадають під оподаткування, або ж для оподаткування має застосуватись ставка – 0,01% відповідно до рішення Великобережецької сільської ради №616, як для "господарських (присадибних) будівель". Разом з тим, зазначає, що відповідачем (апелянтом) порушено строк вручення спірних податкових повідомлень-рішень. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник відповідача (апелянта) в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без участі представника за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлових будівель, а саме: нежитлової будівлі ангару загальною площею 1019,2 кв.м. за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Великі Бережці, вул. Лесі Українки, 69з, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер: 46774283 від 02 листопада 2015 року, та їдальні - гаражу загальною площею 392,5 кв.м. за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Великі Бережці, вул. Лесі Українки, 69в, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер: 46777074 від 02 листопада 2015 року.

Рішенням Великобережецької сільської ради №616 від 02 червня 2015 року встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб за 1 кв.м. загальної площі об’єкта:

- для житлової нерухомості в розмірі 0,1 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для нежитлової нерухомості, а саме для господарських (присадибних) будівель в розмірі 0,01 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для будівель торгівельних в розмірі 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для інших будівель в розмірі 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54, пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України винесено податкові повідомлення – рішення, якими визначено суми податкового зобов’язання позивачу за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" № 2081-03 від 15 червня 2017 року на суму 1081,73 грн. (392,5 кв.м. х 2,7 грн.), № 2082-03 від 15 червня 2017 року на суму 2808,92 грн. (1019,2 кв.м. х 2,7 грн.), виходячи з розміру 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року - для «інших будівель».

Не погодившись із цими податковими – повідомленнями рішеннями, позивач відповідно до ст.56 ПК України звернувся до контролюючого органу із скаргою про перегляд зазначених рішень.

Рішенням №13792/Д/99-99-ІІ-02.01-14 від 19 жовтня 2017 року ДФС України залишила без задоволення скаргу позивача, а оскаржені податкові повідомлення – рішення - без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відніс зазначені нежитлові будівлі до "інших будівель" та протиправно застосував ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, оскільки нежитлові будівлі, а саме: ангар та їдальня - гараж відносяться до господарських будівель, а тому оскаржені податкові повідомлення – рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Пп. 266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пп. 266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України (підпункт 266.5.1. в редакції, який діяв на момент прийняття рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району від 02 червня 2015 року №616) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.

Пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп.266.7.1 п.266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення – рішення.

Пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.129 - 1 п.14.1 ст.14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 квітня 2015 року №79, господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо та прибудови до них; господарські (присадибні) споруди – земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій, до яких належать колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо та прибудови до них.

Господарська споруда – будівля або споруда для здійснення функцій сільського господарства на присадибній ділянці та (або) обслуговування будинку.

Ангар – закрита велика структура складського типу для зберігання матеріальних цінностей, технічний засобів, товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником нежитлових будівель, а саме: ангару загальною площею 1019,2 кв.м. за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Великі Бережці, вул. Лесі Українки, 69з на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер: 46774283 від 02 листопада 2015 року та їдальні - гаражу загальною площею 392,5 кв.м. за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Великі Бережці, вул. Лесі Українки, 69в на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер: 46777074 від 02 листопада 2015 року, і цей факт сторонами не заперечується.

Рішенням Великобережецької сільської ради 6-го скликання 1-го пленарного засідання 45-ї сесії №616 від 02 червня 2015 року “Про встановлення місцевих податків і зборів та акцизний податок на 2016 рік” встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Великобережецької сільської ради. Відповідно до вищезазначеного рішення визначено такі ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб за 1 кв.м. загальної площі об’єкта, а саме: для господарських (присадибних) будівель в розмірі 0,01 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; для будівель торгівельних в розмірі 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; для інших будівель в розмірі 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

З системного аналізу вищенаведених правових норм та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки є власником вищевказаних нежитлових будівель, які є об’єктом оподаткування за ставкою 0,2% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року для «інших будівель», оскільки доказів на спростування цього позивачем не надано, а судом не здобуто.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 не зареєстрований як господарюючий суб’єкт, будівлі, які йому належать, є єдиними будівлями на земельній ділянці, тобто не належать до присадибних або господарських будівель. Пільг з податку, що сплачується на відповідній території з цих об’єктів нежитлової нерухомості, для позивача не встановлено, доказів підтвердження того, що нежитлові будівлі є спорудами сільськогосподарських товаровиробників та призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності суду не надано, а тому колегія суддів відхиляє покликання позивача на те, що ці нежитлові приміщення використовуються у господарській діяльності, належать до господарських будівель, у зв’язку з чим податковим органом неправомірно прийнято податкові повідомлення – рішення.

Крім того, колегія суддів відхиляє покликання позивача щодо порушення строку вручення спірних податкових повідомлень-рішень, як на підставу для скасування податкових повідомлень - рішень, оскільки податкові повідомлення – рішення прийняті у встановлені ПК України строки, а несвоєчасне надіслання таких, на думку колегії суддів, не свідчить про їх протиправність.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що вищевказані нежитлові будівлі відносяться до господарських (присадибних) будівель.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач правомірно застосував ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 0,2% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року зазначеної у рішенні Великобережецької сільської ради № 616, як для "інших будівель", а тому податкові повідомлення - рішення, якими визначено суми податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №2081-03 від 15 червня 2017 на суму 1081,73 грн., №2082-03 від 15 червня 2017 року на суму 2808,92 грн. прийняті правомірно, і у задоволенні позову необхідно відмовити.

Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 272, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі №819/1983/17 скасувати та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 20 квітня 2018 року.