Ухвала суду № 73518744, 17.04.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/693/18

Суддя А.Ю.Кошик, розглянувши матеріали заяви № 04/18 від 02.04.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКО ТРАНС» (33000, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, буд. 75, офіс 23, код 37574579) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 13 400 грн. заборгованості

встановив:

До Господарського суду Київської області Товариством з обмеженою відповідальністю «МІКО ТРАНС» подано заяву № 04/18 від 02.04.2018 року про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 13 400 грн. заборгованості за Договором з міжнародного перевезення вантажів автомобільнім транспортом № 03-09-15/П від 03.09.2015 року, у зв'язку з неоплатою рахунку № 558 від 07.09.2015 року.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з п. 6 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, які виникають у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 Цивільного кодексу України).

Також, ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно зі ст. 926 Цивільного кодексу України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої України приєдналась згідно з Законом від 01.08.2006 року № 57-V «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», визначено, що термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. У випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.

Таким чином, враховуючи, що в заяві ставиться вимога про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за Договором з міжнародного перевезення вантажів автомобільнім транспортом № 03-09-15/П від 03.09.2015 року, для правовідносин за яким передбачено річний строк спеціальної позовної давності, який обраховується згідно з п. 16 Договору, що припадає на кінець вересня 2015 року, станом на дату звернення з заявою (заяву подано в квітні 2018 року), для заявленої в заяві вимоги пройшов строк який перевищує позовну давність, встановлену для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.

Враховуючи, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, питання про переривання позовної давності чи інші підстави для її продовження, не підлягають вирішенню під час видачі судового наказу.

Оскільки, для заявленої в заяві вимоги, яка випливає з договору перевезення, пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою, з огляду на п. 5 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі судового наказу.

Згідно з ч.2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст. 148, п. 5 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 153, 234 Господарського процесуального кодексу України,

Ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «МІКО ТРАНС» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 13 400 грн. заборгованості за Договором з міжнародного перевезення вантажів автомобільнім транспортом № 03-09-15/П від 03.09.2015 року, у зв'язку з неоплатою рахунку № 558 від 07.09.2015 року на суму.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. ст. 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик