Рішення № 73519642, 19.04.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2018р. Справа № 917/2147/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 26-а, код ЄДРПОУ 05524660)

про стягнення 7 837,15грн.

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

За участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

В судовому засіданні суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (відповідач) про стягнення з останнього 7 837, 15 грн., з яких 5 639, 16 грн. - 3% річних та 2 197, 99 грн. інфляційних втрат за прострочення грошового зобов"язання за Договором № Г-П/2013-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 р. та додаткових угод до нього.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.12.2017р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/2147/17. Підготовче засідання у справі призначено на 15.02.2018р.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 15.02.2018р. строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.03.2018р.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 13.03.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 917/2147/17. Справу призначено до судового розгляду по суті на 22.03.2018р.

В судовому засіданні 22.03.2018р. судом оголошено перерву до 19.04.2018р., про що постановлено ухвалу від 22.03.2018р.

Позивач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 22.03.2018р. (отримано позивачем 30.03.2018р.).

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, направив на електронну адресу суду клопотання (вх. № 3965 від 19.04.2018р.) про розгляд справи за відсутності свого представника.

Зазначене клопотання не суперечить вимогам чинного законодавства та задовольняється судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, явка учасників справи в судове засідання не визнавалась обов'язковою, матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного проведення розрахунку за отриманий природний газ за Договором № Г-П/2013-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 р., внаслідок чого позивач нарахував там заявив до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 1025 від 31.01.2018р.) факт порушення договірних зобов"язань щодо своєчасного проведення розрахунку за отриманий природний газ не заперечує, вказуючи, що несвоєчасність виконання зобов"язань викликане тим, що природний газ за Договором № Г-П/2013-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 р. постачався для подальшої реалізації бюджетним установам та організаціям, які в свою чергу несвоєчасно розраховувалися за поставлений природний газ. Зазначає, що розрахунки проводились на рахунок зі спеціальним режимом користування, відкритим в ПАТ "Державний ощадний банк України", кошти з якого перераховувалися на рахунок позивача, згідно Порядку проведення розрахунків за природний газ , затвердженого постановою КМУ від 26.03.2008р. № 247, що, як вказує відповідач, унеможливило своєчасне проведення розрахунку за спожитий природний газ. Також відповідач зазначає, що свої договірні зобов"язання він виконав, переданий позивачем природний газ за Договором № Г-П/2013-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 р. оплатив у повному обсязі. Крім цього, у відзиві на позов відповідач, з посиланням на особливості здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу газорозподільною системою та відсутність у нього фінансових ресурсів, просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 50 % .

Дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" укладено Договір № Г-П/2013-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013р. (далі - Договір) (а.с. 25-32), за умовами якого Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (за умовами договору - продавець) зобов'язався передати у власність Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (за умовами договору - покупець) у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору (п.1.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 8 від 22.12.2014р. - а.с. 38).

В період дії Договору сторони уклали Додаткові угоди № 1- № 15 до нього (а.с. 30-46).

Пунктом 2.1 зазначеного Договору (в редакції Додаткової угоди № 11 - а.с. 42) встановлено, що продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 6970,536 тис. куб.м, у тому числі у 2013 році - 2877,130 тис. куб. м., у 2014 році - 2080,822тис. куб. м., у 2015 році - до 2012,584 тис. куб. м.

Згідно п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов укладеного Договору, позивач у період з січня 2013 року по червень 2015 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 29 065 771,42грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за ці періоди (а.с. 47-76 ), та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць (в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.04.2014р. - а.с. 33 ).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Оплату за газ, отриманий в період січень 2013 року - червень 2015 року, відповідач провів в повному обсязі на суму 29 065 771,42грн., що підтверджується випискою позивача щодо надходження коштів від ПАТ "Гадячгаз" за період з 01.01.2013-30.09.2017 рр. (а.с. 77-86).

При цьому, як вбачається з наданої позивачем виписки, оплата за отриманий газ проводилось відповідачем із порушенням строків розрахунку.

В п. 7.1 Договору сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором.

Із посиланням на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач заявив до стягнення з відповідача 5 639,16грн. 3% річних за період з 20.02.2013р. по 21.07.2015р., 2 197, 99 грн. інфляційних нарахувань за червень 2015р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати переданого газу.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір купівлю-продаж.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду доказів в підтвердження своєчасної сплати грошових коштів за отриманий газ за Договором № Г-П/2013-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 р.. Докази, які б спростовували викладені позивачем у розрахунку відомості щодо термінів здійснення фактичної оплати та розмірів відповідних грошових сум, які надійшли позивачу за вищевказаним Договором відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п. 7.1 Договору сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 5 639, 16 грн. 3% річних за період з 20.02.2013р. по 21.07.2015р. та 2 197, 99 грн. інфляційних нарахувань за червень 2015р. (розрахунки - а.с. 11-24).

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі (перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон").

Відповідач в процесі судового розгляду зауважень до розрахунків не висловив, відзив на позов таких зауважень не містить, контррозрахунку відповідачем надано не було.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 95-103) просить суд зменшити розмір інфляційних втрат та 3% річних на 50 %, посилаючись на особливості здійснення ним господарської діяльності та відсутність фінансових ресурсів. Також відповідач вказує на відсутність вини з його боку за несвоєчасне проведення розрахунку за отриманий природний газ за Договором № Г-П/2013-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 р. та відсутність у нього заборгованості за вказаним Договором на даний час.

Клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що за рішенням суду може бути зменшений тільки розмір неустойки, до якої належать штраф та пеня.

Суд зауважує, що інфляційні втрати та 3% річних, на зменшенні яких наполягає відповідач, мають компенсаційний, а не штрафний характер.

Так, в п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" ).

Крім вище викладеного, в реагування на клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних, суд зауважує, що одним із принципів підприємницької діяльності згідно зі ст. 44 ГК України є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України ). А тому, посилання відповідача на особливості здійснення господарської діяльності та відсутність фінансових ресурсів, не є переконливим та законним підґрунтям для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності суду не надано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 837, 15 грн., з яких 5 639, 16 грн. 3% річних та 2 197, 99 грн. інфляційних втрат за прострочення грошового зобов"язання за Договором № Г-П/2013-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, буд. 26 "А", код ЄДРПОУ 05524660) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 5 639, 16 грн. 3% річних та 2 197, 99 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов"язання за Договором № Г-П/2013-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013р. та додаткових угод до нього, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 20.04.2018р.

Суддя О.О. Ореховська