Постанова № 73520637, 19.04.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1166/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Єршова Л. С. розглянувши матеріали, які надійшли від представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності виконуючого обов’язки начальника Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_2 (дата і місце народження та місце проживання до суду не надано) за ч.2 ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наданих суду адміністративних матеріалів громадянин ОСОБА_3, перебуваючи на посаді виконуючого обов’язки начальника Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області, код ЄРДПОУ 39398646, юридична адреса: м. Одеса, вул. Семінарська, 5, порушив приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтовано відніс інформацію до інформації з обмеженим доступом, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 212-3 КУпАП.

В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не з’явилась, повідомлялась належним чином про день і час розгляду справи.

В судове засідання з’явилася адвокат ОСОБА_4, яка надала пояснення та просила провадження у справі відносно ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вислухавши адвоката, дослідивши матеріали адміністративної справи та долучені адвокатом матеріали, суд приходить до наступного.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона до адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 212-3 КУпАП порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозаписи, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколами про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному вивченні справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Судом встановлено, що з прокуратури Одеської області до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшло звернення ОСОБА_5 (далі – заявник) від 19.09.2017 року стосовно порушення Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Одеській області його права на інформацію.

Як вбачається зі звернення, заявник на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» звернувся до управління із запитом від 10.08.2017 року щодо надання копії постанови слідчого СВ ДПС в Одеській області від 18.11.2012 року про закриття кримінальної справи № 20220110001. При цьому заявник стверджує, що відповіді на зазначений запит не було надано.

З метою повного та всебічного з’ясування обставин, викладених у зверненні заявника, Регіональному представництву Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області було доручено провести перевірку.

За результатами проведеної перевірки було отримано лист від 06.11.2017 року №6869/П/15-32-23-01-04 за підписом першого заступника начальника управління ОСОБА_6, у якому було повідомлено, що запит заявника від 10.08.2017 року не підлягає задоволенню на підставі того, що запитувана заявником інформація становить таємницю досудового розслідування. Та надано копію відповіді заявнику на запит від 10.08.2017 року листом від 31.08.2017 року за підписом виконуючого обов’язки начальника СУ ФР управління ОСОБА_2

Таким чином головним спеціалістом відділу забезпечення діяльності регіональних представництв Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 17.01.2018 року стосовно ОСОБА_2В про порушення ним ч. 2 ст. 212-3 КУпАП.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року N 2939-VI визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI) передбачено, що цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб’єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Співвідношення норм Закону №2939-VI та інших законів, зокрема процесуальних, закріплено в параграфі 4 Закону. Так, процесуальні закони регламентують спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження (п.4.1). Так само Кримінально-процесуальний кодекс України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) сторін кримінального провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході кримінального провадження.

Так, статтею 49 Кримінально-процесуального кодексу України визначено права потерпілого. Зокрема, громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати показання у справі. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, - після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови народного судді, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.

До сторін кримінального провадження ст. 3 КПК України відносить: з боку обвинувачення – слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту – підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

Таким чином, чинним КПК України встановлено вичерпне коло учасників кримінального провадження з їх правами щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Відтак дія Закону №2939- VI не поширюється на відносини щодо отримання відомостей, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Отже звернення особи стосовно матеріалів кримінального провадження до органу досудового розслідування повинно подаватись на підставі кримінально-процесуального законодавства як до суб’єкта процесуальних правовідносин, а не до органу досудового розслідування як установи, який у разі отримання такого запиту повинен відмовити у його задоволенні, оскільки не володіє і не зобов’язаний володіти запитуваною інформацією (п.1 ч. 1 ст. 22 Закону №2939- VI).

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Так розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб’єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму ВАСУ № 10 від 29.09.2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» визначене поняття «суб’єкт владних повноважень» не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб'єктів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI. У зв'язку з цим такі особи не можуть (не мають здатності) виконувати обов'язки розпорядника інформації, у тому числі обов'язки щодо обліку та оприлюднення публічної інформації (статті 14, 15 Закону № 2939-VI).

СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України. При здійсненні своєї діяльності як орган досудового розслідування керується КПК України та має повноваження виключно в межах кримінальних проваджень щодо їх розслідувань. Формою діяльності органу досудового розслідування є процесуальні дії, які фіксуються за допомогою протоколів та процесуальних рішень (постанови).

Таким чином у СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області) як органу досудового розслідування відсутні управлінські функції, він не приймає управлінські рішення, а обмежений прийняттям виключно процесуальних рішень. Саме за таких обставин відомості, зібрані органом досудового розслідування в межах кримінального провадження, не є публічною інформацією.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області не є розпорядником публічної інформації (якими не є матеріали кримінального провадження), в нього відсутній обов’язок застосування «трискладового тесту» та він не несе відповідальності з підстав, визначених в Законі № 2939-VI.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, у зв’язку з їх невідповідністю нормам ст. 256 КУпАП, та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині третій цієї статті.

Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини мали місце 31.08.2017 року, тобто більше трьох місяців назад, протокол складено тільки 17.01.2018 року, матеріали надійшли до суду 23.01.2018 року. За таких обставин суд позбавлений можливості розглянути матеріали у строки, передбачені ст. 38 КУпАП.

Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Отже, суд вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять фактичних даних, які б підтверджували вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП підлягає закриттю, оскільки в його діях відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення та закінчився строк накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст.ст. 9, 38, 212-3, 221, п.п. 1,7 ст. 247, 268, 283, 284, 287-291 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності виконуючого обов’язки начальника Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_2 за ч.2 ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення та за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено подання прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи подання прокурора.

Суддя Л. С. Єршова

19.04.2018