Рішення № 73518544, 05.04.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/137/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2018 Справа № 908/2480/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/2480/17

за позовом: Головного управління ДФС у Запорізькій області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Македонського Ігоря Євгеновича

про стягнення збитків в сумі 28559,15 грн.

за участю представників:

від позивача - Білокінь О.М., довіреність № 260/8-01-10-06 від 20.02.2018 року

від відповідача - Македонський І.Є., особисто, НОМЕР_1 від 20.01.2000 року

- Дулов І.А., довіреність № 165 від 05.02.2018 року

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судових засіданнях 13.03.2018 року та 22.03.2018 року згідно вимог ст. 216 ГПК України були оголошені перерви до 22.03.2018 року та до 05.04.2018 року.

Згідно зі ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

СУТЬ СПОРУ: Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Македонського Ігоря Валерійовича про стягнення збитків у розмірі вартості втраченого безхазяйного майна в сумі 28559,15 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2017 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі, якій присвоєно номер провадження 12/137/17, судове засідання призначено на 11.01.2018 року об 11:00.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, розгляд справи № 908/2480/17 здійснюється за правилами нової редакції ГПК України, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Враховуючи те, що провадження у вказаній справі було порушено до набрання чинності новою редакцією ГПК України, ухвалою суду від 11.01.2018 року визначено розгляд справи № 908/2480/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження та відкладено підготовче засідання на 06.02.2018 року об 11:45.

Разом з тим згідно листа від 17.01.2018 року судом направлено на адресу Фізичної особи-підприємця Македонського Ігоря Євгеновича копію ухвали від 11.01.2018 року.

05.02.2018 року на адресу суду від Фізичної особи-підприємця Македонського Ігоря Євгеновича надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- зазначає, що факту виконання своїх зобов'язань щодо повернення позивачу аналогічного майна або відшкодування його вартості не було, таких пропозицій від позивача на адресу відповідача не надходило;

- вимоги позивача є необґрунтованими та незаконними, а посилання позивача на договір про зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави № 2/22 від 06.07.2017 року та акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна № 4/22 від 06.07.2017 року є безпідставними, оскільки вони складені з порушенням норм чинного законодавства України, тому не мають юридичної сили;

- акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна № 4/22 від 06.07.2017 року та договір про зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави № 2/22 від 06.07.2017 року своїми змістами не забезпечують ідентифікації майна, дану інформацію в акті висвітлено загально, що суперечить вимогам закону;

- згідно пунктів 2.6., 27 Порядку № 570 від 10.10.2013 року в акті опису та попередньої оцінки безхазяйного майна зазначаються повна назва кожного окремого предмета або групи однорідних предметів, детальний опис ознак кожного предмета, назва матеріалу, з якого виготовлено кожний з предметів, відсоток зносу та наявні пошкодження;

- у відповідності до п. 2.4. Порядку № 570 складання акта опису і попередньої оцінки безхазяйного майна проводяться комісією з обов'язковим залученням працівника підрозділу по роботі з безхазяйним майном, що не було зроблено;

- в порушення п.п. 2.2., 2.3., 2.10 Порядку № 570 від 10.10.2013 року до акту № 4/22 від 06.07.2017 року не додано фотознімків описаного майна;

- в порушення п. п. 3.1., 3.2. Порядку № 570 від 10.10.2013 року до акту № 4/22 від 06.07.2017 року не додано звіту про оцінку безхазяйного майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності;

- у зв'язку з тим, що до складу комісії не було залучено працівника підрозділу по роботі з безхазяйним майном та спеціаліста в галузі оцінки майна акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна складений з порушенням - оцінка виявленого безхазяйного майна не може свідчити про реальну вартість такого майна;

- неможливо встановити яке саме майно було передане на зберігання, за умовами договору, та його родові ознаки, тобто що саме було передано на зберігання за умовами договору;

- вважає акт № 4/22 від 06.07.2017 року та договір № 2/22 від 06.07.2017 року такими, що не мають юридичної сили у зв'язку з тим, що зазначені документи не відповідають вимогам норм чинного законодавства, майно у встановленому порядку не визнано безхазяйним та не було у встановленому порядку передано на збереження;

- вважає вимоги позивача безпідставними, та те, що ФОП Македонський Ігор Євгенович не має нести матеріальної відповідальності за збереження зазначеного безхазяйного майна, оскільки такі зобов'язання у нього не виникли;

- інвентаризація майна не проводилась і ФОП Македонського Ігоря Євгеновича на її проведення не запрошували;

- згідно з п. 4.2. Порядку № 570 від 10.10.2013 року щодо кожного факту виявлення порушень (нестачі) безхазяйного майна під час інвентаризації до Міністерства доходів і зборів України подається зведена інформація про результати проведення інвентаризації безхазяйного майна за формою згідно з додатком 8 до цього порядку та детальні пояснення до неї;

- зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві товар, який був прийнятий на зберігання, а відшкодувати збитки зобов'язаний лише у випадку втрати (нестачі) або його пошкодження за наявності складу цивільного правопорушення (протиправність, збитки, причинний зв'язок), передбаченого ст. 614 ЦК України;

- відсутність факту проведення інвентаризації безхазяйного майна та факту складення акту інвентаризації за його місцем зберігання, не відповідає вимогам п. 4.2. Порядку № 570 від 10.10.2013 року та є порушенням норм чинного законодавства взагалі;

- в порушення вимог п. 2.1.3 договору від 06.07.2017 року позивачем не подано звернення до ФОП Македонського Ігоря Євгеновича з вимогою щодо повернення переданого на зберігання майна;

- позивач не надає і документів, які б свідчили про втрату (нестачу) майна або його пошкодження, не надає результатів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати (нестачі) майна або його пошкодження;

- звертає увагу на те, що відповідно до п. 7 розділу ІІ Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затверджених наказом ДПА України від 19.01.2007 року № 18, виявлене майно, яке має ознаки безхазяйного, передається на відповідальне зберігання суб'єкту господарювання, включеному до Єдиного реєстру торговельних організацій;

- повноваження органів податкової служби щодо безхазяйного майна визначені у Порядку № 1340 від 25.08.1998 року, відповідно до п. 5 ч. 1 якого дія порядку поширюється на майно, яке вже визнано безхазяйним відповідно до чинного законодавства;

- позивачем не зазначено ані в акті № 4/22 від 06.07.2017 року, ані в договорі № 2/22 від 06.07.2017 року яким же виявлене ним майно є - рухомим чи нерухомим, відтак незрозуміло у якому порядку належить здійснити визначення статусу майна, від чого залежить і у якому порядку майно визнається безхазяйним;

- позивачем не надано ФОП Македонському Ігорю Євгеновичу документів, які б свідчили про можливість ідентифікувати спірні посіви та про те, що їх можна визнати безхазяйним майном в тому розумінні, в якому останнє взяте на облік позивачем з урахуванням положень ч. 1 ст. 335 ЦК України;

- дії позивача, як контролюючого органу щодо складення актів опису і попередньої оцінки безхазяйного майна № 4/22 від 06.07.2017 року та передачі вказаного майна на зберігання третім особам як безхазяйного є протиправними, такі дії порушують права та інтереси відповідача тим, що на останнього покладено обов'язок з відшкодування шкоди;

- зазначає, що свої заперечення на претензію позивача викладено у відповіді на претензію, яку надіслано листом від 31.07.2017 року, в якому було запропоновано вирішити спір у позасудовому порядку, втім до даного часу позивач не відреагував на вказаний лист;

- позивач не надав доказів порушення, або оспорювання його прав чи охоронюваних законом інтересів, не навів відповідних доказів, що підтверджують кожну обставину чи наявність підстав для звільнення від доказування, а надані позивачем документи не є такими, що містять у собі докази обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі за безпідставністю.

06.02.2018 року на адресу суду від позивача надійшов уточнений позов, в якому останній просить стягнути збитки у розмірі вартості втраченого безхазяйного майна у сумі 28559,15 грн. з Фізичної особи-підприємця Македонського Ігоря Євгенійовича.

Безпосередньо в судовому засіданні 06.02.2018 року представник відповідача надав суду повідомлення про неможливість надання доказів, а саме: показань свідка ОСОБА_6, показання свідка ОСОБА_7, та договору оренди землі від 02.08.2004 року, укладеного між Приморською районною держадміністрацією та ФОП Македонським І.Є., примірник якого у відповідача не зберігся. В повідомленні вказує, що показаннями свідків відповідач обґрунтовує те, що 06.07.2017 року під час складання опису безхазяйного майна на полі не було зроблено фотознімків описаного майна, не встановлювалось меж поля описаного майна, не встановлювалось найменування описаного майна, його детального опису. Разом з тим зазначає, що договором оренди землі від 02.08.2004 року обґрунтовує обставини перебування земельної ділянки поля, в межах якого здійснено опис безхазяйного майна, у користуванні за цим договором і обставин його припинення не встановлювалось. Також в судовому засіданні 06.02.2018 року представник відповідача звернув увагу суду, що відповідно до паспортних даних відповідач - Македонський Ігор Євгенович.

Ухвалою суду від 06.02.2018 року задоволено клопотання представника відповідача, а саме: продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2480/17 до 23.02.2018 року, та відкладено підготовче засідання на 20.02.2018 року об 14:00. Разом з тим, враховуючи поданий позивачем уточнений позов, в якому останній фактично зазначив вірне по-батькові відповідача, в ухвалі від 06.02.2018 року зазначено вірне прізвище, ім'я та по-батькові відповідача, а саме: Фізична особа-підприємець Македонський Ігор Євгенович.

19.02.2018 року на електронну адресу суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив в порядку ст. 166 ГПК України, в якій останній зазначає наступне:

- акту опису майна і попередньої оцінки безхазяйного майна є невід'ємною частиною договору № 2/22 від 06.07.2017 року, в якому зазначені основні реквізити: найменування безхазяйного майна (з детальною характеристикою предмета) - посіви озимої пшениці на площі земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_4 на території Вячеславської сільської ради Приморського району Запорізької області, кількість одиниць виміру 3,3599 га, ціна одиниці - 4250,00 грн. за 1 т. пшениці, загальна вартість якого - 28559,15 грн.;

- в акті опису і попередньої оцінки безхазяйного майна зазначено члени комісії, з яких є і представники підрозділу по роботі з безхазяйним майном Сагайдюк О.В., Дригала Д.М. та Білокінь О.М.;

- суб'єкт оціночної діяльності залучається для проведення оцінки безхазяйного майна лише у певних випадках: при розбіжностях в оцінці майна між представниками комісії або у разі оцінки такого майна як будівлі, споруди, житлові приміщення, проте опис майна згідно з актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 06.07.2017 року № 4/22 не відновиться до таких випадків;

- оцінка майна проведена уповноваженою комісією згідно з вимогами діючого законодавства, без залучення суб'єктів оціночної діяльності, а доводи відповідача щодо їх відсутності є безпідставними;

- Бердянською місцевою прокуратурою Приморським відділом Запорізької області проводився ряд заходів щодо виявлення власника земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_4 на території Вячеславської сільської ради Приморського району Запорізької області, проте заходи виявилися безрезультатними, таким чином - це майно за ознаками безхазяйного перейшло у власність держави в особі Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, та цей факт не потребує доказування;

- вказує, що відповідно до встановленого порядку у 2017 році, після опису майна згідно з актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 06.07.2017 року № 4/22 була проведена інвентаризація станом на 1 серпня 2017 року та 1 листопада 2017 року;

- відповідач безпідставно посилається на те, що інвентаризація безхазяйного майна не проводилась;

- вартість майна, переданого на зберігання відповідачу, визначена актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна № 4/22 від 06.07.2017 року, який є невід'ємною частиною даного договору;

- податковим органом та відповідачем під час укладання договору про зберігання безхазяйного майна № 2/22 витримано усіх обов'язкових реквізитів;

- фотознімки майна були здійснені членами комісії під час інвентаризації безхазяйного майна;

- посилання відповідача на наказ ДПАУ від 19.01.2007 року № 18 є безпідставними, оскільки він втратив чинність згідно наказу ДПАУ від 21.07.2008 року № 482;

- внаслідок неналежного виконання ФОП Македонським І.Є. прийнятого зобов'язання по зберіганню безхазяйного майна Головному управлінню Державної фіскальної служби України у Запорізькій області завдані збитки у розмірі 28559,15 грн. Просить стягнути з відповідача збитки у розмірі вартості втраченого безхазяйного майна у сумі 28559,15 грн.

Проте відповідь на відзив, яка надійшла на електронну адресу суду 19.02.2018 року від позивача не містить електронного цифрового підпису про що господарським судом складений відповідний акт від 19.02.2018 року.

Приписами ч. 8 ст. 42 ГПК України визначено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Оскільки вищевказана відповідь на відзив надійшла без електронного цифрового підпису, відтак суд позбавлений можливості прийняти вказаний документ та викладені в ньому пояснення позивача в якості офіційного документу.

Пунктом 1.5.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 року, передбачено, що у разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Втім, станом на дату судового засідання 05.04.2018 року оригінал відповіді на відзив (вих. № 519/10/08-22-10 від 16.02.2018 року) на адресу суду не надійшов.

В судовому засіданні 20.02.2018 року представник відповідача повідомив суд про те, що ним відповідь на відзив від позивача отримано на електронну адресу.

20.02.2018 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/2480/17, до прийняття судового рішення Запорізьким окружним адміністративним судом у справі № 808/177/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Македонського Ігоря Євгеновича до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання утриматись від вчинення дій щодо складання акту опису і попередньої оцінки безхазяйного майна № 4/22 від 06.07.2017 року та взяття на підставі даного акту на облік, як безхазяйного майна - посівів озимої пшениці, що розташовані земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_4 площею 3.3599 га на території Вячеславської сільської ради Приморського району Запорізької області, та зобов'язання Головного управління ДФС у Запорізькій області утриматись від вчинення дій щодо спонукання Фізичної особи-підприємця Македонського Ігоря Євгеновича до виконання договору про зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави за № 2/22 від 06.07.2017 року.

Разом з тим 20.02.2018 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив згідно приписів ст. 167 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- інвентаризацію майна проведено без участі відповідача, як заінтересованої особи, фотознімком не відображає обставин справи, незрозуміло з якого поля знімок зроблено, оцінка проведена у незрозумілий спосіб і незрозуміло якого майна взагалі;

- позивач досі не визначився яким є майно у справі - рухоме чи нерухоме і від цього не може посилатись обґрунтовано на певний порядок визнання майна безхазяйним - на порядок нерухомого майна або майна рухомого;

- позивачем нічого не надано на підтвердження того, що було зазначено представником відповідача у судовому засіданні підготовчого провадження щодо наявності договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного з відповідачем, та щодо сплати ним орендної плати;

- договір оренди спірної земельної ділянки, укладений з відповідачем є, з датою укладення - 02.04.2014 року і на підставі нього відповідачем земельна ділянка використовувалась до 2016 року, а також відповідачем здійснювалась оплата орендної плати до місцевого бюджету Вячеславської сільської ради;

- на підтвердження вказаних обставин відповідач надає: договір оренди землі від 02.04.2004 року, квитанції про сплату орендної плати, а також показання свідків: ОСОБА_6 і ОСОБА_10. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі за безпідставністю.

20.02.2018 року до суду надійшли показання свідків: ОСОБА_10 та ОСОБА_6, в яких останні повідомляють суду та свідчать, що 06.07.2017 року, коли укладався договір зберігання безхазяйного майна представниками комісії у складі представників прокуратури та податкової служби огляд поля ними було здійснено не того, як зазначено у договорі 3,3599 га, а поля, яке знаходиться в оренді Македонського І.Є. (відповідача), на якому були посіви пшениці. Вказують, що на тому полі 3,3599 га не було культурних всходів пшениці, на ньому були всходи ячменю, який проріс самовільно від опалих зерен минулого врожаю, це було очевидно в день 06.07.2017 року. Також в показаннях зазначено, що свідки попереджені про відповідальність за дачу неправдивих свідчень.

Ухвалою суду від 20.02.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2480/17 до 11.03.2018 року, та відкладено підготовче засідання на 01.03.2018 року об 11:00.

Ухвалою господарського суду від 27.02.2018 року в порядку ст. 243 ГПК України виправлено описку, допущену у четвертому абзаці третьої сторінки ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.02.2018 року у справі № 908/2480/17 у даті продовження строку підготовчого провадження, а саме замість "… до 11.03.2018 року…", далі по тексту, зазначено "… до 12.03.2018 року…", далі по тексту.

01.03.2018 року за допомогою факсимільного зв'язку до суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній, посилаючись на несприятливі погодні умови та відсутність можливості прибуття у судове засідання представника позивача із м. Бердянську, просить суд відкласти підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду від 01.03.2018 року згідно з ч. 2 ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 06.03.2018 року о 15:00. Разом з тим у вказаній ухвалі зазначено, що з урахуванням положень п. 1.5.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України суд позбавлений можливості прийняти вказане клопотання позивача в якості офіційного документу.

05.03.2018 року на адресу суду від відповідача надійшли наступні документи:

1) супровідний лист від 05.03.2018 року;

2) клопотання про залучення письмових доказів, зокрема копії позовної заяви ФОП Македонського І.Є. по справі Запорізького окружного адміністративного суду № 808/177/18, в якому останній зазначає, що результати розгляду вказаної справи матимуть суттєве значення для правильного вирішення господарським судом справи № 908/2480/17;

3) клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутністю відповідача;

4) пояснення по справі, в яких відповідач додатково зазначає наступне:

- з вимогами позивача не згоден повністю, оскільки вони є необґрунтованим та незаконними;

- оригіналів документів, які є доказами у справі: договір про зберігання безхазяйного майна № 2/22 від 06.07.2017 року, акт опису і оцінки безхазяйного майна № 4/22 від 06.07.2017 року, лист відповідача від 17.07.2017 року, претензія про відшкодування вартості втраченого майна в сумі 28559,15 грн., відповідь на претензію відповідача від 31.07.2017 року у відповідача відсутні, документи, зазначені у відзиві є в позивача, інших доказів відповідач не має;

- вважає, що позов не підлягає задоволенню;

- вважає, що провадження у справі № 908/2480/17 може бути зупинене у зв'язку з відкриттям провадження у справі № 808/177/18 Запорізьким окружним адміністративним судом.

06.03.2018 року від позивача надійшла заява в порядку ст. 50 ГПК України про залучення до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури та Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Вказане клопотання мотивоване тим, що під час опису та попередньої оцінки безхазяйного майна № 4/22 від 06.07.2017 року до складу комісії входили представники Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури та Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, які безпосередньо надали матеріали до органів прокуратури для відпрацювання.

12.03.2018 року на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання разом із додатковими доказами у справі. Однак, вказане клопотання від позивача не містить електронного цифрового підпису про що господарським судом складений відповідний акт від 12.03.2018 року.

12.03.2018 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення проти заяви (клопотання) позивача про залучення третіх осіб, відповідно до яких проти залучення до участі у справі в якості третіх осіб - Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури та Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області відповідач заперечує, оскільки вважає, що рішення в даній справі не зачіпає та не порушує права вказаних осіб, а отже не вплине на їх права чи обов'язки. Просить суд вказане клопотання залишити без розгляду та повернути заявнику.

Ухвалою суду від 12.03.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення третіх осіб та клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, а також закрито підготовче провадження у справі № 908/2480/17 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2018 року о 14:00.

22.03.2018 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів, в якому останній просить з посиланням на ст. ст. 169, 170 ГПК України залучити до матеріалів справи в якості письмових доказів обставин фактичного перебування в користуванні ФОП Македонського І.Є. спірної земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_4 площею 3,3599 на території Вячеславської сільської ради Приморського району Запорізької області упродовж останніх 2016 та 2017 років документи: акт Бердянської ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області № 4309 від 21.03.2018 року, податкові повідомлення-рішення № 0009885102 від 29.11.2017 року, № 0009895102 від 29.11.2017 року, поштовий конверт, в якому надійшли повідомлення-рішення, та квитанції № 13 та № 14 від 16.12.2017 року про сплату відповідачем податків і зборів. При цьому відповідач в клопотанні зазначає, що виникла необхідність надання вказаних доказів у зв'язку з тим, що відповідач переважно отримав їх 21.03.2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні 05.04.2018 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням уточненого позову на наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача в судовому засіданні 05.04.2018 року проти позову заперечили.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що листом Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури № 1.2-5062вих17 від 19.06.2017 року, адресованим заступнику начальника Приморського відділення Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області Круц О.М., повідомлено контролюючий орган про встановлення головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районах та у м. Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Горбенко Наталею Юріївною фактів самовільного зайняття земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_4) на території Вячеславської сільської ради площею 3,3599 га. У вказаному листі зазначено, що встановити осіб, які самовільно зайняли вказані земельні ділянки не вдалося можливим, та з метою визнання врожаю, вирощеного на даних земельних ділянках, безхазяйним та його реалізації направлено копії матеріалів заступнику начальника Приморського відділення Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

Внаслідок встановлених фактів були складені акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 31/91-17 від 08.06.2017 року та акт обстеження земельної ділянки № 32/91-17 від 08.06.2017 року.

Згідно з Актом обстеження земельної ділянки № 32/91-17 від 08.06.2017 року встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, правовстановлюючі документи, на земельну ділянку відсутні, земельна ділянка на площі 3,3599 га обробляється, засіяна пшеницею, що є порушенням вимог діючого законодавства - самовільне зайняття земельної ділянки.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 31/91-17 від 08.06.2017 року встановлено, що на час проведення перевірки земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 на території Вячеславської сільської ради Приморського району Запорізької області (за межами населених пунктів), яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, рілля запасу державної власності, право на яку планується виставити на аукціон, площею 3,3599 га, правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку відсутні, земельна ділянка обробляється невстановленими особами: проведено поверхневий обробок ґрунту та вся площа засіяна пшеницею, що є порушенням вимог діючого земельного законодавства.

Разом з тим головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районах та у м. Бердянську Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області Горбенко Наталею Юріївною був виконаний розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття вказаної земельної ділянки, яка становить 5166,16 грн.

Вказаний лист Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури надійшов до Бердянської ОДПІ Запорізькій області 20.06.2017 року, що підтверджується штампом вихідної кореспонденції № 9503/10.

В подальшому посадовими особами Головного управління ДФС у Запорізькій області було проведено перевірку наявності майна, що має ознаки безхазяйного, за результатами якої складений акт № 4/22 опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 06.07.2017 року, відповідно до якого виявлено посіви озимої пшениці на площі земельної ділянки 3,3599 га з кадастровим номером НОМЕР_4 на території Вячеславської сільської ради Приморського району Запорізької області, вартість яких визначена в розмірі 28559,15 грн.

Позивач в позові вказує, що попередня оцінка безхазяйного майна проведена згідно п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998 року «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки, конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним», за результатами якої загальна вартість виявленого безхазяйного майна становить 28559,15 грн.

Як зазначає позивач в позовній заяві, у зв'язку з тим, що посіви озимої пшениці готові до збирання, а також наявної можливості їх псування у зв'язку з погодними умовами або протермінування строків збирання насіння, що може призвести до зменшення їх вартості, на підставі п. 3.15. Методичних рекомендацій з окремих питань організації роботи з безхазяйним майном керівником контролюючого органу прийнято рішення про передачу виявленого безхазяйного майна на реалізацію, що оформлено відповідним рішенням № 1/22 про розпорядження безхазяйним майном, що швидко псується або витрати на зберігання якого є непропорційно великими порівняно з його вартістю від 06.07.2017 року (а.с. 15).

В подальшому на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 04.04.2017 року № 77-о, керуючись вимогами Податкового кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 року № 1340 «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави та розпорядження ним» Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, далі Замовник, та Фізичною особою-підприємцем Македонським Ігорем Євгеновичем, далі Виконавець, був укладений договір зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави № 2/22 від 06.07.2017 року, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору керуючись чинним законодавством України в порядку та на умовах, визначених цим Договором згідно відповідних документів, які є невід'ємною частиною до даного Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по прийманню і зберіганню майна, описаного актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 06.07.2017 року № 4/22.

Згідно з пунктом 2.1. (підпунктами 2.1.1. - 2.1.3) Договору Виконавець зобов'язаний:

- вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна в період дії цього Договору;

- нести відповідальність за втрату або ушкодження майна Замовника, що знаходиться у Виконавця, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від Замовника до закінчення його зберігання;

- повернути майно Замовнику за актом приймання - передачі за першою вимогою останнього.

Умовами п. п. 3.1., 3.2. Договору сторони визначили, що Замовник зобов'язаний після закінчення строку дії Договору забрати у Виконавця майно. Замовник має право у будь-який час вимагати у Виконавця повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за цим Договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 4.3. Договору Виконавець несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення Замовнику. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, Виконавець повинен за свій рахунок повернути Замовнику рівну кількість аналогічного майна в належному стані або відшкодувати вартість ушкодженого (втраченого) майна.

Згідно з п. 6.1. Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

18.07.2017 року на адресу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області надійшов лист ФОП Македонського Ігоря Євгеновича від 17.07.2017 року, в якому повідомлено, що 13.07.2017 року при перевірці посівної площі ним виявлено, що озима пшениця повністю скошена невідомими особами.

20.07.2017 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (позивач, Замовник) складено претензію до ФОП Македонського Ігоря Євгеновича про відшкодування збитків, в якій з посиланням на п. 4.5. розділу ІV Порядку взаємодії між підрозділами органів доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 570 та на підпункт 2.1.2. Договору, останнє просило відшкодувати вартість втраченого майна в сумі 28559,15 грн.

Позивач в позові вказує, що станом на теперішній час відповідь від відповідача на претензію не отримано, завдані збитки не відшкодовано, у зв'язку з чим виникає право на звернення до суду з позовною заявою про відшкодування завданих збитків, пов'язаних з неналежним виконанням зобов'язання. Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятого зобов'язання по зберіганню безхазяйного майна Головному управлінню ДФС у Запорізькій області завдані збитки у розмірі 28559,15 грн.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладений договір зберігання. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили права та обов'язки, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 936 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

З обставин, викладених в позові, вбачається, що позивач посилається на втрату безхазяйного майна, переданого на зберігання, тобто, предметом позову є стягнення саме збитків, завданих поклажодавцю, виходячи з приписів ст. 951 ЦК України, відповідно до частини першої якої, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до ч. 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Статтею 949 ЦК України (ч. 1, 2) передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернута поклажедавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частиною 3 ст. 950 ЦК України визначено, що зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості втраченого безхазяйного майна - посівів озимої пшениці на площі земельної ділянки 3,3599 га з кадастровим номером НОМЕР_4 на території Вячеславської сільської ради Приморського району Запорізької області в сумі 28559,15 грн.

У частинах 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)(неодержані доходи). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Нормою ч. 2 ст. 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства на час стягнення збитків на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст. 74 ГПК України наступне:

· по-перше, наявність протиправної поведінки (діяльності або бездіяльності учасника господарських відносин) особи, яка завдала збитки;

· по-друге, факт заподіяння йому збитків;

· по-третє, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

· по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками.

· по-четверте, вину заподіювача збитків. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді стягнення збитків.

При цьому, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.12.2010 року у справі № 06/113-38.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що протиправну поведінку відповідача позивач вбачає у неналежному виконанні відповідачем прийнятого зобов'язання по зберіганню безхазяйного майна - посівів озимої пшениці на площі земельної ділянки 3,3599 га з кадастровим номером НОМЕР_4 на території Вячеславської сільської ради Приморського району Запорізької області.

Збитками позивач вважає втрачене безхазяйне майно - посіви озимої пшениці, вартість якого визначена в акті № 4/22 опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 06.07.2017 року.

Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та збитками позивач вбачає у тому, що неналежне виконання відповідачем прийнятого зобов'язання по зберіганню безхазяйного майна стало причиною його втрати і як наслідок - завдало збитків позивачу у вигляді вартості втраченого безхазяйного майна.

Обґрунтовуючи заявлені в даній справі позовні вимоги позивач посилається на Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998 року та Порядок взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України № 570 від 10.10.2013 року.

Згідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" № 1340 від 25.08.1998 року, далі Порядок № 1340, майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, зберігається органами (суб'єктами господарювання) у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Умовами підпункту 5 п. 1 Порядку № 1340 визначено, що дія цього Порядку поширюється, зокрема, на майно, визнане безхазяйним відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Як свідчать матеріали справи згідно акту № 4/22 опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 06.07.2017 року виявлено посіви озимої пшениці на площі земельної ділянки 3,3599 га з кадастровим номером НОМЕР_4 на території Вячеславської сільської ради Приморського району Запорізької області, вартість яких визначена в розмірі 28559,15 грн.

Майно, зазначене у пункті 1 Порядку № 1340, конкретизоване у п. 8 цього Порядку, в якому унормовано вимоги щодо оцінки майна, і в ньому відсутнє таке майно як майнові права та обов'язки, оскільки фактично йдеться лише про речі, а також відсутнє таке майно як посіви озимої пшениці - йдеться лише про зерно та іншу сільськогосподарську продукцію (пп."в" п. 8 Порядку № 1340).

Так, згідно з п. 11 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» № 37-ІV від 04.07.2002 року зерно - це плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.

Відповідно до п. 1.2. наказу Міністерства доходів і зборів України "Про затвердження Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави" № 570 від 10.10.2013 року, далі Порядок № 570, дія цього Порядку поширюється на безхазяйне майно та майно, що переходить у власність держави, крім безхазяйного нерухомого майна (далі - безхазяйне майно).

Згідно з пунктами 2.7., 2.8. Порядку № 570 безхазяйне майно на підставі акта опису і попередньої оцінки безхазяйного майна у той самий день береться на облік підрозділом по роботі з безхазяйним майном. Узяте на облік безхазяйне майно зберігається відповідним органом доходів і зборів у власних (орендованих) приміщеннях або за актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна передається на відповідальне зберігання суб'єкту господарювання. Із суб'єктом господарювання, який прийняв безхазяйне майно на відповідальне зберігання, укладається відповідний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Статтею 949 ЦК України (ч. 1, 2) передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернута поклажедавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частиною 3 ст. 950 ЦК України визначено, що зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Зміст наведених приписів законодавства свідчить, що зберігач відповідає за схоронність речі, яка передана йому на зберігання, оскільки за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 936 ЦК України, договір зберігання вважається укладеним з моменту передання речі на зберігання.

Вказані вище посіви озимої пшениці не можуть бути тим майном, що могло б бути передане на зберігання згідно Порядку № 570, Порядку № 1340 та ст. 936 ЦК України, оскільки до моменту їх зібрання як врожаю, останні нерозривно пов'язані із зайнятою ними земельною ділянкою, що виключає можливість їх фактичної передачі зберігачу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 08.08.2017 року у справі № 902/966/16.

Як вказано вище ст. 942 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Так, підпунктом 2.1.1. п. 2.1. Договору передбачений обов'язок Виконавця - вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна в період дії цього Договору.

Втім, Договором (підпунктом 2.1.1. п. 2.1.) не визначено, яких конкретно заходів повинен вжити Виконавець для забезпечення зберігання майна.

Поряд з цим, відносини, що забезпечують схоронність майна за його місцезнаходженням, регулюються договором про надання послуг охорони (врегульований ст. 978 ЦК України), зміст якого, зокрема, повинен встановлювати виконання фактичних, заздалегідь обговорених за своїм характером дій, необхідних для того, щоб зберегти майно від небезпеки, фізичного знищення, псування або втрати, що може загрожувати йому з боку навмисних неправомірних дій третіх осіб в місці знаходження такого майна.

Однак, договір зберігання безхазяйного та іншого майна, що переходить у власність держави № 2/22 від 06.07.2017 року не містить зобов'язання відповідача надавати послуги саме по охороні посівів озимої пшениці за їх місцезнаходженням.

Враховуючи предмет позову та обставини даної справи, необхідним фактом, що потребує доказування з боку позивача та встановлення судом, є наявність шкідливого результату протиправної поведінки відповідача (дії чи бездіяльності особи) - збитків, їх наявності та розміру.

Безпосередньо в судовому засіданні 22.03.2018 року представник позивача повідомив суду, що ціна (вартість) безхазяйного майна визначалась уповноваженою комісією відповідно до відкритої наявності інформації:

- щодо вартості однієї тонни озимої пшениці станом на дату оцінки,

- відомої інформації про розмір врожайності земельних ділянок Приморського району станом на дату оцінки. І при цьому враховувалась площа земельної ділянки, на якій знаходиться безхазяйне майно. Разом з тим представник позивача повідомив, що посіви пшениці - це не нерухоме майно, а пшениця, яка проросла в землі, а також, що вказані посіви пов'язані із земельною ділянкою. Поряд з цим зазначив, що посіви озимої пшениці на спірній земельній ділянці є безхазяйним майном в силу приписів ч. 1 ст. 335 ЦК України, оскільки станом на дату складання акту перевірки вимог дотримання земельного законодавства № 31/91-17 від 08.06.2017 року земельна ділянка не мала власника.

Проте, інших доказів, на підставі яких визначений розмір завданих збитків (вартість втраченого безхазяйного майна), окрім акту № 4/22 опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 06.07.2017 року, позивачем не надано. Зокрема не надано ані доказів вартості однієї тонни озимої пшениці станом на дату оцінки, а саме в сумі 4250,00 грн., ані інформації про розмір врожайності земельних ділянок Приморського району станом на дату оцінки.

Разом з тим правомірність дій Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області щодо складання вказаного акту № 4/22 від 06.07.2017 року є предметом розгляду в рамках адміністративної справи № 808/177/18, яка розглядається Запорізьким окружним адміністративним судом.

Умовами п. 2.6. Порядку № 570 від 10.10.2013 року визначено, що в акті опису і попередньої оцінки безхазяйного майна зазначаються повна назва кожного окремого предмета або групи однорідних предметів, детальний опис ознак кожного предмета, назва матеріалу, з якого виготовлено кожний з предметів, відсоток зносу та наявні пошкодження. Опис безхазяйного майна має забезпечити його ідентифікацію. Зовнішніми характеристиками такого майна є країна-виробник та підприємство-виробник, артикул, серійний номер, фірмовий знак, етикетка, тощо.

Як свідчать матеріали справи безхазяйним майном згідно акту № 4/22 від 06.07.2017 року є посіви озимої пшениці на площі земельної ділянки 3,3599 га з кадастровим номером НОМЕР_4 на території Вячеславської сільської ради Приморського району Запорізької області. При цьому в акті зазначена ціна за 1 тонну пшениці в сумі 4250,00 грн., та загальна вартість виявлених посівів озимої пшениці в сумі 28559,15 грн.

Пшениця - це рід однорічних трав'янистих рослин родини злакових, найважливіша харчова культура. Вона поділяється на види, серед яких в Україні вирощуються: пшениця м'яка та тверда, також існують пшениця карликова, польська та англійська.

Сорти пшениці поділяються на озимі і ярі.

Зі змісту акту опису і попередньої оцінки безхазяйного майна № 4/22 від 06.07.2017 року вбачається, що в ньому відсутня будь-яка інформація, яка ідентифікує виявлені посіви озимої пшениці (тобто до якого виду пшениці належать виявлені посіви - м'якої чи твердої, та якого конкретно сорту).

Відсутність вказаної інформації в акті позбавляє можливості суд перевірити визначену позивачем вартість втраченого майна (посівів озимої пшениці), а отже перевірити розмір збитків у зв'язку із втратою майна.

Приписами ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не надав усіх належних, достатніх доказів, які підтверджують розмір завданих збитків.

Умовами п. 2 Порядку № 1340 визначено, що облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного у пункті 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до пункту 9 цього Порядку покладаються на органи (суб'єкти господарювання), що здійснили вилучення або зберігають його, з дотриманням таких вимог, зокрема: попередня оцінка проводиться відповідно до пункту 8 цього Порядку на момент взяття на облік цього майна.

Разом з тим пунктом 2.4. Порядку № 570 передбачено, що складання акта опису і попередньої оцінки безхазяйного майна та попередня оцінка безхазяйного майна проводяться комісією чисельністю не менше трьох осіб у складі представників органу доходів і зборів з обов'язковим залученням працівника підрозділу по роботі з безхазяйним майном, органу (організації), що зберігає це майно на дату складання акта, та суб'єкта господарювання, якому безхазяйне майно передається на зберігання. Попередня оцінка безхазяйного майна проводиться комісією відповідно до вимог пункту 8 Порядку № 1340.

Втім, в п. 8 Порядку № 1340 відсутнє таке майно як посіви озимої пшениці, а йдеться лише про зерно та іншу сільськогосподарську продукцію (пп."в" п. 8 Порядку № 1340).

Позивач не довів суду, що втрата безхазяйного майна сталася саме з вини відповідача. При цьому в листі відповідача від 17.07.2017 року було зазначено, що 13.07.2017 року ним виявлено, що озима пшениця скошена невідомими йому особами.

Підсумовуючи викладене, оскільки за умовами укладеного договору зберігання відповідач зобов'язався вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна в період дії цього Договору, втім Договором не визначено яких конкретно заходів, приймаючи до уваги, що вказаний договір не містить зобов'язання відповідача надавати послуги з охорони посівів за їх місцезнаходженням, а посіви озимої пшениці не можуть бути майном, переданим на зберігання згідно Порядку № 570, Порядку № 1340 та ст. 936 ЦК України, враховуючи не доведення розміру збитків, вини відповідача у завданні збитків, суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В матеріалах справи містяться показання свідків, надані відповідачем (а.с. 88).

Приписами ч. 1, 2 ст. 87 ГПК України визначено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 88 ГПК України у заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Дослідивши вказані показання свідків суд не приймає їх в якості доказу в даній справі, оскільки всупереч частин 2, 3 ст. 88 ГПК України підписи свідків на заяві не посвідчені нотаріусом, у заяві свідків не зазначені: місце роботи свідків, поштові індекси, реєстраційні номери облікових карток платників податків або номери та серії паспортів, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти та джерела обізнаності свідків щодо обставин, викладених в наданих показаннях.

Стосовно наданих відповідачем до клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів (вх. № 08-08/5682/18 від 22.03.2018 року) податкових повідомлень-рішень № 0009885102 від 29.11.2017 року, № 0009895102 від 29.11.2017 року, поштового конверту, в якому надійшли повідомлення-рішення від 09.12.2017 року, та квитанції № 13 та № 14 від 16.12.2017 року, то вони не приймаються судом до розгляду з огляду на положення ч. 8 ст. 80 ГПК України, оскільки відповідачем не повідомлено про неможливість подання вказаних документів в якості доказів, а також не обґрунтовано неможливість їх подачі у визначений судом строк з причин, що не залежали від неї.

Разом з тим, зі змісту поданого акту Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області № 4309-08 від 21.03.2018 року вбачається, що посадовою особою Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області проведено звіряння розрахунків платника - Македонського Ігоря Євгеновича за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року зі сплати орендної плати до місцевого бюджету. Втім з вказаного акту не вбачається будь-якої інформації щодо якої земельної ділянки, з яким кадастровим номером та за яким договором оренди проведено звіряння сплати орендної плати. Проте вказаний акт не містить інформації, яка б підтверджувала фактичне перебування в користуванні відповідача земельної ділянки з кадастровим номером 2324880400:02:035:037 площею 3,3599 га на території Вячеславської сільської ради Приморського району Запорізької області.

Згідно інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 119802242 від 05.04.2018 року відомості щодо права власності, іншого речового права, іпотеки, обтяження щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2324880400:02:0035:0037 в реєстрі відсутні.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Головного управління ДФС у Запорізькій області до Фізичної особи-підприємця Македонського Ігоря Євгеновича про стягнення збитків у розмірі вартості втраченого безхазяйного майна в сумі 28559,15 грн. слід відмовити.

Безпосередньо в судовому засіданні 22.03.2018 року представник відповідача зазначав, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2324880400:02:035:037 площею 3,3599 га на даний час знаходиться в суборенді у відповідача.

В судовому засіданні 05.04.2018 року представник відповідача повідомив, що договір суборенди був укладений 27.11.2017 року.

Втім, будь-яких доказів в підтвердження факту перебування вказаної земельної ділянки у фактичному користуванні, оренді, або суборенді у відповідача матеріали справи не містять.

Разом із запереченнями на відповідь на відзив (а.с. 76 - 77) відповідач надав до справи копію договору оренди землі від 02.08.2004 року, який укладений з Приморською районною державною адміністрацією щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 11,95 га. Проте у вказаному договорі не зазначений кадастровий номер земельної ділянки, яка є об'єктом вказаного договору, а також вказаний договір укладався на 10 років, доказів його продовження у справі немає.

Умовами п. 4.5. Порядку № 570 передбачено, що у разі пошкодження, втрати (нестачі) безхазяйного майна, переданого на відповідальне зберігання, орган доходів і зборів відповідно до умов договору про відповідальне зберігання безхазяйного майна протягом трьох робочих днів від дати виявлення пошкодження, втрати (нестачі) направляє суб'єкту господарювання претензію з вимогою щодо відшкодування збитків у розмірі вартості такого майна або суми, на яку знизилась його вартість, за цінами, вказаними в акті опису і попередньої оцінки безхазяйного майна.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 9755/10/08-01-17-04-00-09 від 20.07.2017 року, в якій просив відшкодувати вартість втраченого майна в сумі 28559,15 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 21.07.2017 року, що підтверджується записом відповідача та його підписом на претензії.

У відповідь відповідач пропонував (а.с. 45) варіант повернення втраченого майна в обсязі 67198 кг пшениці (при середній врожайності 20 ц за 1 га на площі земельної ділянки 3,3599 га), що узгоджується з положеннями п. 4.3. Договору.

Втім відповідь на вказану пропозицію з боку позивача в матеріалах справи відсутня.

Згідно з п. 4.7. Порядку № 570 у разі невідшкодування суб'єктом господарювання збитків протягом місяця від дати отримання претензії орган доходів і зборів у десятиденний строк після вказаної граничної дати відшкодування збитків звертається до суду щодо стягнення суми збитків.

Втім, як свідчить штамп відділення поштового зв'язку на поштовому конверті, в якому надійшов позов з додатками в даній справі на адресу суду, позивач звернувся до суду лише 08.12.2017 року.

Стосовно заперечень відповідача щодо законності та правомірності складання акту опису і попередньої оцінки безхазяйного майна № 4/22 від 06.07.2017 року слід зазначити, що правомірність дій Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області щодо складання вказаного акту є предметом розгляду в рамках адміністративної справи № 808/177/18, яка розглядається Запорізьким окружним адміністративним судом.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн. покладаються на позивача у справі - Головне управління ДФС у Запорізькій області згідно вимог п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.04.2018 року, згідно частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 8, 73, 74, 76, 79, 80, 86, 87, 88, 129, 236, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Головного управління ДФС у Запорізькій області до Фізичної особи-підприємця Македонського Ігоря Євгеновича про стягнення збитків у розмірі вартості втраченого безхазяйного майна в сумі 28559,15 грн. відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн. покладаються на Головне управління ДФС у Запорізькій області.

Повне рішення складено - 16.04.2018 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.