Рішення № 73518889, 11.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2018Справа № 910/2708/16Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Техпроект" про розірвання договору, за участю представників позивача - Собка О.В., довіреність № 2-509д від 18.01.2018 року, Хлопузяна Р.Д., довіреність № 2-526д від 19.01.2018 року, відповідача-1 - Балабанова Г.Л., довіреність №19 від 19.12.2017 року, відповідача-2 - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Техпроект" про розірвання договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004 року у зв'язку із істотним порушенням відповідачами умов вказаного договору на підставі ст. 651 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року у справі №910/2708/16 в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" відмовлено, у зв'язку з недоведеністю заявлених вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 року у справі №910/2708/16 рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року скасовано та прийняти нове рішення, яким задоволено позовні вимоги.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2016 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.12.2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2017 року у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення судової експертизи поставлено наступні питання: 1) який розмір внесків, що мали бути внесені за договором відповідачем 1 та відповідачем 2 до спільної діяльності в грошовому вираженні, залежно від їх відсоткового співвідношення? 2) яка кількість грошових коштів, що вже були внесені відповідачами, та роботи, на виконання яких дані кошти були використані (зокрема, період їх виконання) та з метою відокремлення даних робіт від інших, що виконувались або мали бути виконанні за Програмами спільної діяльності?3) чи відповідає ціна, за якою відповідач-1 здійснював продаж природного газу в січні-лютому 2015 року, умовам договору про спільну діяльність №493 від 24.03.2004 року та нормативно-правовим актам, що регулюють порядок ціноутворення? 4) якщо ні, то чи були ціни реалізації, за якими відповідач-1 здійснював продаж природного газу в січні-лютому 2015 року за договором про спільну діяльність №493 від 24.03.2004 року, вищими або нижчими за ринкові ціни? та зупинене провадження у справі до надання висновків судової експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2017 року, у зв'язку із поверненням до суду матеріалів справи №910/2708/16 та надходження висновку експерта № 3429/17-45/3544/17-53 від 28.11.2017 року, провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 15.01.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 21.02.2018 року.

15.02.2018 року позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.

21.02.2018 року відповідачем-1 через канцелярію суду надано клопотання про призначення у справі повторної експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2018 року відкладено підготовче засідання на 14.03.2018 року.

14.03.2018 року позивачем через канцелярію суду надано заперечення на клопотання про призначення повторної експертизи.

14.03.2018 року відповідачем-1 через канцелярію суду надано письмові пояснення з урахуванням висновку експерта.

14.03.2018 року відповідачем-1 в судовому засіданні надано клопотання про відкликання клопотання про призначення у справі повторної експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2018 року.

11.04.2018 року представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є вимоги позивача про розірвання договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004 року у зв'язку із істотним порушенням відповідачами умов вказаного договору, на підставі ст. 651 ЦК України. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що станом на 31.12.2015 фактичний розмір внеску відповідача-1 становить 4920000,00 грн., а відповідача-2 - 56535000,00 грн. При цьому Програма робіт (додаток №3 до додаткової угоди №9), яка передбачала граничні строки виконання передбачених на свердловинах робіт не виконана.

Також, позивач зазначає, що відповідач-1 протягом січня-лютого 2015 року здійснював реалізацію природного газу за заниженими цінами, внаслідок чого спільна діяльність в цей період недоотримала 8615540,00 грн.

За таких обставин, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" вважає, що грубе порушення відповідачами умов договору завдає збитків спільній діяльності та не дає змоги досягти в повній мірі основної мети - отримання прибутку, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004.

Судом встановлено, що 24.03.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Техпроект" (сторона 1) та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", (сторона 2) укладено договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 (договір), за умовами якого сторони зобов'язались об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою розвитку розробки Вишневського газоконденсатного родовища.

Згідно з п. 2.1 договору його виконання здійснюється сторонами згідно з Програмами спільної діяльності, які затверджуються сторонами на певний строк і є невід'ємними частинами цього договору. Проекти програм спільної діяльності готуються стороною 1.

Також судом встановлено, що 20.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Техпроект" (сторона 1), Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (сторона 3) укладено додаткову угоду №8, відповідно до якої сторона 1 та сторона 2 вирішили залучити до спільної діяльності, що здійснюється на підставі договору, та включити до складу сторін договору сторону 3.

Вкладами сторони 1 та сторони 3 у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться згідно з Програмами спільної діяльності у строки, необхідні для виконання Програм. Сторона 3 вносить свій вклад до 31.12.2015 р.

Згідно з п. 7.1 договору внески сторін у спільну діяльність, а також створене та придбане в процесі спільної діяльності майно є спільною частковою власністю сторін з наступним визначенням часток: сторона-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Техпроект") - 40%; сторона-2 (Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування") - 50%; сторона-3 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз") - 10%.

Так, відповідно до висновку експерта № 3429/17-45/3544/17-53 від 28.11.2017 року, розмір внесків відповідача-2, що мали бути внесені до спільної діяльності за договором №493 від 24.03.2004 року в грошовому вираженні, залежно від їх часток у спільній діяльності(відсоткового співвідношення), з урахуванням додаткової угоди №8 від 20.02.2014 р., становить 58 169 200 грн. Водночас, розмір внесків відповідача-1, що мали бути внесені до спільної діяльності за договором №493 від 24.03.2004 року в грошовому вираженні, залежно від їх часток у спільній діяльності (відсоткового співвідношення), з урахуванням додаткової угоди №9 від 17.04.2014 року становить 35 555 200 грн.

Відповідачем-2 протягом 2011-2012 р.р. було перераховано вклад в спільну діяльність в розмірі 56 534 987 грн. 05 коп. та у свою чергу, відповідачем-1 у 2015 році було перераховано 4 920 000 грн. 00 коп., як вклад в спільну діяльність.

Також експертом встановлено, що згідно рішення засідання Комітету управління №43 від 13.08.2013 року, яким встановлено, що оператору спільної діяльності по договору №493 від 24.03.2004 року дозволено здійснювати реалізацію природного газу виключно на аукціонах по максимальній ціні, що склалась на відповідний товар на аукціоні, з рахуванням граничного рівня ціни на природний газ встановленою Постановою НКРЕ, відповідачем-1, як оператором спільної діяльності за договором №493 від 24.03.2004 року про спільну інвестиційну та виробничу діяльність протягом січня-лютого 2015 року здійснювався продаж природного газу на Українській універсальній біржі за наступними цінами:

- у січні 2015 року - від 5283,33 грн. до 5427,35грн. за 1000мЗ без урахування ПДВ;

- у лютому 2015 року - від 5050,00грн. до 8275 грн. за 1000мЗ до за 1000мЗ без урахування ПДВ.

При цьому, Постановами НКРЕКП від 26.12.2014 № 1043, від 29.01.2015 № 81 та від 26.02.2015 № 227 встановлено граничні (максимальні) рівні цін на природний газ, що реалізуються промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання:

- у січні 2015 року у розмірі 5900,00грн. за 1000мЗ без урахування ПДВ,

- у лютому 2015 року у розмірі 5700,00грн. за 1000мЗ без урахування ПДВ.

Ринкова вартість природного газу за тисячу кубічних метрів у січні 2015 року складала 6512,00 грн. (шість тисяч п'ятсот дванадцять грн.), у лютому 2015 року складала від 6 \063,12 грн. (шість тисяч шістдесят три грн. 12 коп.) до 9800 грн. (дев'ять тисяч вісімсот грн.).

Так експерт, у своєму висновку вказує, що враховуючи результати проведеного дослідження, ціни реалізації, якими відповідач-1, як оператор спільної діяльності договором №493 від 24.03.2004 року про спільну інвестиційну та виробничу діяльність здійснював продаж природного газу в січні-лютому 2015 року відповідають ринковим цінам.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно приписів ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Положенням ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Так, на виконання умов договору сторони підписали Програму робіт в рамках спільної діяльності до договору №493 від 24.03.2004 р. (додаток №3 до додаткової угоди №9), якою визначили найменування робіт, їх орієнтовну суму, відповідального за виконання та термін виконання та вказаною програмою передбачено 88 888 000 грн. 00 коп. капітальних вкладень від сторони 1 та сторони 3 в період 2011-2019 р.р.

Крім того, 13.08.2013 р. Комітетом управління спільною діяльністю прийнято рішення, оформлене протоколом №43, про здійснення оператором спільної діяльності (Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз") реалізації вуглеводнів на аукціонах або за прямими договорами купівлі-продажу вуглеводнів за економічно обґрунтованими цінами. Реалізацію природного газу було вирішено здійснювати виключно на аукціонах по максимальній ціні, що склалась на відповідний товар на аукціоні, з урахуванням граничного рівня ціни на природний газ встановленою Постановою НКРЕ, з обов'язковим наданням Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" копій аукціонних свідоцтв протягом чотирнадцяти днів з моменту їх підписання.

Згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, діючим законодавством передбачено, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт порушення стороною умов договору, зокрема, і не виконання своїх зобов'язань за договором.

При цьому, при вирішенні відповідного спору суди мають оцінити істотність такого порушення, тобто дослідити його наслідки та визначити чи була у даному випадку заподіяна шкода, яка позбавляє іншу сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Отже, обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

При розгляді такої справи, позивач, розраховуючи на задоволення позовних вимог, повинен довести:

- наявність шкоди, завданої йому відповідачем порушенням умов договору;

- чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати;

- наскільки він позбавився того, на що він розраховував, з огляду на термін, на який укладався договір, враховуючи і заборгованість, яку допустив відповідач у певний проміжок часу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-75цс13 від 18.09.2013 року.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що відповідач-2 повинен виконати свій обов'язок з повного внесення вкладу до спільної діяльності в період 2011-2019 р.р., відповідач-1, у свою чергу повністю та своєчасно виконує своє зобов'язання в частині фінансування робіт спільної діяльності в рамках договору, ціни реалізації за якими відповідач-1 здійснював продаж природного газу в січні-лютому 2015 року відповідають ринковим цінам, що підтверджується вищевказаним висновком експерта, позивачем не доведено наявність шкоди, завданої йому відповідачами порушенням умов договору; не доведено істотну різницю між тим, на що він мав право розраховувати, укладаючи договір, і тим, що в дійсності він зміг отримати; наскільки він позбавився того, на що розраховував, з огляду на термін, на який укладався договір, враховуючи заборгованість, яку допустив відповідач-2 у певний проміжок часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не надано суду жодних доказів в обґрунтування приведених ним сум реальних збитків та упущеної вигоди. Не надано позивачем також і жодного доказу на підтвердження того, що він не зможе використати результати договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004 року.

Тобто, позивачем не було доведено існування фактичних обставин, які необхідні для розірвання договору відповідно до вимог ч. 2 ст. 652 ЦК України.

За таких обставин, правові підстави для розірвання договору в односторонньому порядку відсутні, і тому в позові про розірвання договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004 року слід відмовити.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 20.04.2018р.

Суддя С.О. Чебикіна