Постанова № 73517814, 19.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 378/8/18 Головуючий у І інстанції Марущак Н. М.Провадження № 22-ц/780/1590/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 19.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Гуль В.В.,

за участю секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року у справі за позовом Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2 про визнання недійсними розпоряджень державної адміністрації, свідоцтв про право власності на земельну ділянку та витребування майна з незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016 року Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду із вказаним вище позовом в інтересах держави вособі Київської обласної державної адміністрації, де просив визнати недійсним розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації № 101 від 14 березня 2008 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,9999 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Рокитнянської селищної ради, визнати недійсними свідоцтво про право власності на вказану ділянку та витребувати у відповідача на користь держави частину ділянки розміром 0,0270 га. Вимоги мотивував тим, що частина переданої у власність ОСОБА_2 ділянки відноситься до категорії земель водного фонду, поскільки передана у власність частково за рахунок земель водного фонду, а саме за рахунок 50-ти метрової прибережної захисної смуги річки Рось.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року позовну заяву прокурора залишено без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України у зв’язку із поданням позовної заяви від імені заінтересованої особи іншою особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Не погоджуючись із ухвалою, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує хибністю висновків суду про те, що прокурор в даній справі не обгрунтував підстав для представництва в даній справі та не має повноважень на ведення цієї справи, бо він звернувся до суду на захист інтересів держави в особі Київської облдержадміністрації, яка на час звернення до суду мала повноваження щодо розпорядження земельними ділянками водного фонду. Крім того, небажання державного органу звернутися до суду не позбавляє прокурора права подати такий позов від імені цього органу в інтересах держави. Всі підстави для представництва вказані у позові.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції постановив законну і обгрунтовану ухвалу і правомірно залишив позов прокурора без розгляду, а доводи апеляційної скарги прокурора є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

В суді апеляційної інстанції прокурор подану апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити та скасувати ухвалу Ставищенського районного суду Київської області як незаконну.

ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність і обгрунтованість судової ухвали та відсутність підстав для її скасування.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву прокурора без розгляду, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що прокурор не набув статусу позивача і підстави представництва держави у прокурора відсутні.

Крім того, суд виходив з того, що прокурор не обгрунтував наявність передбачених законом підстав для представництва в суді Київської обласної державної адміністрації.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони зроблені в результаті порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до постановлення необгрунтованої ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що позов поданий прокурором в інтересах держави до суду у листопаді 2016 року.

Згідно ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка в тому числі здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Аналогічні положення містить ч.1 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», згідно якої представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ч.2 ст.45 ЦПК України (в редакції на час подачі позову прокурора) з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених ч.2 або 3 ст.25 Закону України «Про прокуратуру». Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених ст.121 цього Кодексу.

Отже, вказані вище нормативні акти наділяють прокурора повноваженнями на представництво інтересів держави в суді.

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до суду на захист інтересів держави та обґрунтовував свої вимоги тим, що оспорюваним розпорядженням Рокитнянської районної державної адміністрації від 14 березня 2008 року передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянкуз порушенням закону за рахунок земель водного фонду, а саме за рахунок 50-ти метрової прибережної захисної смуги річки Рось. В тому числі прокурор вказує у позові на порушення прав Київської обласної державної адміністрації, як власника та розпорядника земельних ділянок водного фонду, бо із державної власності вибули земельні ділянки водного фонду, які не могли бути передані у власність.

З огляду на те, що прокурор в силу закону (ст.45 ЦПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру») наділений відповідними повноваженнями на звернення до суду з позовом в інтересах держави, висновки суду про те, що прокурор не має таких повноважень є хибними і не грунтуються на законі.

Крім того, залишаючи позов прокурора без розгляду, суд не звернув уваги на положення ч.4 ст.56 ЦПК України (аналогічні положення містила ч.4 ст.46 ЦПК в редакції на час подачі позову), які надають прокурору повноваження підтримувати позов і вимагати розгляду спору по суті навіть у випадку відмови органу, в інтересах якого подано позов, від цього позову чи подання ним заяви про залишення позову без розгляду.

Відповідно підстави для залишення без розгляду позову прокурора згідно п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України відсутні.

Також, колегія суддів не може погодитися із посиланням суду на те, що відсутність обгрунтування прокурором передбачених законом підстав для представництва в суді Київської обласної державної адміністрації, є підставою для залишення позову без розгляду.

Відповідно до положень ч.2 ст.45 ЦПК України (в редакції на час подачі позову прокурора) прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених ст.121 цього Кодексу.

Отже, відсутність належного обґрунтування прокурором наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді є підставою для залишення позову без руху і надання строку для усунення недоліків, а не залишення позову без розгляду, як помилково вважав суд.

В тому числі постановлення ухвали про надання часу для усунення недоліків можливо і на стадії судового розгляду (п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України).

Не може погодитися колегія суддів і з висновками суду про те, що прокурор невірно визначив особу, в інтересах якої подано позов. Зокрема, що такою особою має бути Головне управління Держгеокадастру у Київській області, а не Київська обласна державна адміністрація.

Як вище вказувалося в силу вказівок ч.2 ст.45 ЦПК України (в редакції на час подачі позову прокурора) виключно прокурору належить право визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в інтересах якого подається позов.

Такі ж висновки містяться у рішенні Конституційного Суду України № 1-1/99 від 08 квітня 1999 року у справі щодо представництва прокуратурою інтересів держави, де суд вказав, що прокурор самостійно визначає і обгрунтовуєу у позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував і постановив необгрунтовану ухвалу про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели

до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову прокурора без розгляду підлягає до скасування, а справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.259, 374, 379, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області задоволити.

Ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: