Постанова № 73517714, 19.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року м. Київ

Справа № 22-ц/796/1850/2018

Унікальний номер 759/13470/13-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Миколаєць І.Ю., по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року позивач звернувся із позовом до відповідачів, уточнивши який зазначив, що 17 березня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 38.3/АА-00002.08.2, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 23844,82 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 12,50 % річних і терміном повернення до 17 березня 2015 року.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1, 17 березня 2008 року між Банком і ОСОБА_2 був укладений договір поруки.

Зобов'язань за кредитним договором боржник належним чином не виконував, тому, позивач просив стягнути на свою користь із відповідачів солідарно заборгованість станом на 27 травня 2015 року в сумі 18655,26 доларів США та 6 247 631,48 грн., з яких:

- 15 637,51 доларів США - сума заборгованості за кредитом;

- 3 017,75 доларів США - сума заборгованості за відсотками;

- 5 210 622,24 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості;

- 1 005 093,33 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення відсотків;

- 26 755,89 грн. - сума 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості;

- 5 160,02 грн. - сума 3% річних від суми прострочених відсотків по кредиту. Крім того, просив стягнути на свою користь з відповідачів солідарно 3441 грн. судового збору. (т.1 а.с.1-4, 55-56, 101-102)

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, зазначав, що наданий Банком розрахунок заборгованості є необґрунтованим, порука є припиненою з підстав ч. 4 ст. 559 ЦК України, як в частині періодичних платежів, що повинні були бути здійснені до 06 березня 2012 року, так і в цілому. Передбачена пунктом 3.6 кредитного Договору пеня в розмірі 1.6% від суми простроченої заборгованості суперечить положенням ч. 5 ст. 11, п.5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». (т. 1 а.с.163-167)

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року позов задоволено, стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 38.3/АА-00002.08.2 від 17 березня 2008 року у розмірі: 18 655,26 доларів США по тілу кредиту та відсоткам; 337 379,28 грн. - зменшена сума пені за кредитом та відсотками, 26 755,89 грн. - 3 % річних від суми простроченої кредитної заборгованості, 5 160,02 грн. - 3 % річних від суми прострочених процентів по кредиту, а також судовий збір у розмірі 3441,00 грн. (т.2 а.с.12-15)

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування скарги зазначив, що районний суд не врахував правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-100цс14 від 03 вересня 2014 року, зокрема щодо права суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Посилаючись на обставини встановлені рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2015 року у справі №758/13920/13-ц вважав, що умова п. 3.6 кредитного договору є несправедливою і розмір пені має бути зменшений до 16 052,85 грн. Крім того вказував, що судом не надано належної оцінки поданій 31 жовтня 2017 року заяві про застосування строку позовної давності. (т.2 а.с.21-24)

Зважаючи на положення пункту 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник ПАТ «Родовід Банк» - КорнійчукЯ.П. заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. ОСОБА_1 був сповіщений врученням повістки представнику ОСОБА_3 про що останній не заперечував в апеляційному суді. ОСОБА_2 був сповіщений врученням повістки - повідомлення особисто про що є корінець поштового повідомлення про вручення.(т.2 а.с. 50-53, 55-56, 61-64)

Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено що 17 березня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 38.3/АА-00002.08.2, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 23844,82 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 12,50 % річних і терміном по 17 березня 2015 року для купівлі автомобіля та сплати страхових платежів. (т.1 а.с.6-9)

За пунктом 3.1.1 кредитного договору № 38.3/АА-00002.08.2 від 17 березня 2008 року, боржник мав щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 283.87 долари США та нарахованими процентами, щомісячний розмір яких був встановлений Додатком до договору. (т. 1 а.с. 6-9)

Вказану умову кредитного договору відповідач не дотримував та до 24 березня 2010 року щомісячно сплачував гроші на повернення кредиту, проте в меншому розмірі ніж встановлено Договором.

За наданим до суду розрахунком, випискою з особового рахунку за кредитним договором, позичальник ОСОБА_1 порушував умови графіку повернення коштів з квітня 2009 року, останній платіж ним здійснено 20 вересня 2013року. (т.1 а.с.103-106, 226-238)

Так, боржник сплачував за тілом кредиту: 02 і 04 лютого 2010 року разом - 292 долари США, 2 березня 2010 року - 7.69 доларів США, 24 березня 2010 року - 30.97 доларів США, 24 травня 2011 року - 688.67 доларів США. Наступний платіж боржником зроблено лише 2 червня 2011 року - 600 доларів США, 29 червня 2011 року - 215.44 доларів США та 20 вересня 2013 року - 420.35 доларів США.(т. 1 а.с. 103-106)

Погашення заборгованості за процентами здійснювалось до червня 2011 року, зокрема 01 березня 2011 року боржником сплачено 300 доларів США, 24 травня 2011 року - 811.33 доларів США, 29 червня 2011 року - 184.56 долари США. Наступні платежі відбулись 03 вересня 2013 року - 2300 доларів США, 06 вересня 2013 року - 1686 доларів США і 20 вересня 2013 року - 536.65 доларів США.(т. 1 а.с. 103-106)

07 серпня 2013 року Банк направив боржнику ОСОБА_1 та поручителю ОСОБА_2 вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № 38.3/АА-00002.08.2 від 17 березня 2008 року, за змістом яких вимагав протягом не більше ніж 30 календарних днів для боржника і 5-ти банківських днів для поручителя, з дати отримання цієї вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору. (т.1 а.с.17, 19)

Вимоги Банку про дострокове виконання грошових зобов'язань боржник ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_2 отримали 13 серпня 2013 року.(т.1 а.с.16, 18)

Оскільки вимогу Банку про дострокове виконання грошових зобов'язань боржник ОСОБА_1 і поручитель ОСОБА_2 отримали 13 серпня 2013 року, тому останнім днем виконання вимоги для поручителя ОСОБА_1 було 20 серпня 2013 року (п'ятий банківський день), а для боржника ОСОБА_1 - 13 вересня 2013 року (30й календарний день з часу отримання вимоги).(т.1 а.с.16, 18)

Із зазначеним позовом, Банк звернувся 30 серпня 2013 року, про що свідчить штемпель на конверті поштового відправлення. (т.1 а.с.1-32)

Згідно п. 5.2 укладеного між Банком та ОСОБА_1 кредитного договору № 38.3/АА-00002.08.2 від 17 березня 2008 року, сторони визначили, що банк має право у разі недотримання позичальником умов цього договору вимагати, в односторонньому порядку дострокового його розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих за ним процентів, відшкодування збитків, заподіяних Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього Договору.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що пред'явивши 30 серпня 2013 року позов до позичальника і поручителя, кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право на дострокове повернення повної суми заборгованості по кредитному договору та сплати процентів. Вказане свідчить про зміну строку виконання основного зобов'язання, встановленого Договором до 17 березня 2015 року включно.

Банк заявив про стягнення заборгованості, розрахованої за період з 13 квітня 2009 року, відповідач ОСОБА_1 17 липня 2017 року заявив про застосування строків позовної давності, як підставу відмови у позові, посилався на ч. 3 ст. 551 ЦК України як підставу зменшення пені та заявив про припинення поруки з підстав ч. 4 ст. 559 ЦК України, про що до районного суду подав письмову заяву. (т.1 а.с.1-4, 27-29, 32, 55-58, 101-106, 239, 248-249)

17 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за яким останній поручився перед Банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1

За положеннями пункту 4.3 вищевказаного Договору поруки, цей договір припиняється припиненням дії кредитного договору, а також у випадках, передбачених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. (т.1 а.с.14-15)

Боржник ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_2 не виконали зобов'язань за кредитним договором.

Цих обставин, підписання кредитного договору, договору поруки, а також отримання у кредит коштів у вищезазначеній сумі та право надавати кредит в іноземній валюті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечували.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції зазначив, що наведені Банком в розрахунку та виписці руху коштів - дати та суми погашення кредитної заборгованості за вищевказаним Договором, боржник ОСОБА_1 не заперечував, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання.(т.2 а.с.73)

Відповідно до частини 1 ст. 82 ЦПК України колегія суддів визнала вказані обставини встановленими.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року по справі № 6-154цс15.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник ОСОБА_1 повинен був здійснювати до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя ОСОБА_2 наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

Умови договору поруки від 17 березня 2008 року про його дію до повного погашення позичальником та/або поручителем заборгованості за кредитним договором не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України.

Оскільки з часу укладення договору і до часу звернення кредитора до суду із зазначеним позовом боржник періодично сплачував гроші на погашення кредитної заборгованості, як в меншому так і більшому розмірі, ніж передбачено щомісячно кредитним договором, тобто вчиняв дії, які свідчать про визнання ним боргу, у т.ч. за минулий період, то з огляду на положення ч. 1 ст. 264 ЦК України, колегія суддів відхилила доводи апелянта про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до заявлених Банком вимог.

Банком визначена загальна заборгованість за вищевказаним кредитним договором станом на 27 травня 2015 року в сумі 18655,26 доларів США та 6 247 631,48 грн., з яких:

- 15 637,51 доларів США - сума заборгованості за кредитом;

- 3 017,75 доларів США - сума заборгованості за відсотками;

- 5 210 622,24 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості;

- 1 005 093,33 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення відсотків;

- 26 755,89 грн. - сума 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості;

- 5 160,02 грн. - сума 3% річних від суми прострочених відсотків по кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 посилався на ч. 3 ст. 551 ЦК України як підставу зменшення пені, про що до районного суду подав письмову заяву.(т. 1 а.с. 239)

Частиною 3 ст. 551 зазначеного Кодексу, зокрема, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 3 вересня 2014 р. у справі N 6-100цс14.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про підставність заяви ОСОБА_1 і часткове задоволення позову, а саме: зменшення пені, нарахованої Банком в межах річного строку, до розміру суми основного боргу.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 липня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 3.6 вищевказаного кредитного договору, тому колегія суддів визнала неспроможними та відхилила доводи апелянта про безпідставність нарахування пені за порушення зобов'язань за кредитним договором.(т. 1 а.с. 241-247 т. 2 а.с. 69-71)

Обов'язок ОСОБА_1 сплатити заборгованість, яка на 27 травня 2015 року склала 18655,26 доларів США заборгованості за кредитом і за відсотками, 337379.28 грн. пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості і відсотків, 26 755,89 грн. - сума 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості; 5 160,02 грн. - сума 3% річних від суми прострочених відсотків по кредиту підтверджуються наявними у справі доказами.

Власних розрахунків такої заборгованості або інших доказів її погашення боржником та поручителем не надано.

Наведені розрахунки обґрунтовані наявними у справі доказами, в межах заявлених позовних вимог, враховано період порушення боржником умов договору, і сплату ним коштів на виконання договору і часткове погашення заборгованості.

Апелянт заявив про припинення поруки ОСОБА_2 з підстав ч. 4 ст. 559 ЦК України.

З урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи та вимог законодавства, положень частини 4 ст. 559 ЦК України, ОСОБА_2 не має відповідати як поручитель в частині вимог Банку про стягнення заборгованості за період з 17 березня 2008 року до 28 лютого 2013 року, оскільки порука за цими зобов'язаннями щодо сплати щомісячних платежів у вказаний період є припиненою.

При цьому, не можна покладати на поручителя ОСОБА_2 солідарного зобов'язання з боржником про повернення усієї суми стягнення кредиту, оскільки частина цієї суми визначена з 17 березня 2008 року, тобто більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання.

Таким чином, до збігу шестимісячного строку з моменту пред'явлення позову (30 серпня 2013 року) та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів слід обчислювати нарахування боргових сум, які підлягають солідарному стягненню з боржника і поручителя. В частині щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів за період який виник до 28 лютого 2013 року заборгованість не підлягає стягненню з поручителя, оскільки в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України в цій частині вимог порука ОСОБА_2 є припиненою.

За період з 10 березня 2013 року і до 17 березня 2015 року боржник мав сплатити Банку 7802,33 долари США, з яких: 7096.49 доларів США (283.87 доларів США щомісячний платіж х 25 місяців - 0.26 доларів США) на погашення кредитної заборгованості за тілом кредиту і 705.84 долари США заборгованості за процентами за графіком цих платежів, що був оформлений Додатком до вищевказаного кредитного договору.

На погашення заборгованості за тілом кредиту 20 вересня 2013 року боржник сплатив 420.35 доларів США. На погашення заборгованості по сплаті процентів боржник сплатив 03 вересня 2013 року - 2300 доларів США, 06 вересня 2013 року - 1686 доларів США, 20 вересня 2013 року - 536.65 доларів США а усього 4522.65 доларів США.

Тому, за зобов'язаннями погашення кредитної заборгованості за період з 10 березня 2013 року і до 17 березня 2015 року на суму 6 676.14 доларів США за тілом кредиту (7096.49 долари США достроково нарахованої заборгованості за тілом кредиту - 420.35 доларів США сплачених 20.09.2013 року), відповідальність боржника ОСОБА_1 і поручителя ОСОБА_2 є солідарною.

По сплаті пені і трьох процентів річних від суми простроченої основної заборгованості за кредитом, поручитель має відповідати пропорційно зобов'язанню повернути кредитні гроші.

Тому, колегія суддів навела наступні розрахунки зобов'язання поручителя ОСОБА_2 сплатити пеню: Банком нарахована пеня - 1813162.76 грн., що складало еквівалент 84634.40 доларів США пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за річний період (з 27 травня 2014 року до 27 травня 2015 року). З огляду на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про зменшення суми пені до - 159191.35 грн. (6676.14 доларів США розмір заборгованості, за яку поручитель з боржником має солідарно відповідати х 23.84482 грн./дол.. США по курсу НБ України, застосованого Банком на день платежу).

Банком нараховано 26755.89 грн. трьох процентів річних від суми простроченого кредиту, тому поручитель ОСОБА_2 має солідарну відповідальність з боржником ОСОБА_1 щодо сплати Банку 8 439.40 грн. (6676.14 доларів США х 3% х 645/365 дн. х 23.84482 грн./дол.. США по курсу НБ України, застосованого Банком на день платежу)

По сплаті процентів, пені за їх несвоєчасну сплату та 3 % річних від заборгованості по сплаті процентів у вказаний період поручитель ОСОБА_2 не має відповідати, оскільки боржником ОСОБА_1, платежі по сплаті процентів внесені в більшому розмірі, ніж передбачено договором в частині щомісячних платежів у вказаний період.

Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 має бути покладений обов'язок сплатити решту заборгованості, яка на 27 травня 2015 року склала 8961.37 доларів США (15637.51 доларів США - 6676.14 доларів США) заборгованості за тілом кредиту, 3017.75 доларів США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 178187.93 грн. (337379.28 грн. - 159191.35 грн.) пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості і відсотків, 18316.49 грн. (26 755,89 грн. - 8439.40 грн.) сума 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості; 5 160,02 грн. - сума 3% річних від суми прострочених відсотків по кредиту.

За таких обставин оскаржуване рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених вимог.

На підставі статті 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених вимог, слід стягнути на користь ПАТ «Родовід Банк» з ОСОБА_1 2752.80 грн. (11979.12 доларів США та 201664.44 грн., що складає 60% від суми стягнення та солідарно з поручителем 6676.14 доларів США та 167630.75 грн.), з ОСОБА_2 688.20 грн. (6676.14 доларів США та 167630.75 грн. солідарно з боржником, що складає 40% від суми стягнення : 2) судового збору за розгляд справи районним судом, сплата якого підтверджується доказами.(т. 1 а.с. 5)

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», код ЄДРПОУ - 14349442, заборгованість за кредитним договором № 38.3/АА-00002.08.2 від 17 березня 2008 року:

- 8961 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят один) долар 37 центів США заборгованості за тілом кредиту;

- 3017 (три тисячі сімнадцять) доларів 75 центів США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом;

- 178187 грн. (сто сімдесят вісім тисяч сто вісімдесят сім) грн. 93 коп. пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості і відсотків;

- 18316 (вісімнадцять тисяч триста шістнадцять) грн. 49 коп. 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості;

- 5 160(п'ять тисяч сто шістдесят) грн.. 02 коп. - сума 3% річних від суми прострочених відсотків по кредиту.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 та з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», код ЄДРПОУ - 14349442, заборгованість за кредитним договором № 38.3/АА-00002.08.2 від 17 березня 2008 року:

- 6 676 доларів США (шість тисяч шістсот сімдесят шість) доларів 14 центів США заборгованості за тілом кредиту;

- 159191 грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сто дев'яносто одна) грн. 35 коп. пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості;

- 8 439 грн. (вісім тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 40 коп. 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості.

В іншій частині вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442) - 2752 (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи районним судом.

Стягнути із ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442) - 688 (шістсот вісімдесят вісім) грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи районним судом.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 20 квітня 2018 року.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова