Постанова № 73518900, 19.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 376/2631/17 Головуючий у І інстанції Клочко В. М.Провадження № 22-ц/780/1754/18 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 26 19.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: судді - доповідача Верланова С.М., суддів Іванової І.В., Савченка С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 січня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 21 лютого 2012 року ОСОБА_2отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач дала згоду на те, що підписана нею заява разом зУмовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають між нею і банком договір. Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У порушення умов договору та ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного внесення платежів за договором не виконала, внаслідок чого станом на 31 липня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 37 659 грн. 84 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 725 грн., заборгованості за процентами у розмірі 30 160 грн. 32 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 4 505 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 1 769 грн. 52 коп. З наведених підстав позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у вказаному вище розмірі.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 25 січня 2018 року в позові ПАТ КБ «ПриватБанк»відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку про відмову у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки судом не враховано, що за договором, яким визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінчення строку дії договору. Вказує, що строк дії кредитної картки, яка видана ОСОБА_2, закінчився у квітні 2015 року, а з указаним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду 26 жовтня 2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки останній платіж по погашенню заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 здійснила 12 червня 2014 року, а з позовом до суду про захист порушеного права ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось 06 листопада 2017 року, то позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, про застосування якого ОСОБА_2 подано письмову заяву. Тому у задоволенні позову суд першої інстанції відмовив у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 лютого 2012 року між ПАТКБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.9).

На виконання умов договору банком відповідачу була надана картка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» НОМЕР_1, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк», строк дії якої установлено - квітень 2015 року (а.с.57).

Обгрунтовуючи позовні вимоги ПАТКБ «ПриватБанк» зазначало, що у порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного внесення платежів за договором не виконала, внаслідок чого станом на 31 липня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 37 659 грн. 84 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 725 грн., заборгованості за процентами у розмірі 30 160 грн. 32 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 4 505 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 1 769 грн. 52 коп.

У січні 2015 року ОСОБА_2 подала до суду заперечення проти позову про стягнення заборгованості за кредитом, в яких зазначила, що оскільки останній платіж на погашення кредиту вона здійснила 12 червня 2014 року, то банк, звернувшись з указаним позовом 06 листопада 2017 року пропустив строк позовної давності, тому просила відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності (а.с.50).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки ( ст. 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14).

Згідно з пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.

Строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 у порядку узгодженому сторонами проінформувала ПАТ КБ «ПриватБанк» про припинення дії договору, а відтак цей договір автоматично пролонговувася.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, що ОСОБА_2 останній платіж на погашення кредиту здійснила 12 червня 2014 року.

Разом з тим, із наданої ПАТ КБ «ПриватБанк» довідки вбачається, що строк дії карти - квітень 2015 року (а.с.57). Вказані обставини відповідачем не спростовано.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом 06 листопада 2017 року.

Зважаючи на викладене, та враховуючи, що строк дії картки закінчився 30 квітня 2015 року, а з позовом банк звернувся 06 листопада 2017 року, то колегія суддів приходить до висновку, що строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, щодо вимог про стягнення заборгованості не сплив.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 01 березня 2018 року (справа №591/8058/15-ц).

Однак, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.263,264 ЦПК України на вказані обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у позові з підстав пропуску строку позовної давності.

Також відмовляючи в позові, суд виходив із його недоведеності, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтвердили, що саме долучені до матеріалів справи Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг мала на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Однак суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України захисту із застосуванням строків позовної давності підлягає лише порушене право, а тому висновок суду про відмову у позові з підстав недоведеності позовних вимог та за пропуском строку давності не відповідає вимогам закону.

Вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню частково з таких підстав.

В обґрунтування позову ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що 21 лютого 2012 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду власний розрахунок заборгованості (а.с.31-32), анкету - заяву позичальника про приєднання до Умови і правила надання банківських послуг від 21 лютого 2012 року (а.с.5), витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.6), витяг з Умов і правил надання банківських послуг (а.с.7-30) без підпису ОСОБА_2, ксерокопію паспорта ОСОБА_2 (а.с.4).

Відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Встановлено, що в анкеті-заяві від 21 лютого 2012 року містяться лише персональні дані відповідача, дата та його підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві від 21 лютого 2012 року відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов'язковість яких передбачено Умовами і правилами надання банківських послуг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено укладення з відповідачем 21 лютого 2012 року договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення.

Колегія суддів вважає, що в анкеті-заяві від 21 лютого 2012 року відповідач лише виявила бажання оформити на своє ім'я кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та погодила, що ця заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і погоджується з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Вона зобов'язується виконувати вимоги Умов і правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».

Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому позивачем на надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брала на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462цс16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено виникнення у відповідача зобов'язань за кредитним договором на умовах, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_2 вчиняла дії щодо часткової сплати заборгованості за кредитним договором, що свідчить про визнання нею факту отримання кредитних коштів, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Так, із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором видно, що розмір заборгованості відповідача по тілу кредиту становить 725 грн. (а.с.31-32), яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки ОСОБА_2 у період з 21 лютого 2012 року по 31 липня 2017 року фактично користувалася наданими ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитними коштами у розмірі 725 грн., а умовами договору не встановлено розмір процентів за користування ними, то їх розмір підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до положень ст.1048 ЦК України, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року № 6-1412цс16.

По справі встановлено, що останній платіж на погашення кредиту позичальник здійснила 12 червня 2014 року у сумі 135 грн.

Відповідач ОСОБА_2 подала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с.50).

У правовій позиції Верховного суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-140цс14 зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у такому випадку обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання основного зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

З урахуванням вказаної правової позиції та встановлених обставин по справі, колегія суддів вважає, що початком перебігу строку позовної давності є 12 червня 2014 року.

Оскільки з позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося 06 листопада 2017 року, то колегія суддів приходить до висновку, що до позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 21 лютого 2012 року по 06 листопада 2014 року позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що з відповідача на користьПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у межах трирічного строку позовної давності за період з 06 листопада 2014 року по 31 липня 2017 року, тобто, по день складання позивачем розрахунку заборгованості.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 01 березня 2018 року (справа №591/8058/15-ц).

Розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за відсотками на рівні облікової ставки Національного банку України за користування кредитними коштами у період з 06 листопада 2014 року по 31 липня 2017 року здійснюється за формулою:

[ Сума боргу] х [ Ставка (%)] /100% / 365 днів х[ Кількість днів ] =[ Сума]

[725] х [ 12,5] /100% / 365 днів х [7(з 06.11.2014 по 12.11.2014)] =[1,74]

[725] х [ 14] /100% / 365 днів х[ 85( з 13.11.2014 по 05.02.2015)] =[23,64]

[725] х [ 19,5] /100% / 365 днів х[ 26 (з 06.02.2015 по 03.03.2015)] =[10,07]

[725] х [30] /100% / 365 днів х[ 177 (з 04.03.2015 по 27.08.2015)] =[105,47]

[725] х [27] /100% / 365 днів х[ 28 (з 28.08.2015 по 24.09.2015)] =[15,02]

[725] х [22] /100% / 365 днів х[ 210 (з 25.09.2015 по 21.04.2016)] =[91,52]

[725] х [19] /100% / 365 днів х[ 35 (з 22.04.2016 по 26.05.2016)] =[13,17]

[725] х [18] /100% / 365 днів х[ 28 (з 27.05.2016 по 23.06.2016)] =[9,98]

[725] х [16,5] /100% / 365 днів х[ 35 (з 24.06.2016 по 28.07.2016)] =[11,44]

[725] х [15,5] /100% / 365 днів х[ 49 (з 29.07.2016 по 15.09.2016)] =[15,04]

[725] х [15] /100% / 365 днів х[ 42 (з 16.09.2016 по 27.10.2016)] =[12,48]

[725] х [14] /100% / 365 днів х[ 168 (з 28.10.2016 по 13.04.2017)] =[46,72]

[725] х [13] /100% / 365 днів х[ 42 (з 14.04.2017 по 25.05.2017)] =[10,85]

[725] х [12,5] /100% / 365 днів х[ 67 (з 26.05.2017 по 31.07.2017)] =[16,64]

Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_2 за відсотками за користування кредитними коштами становить 383 грн. 77 коп.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2012 року у розмірі 1 108 грн. 77 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 725 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 383 грн. 77 коп.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки при його ухваленні судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» з наведених вище підстав.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

ПАТ КБ «ПриватБанк» при подачі позову сплатило судовий збір у розмірі 1 600 грн., а при подачі апеляційної скарги - 2 400 грн. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позов ПАТ КБ «ПриватБанк», то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 117 грн. 76 коп.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованостізадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2012 року у розмірі 1 108 грн. 77 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 725 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 383 грн. 77 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 117 грн. 76 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді