Рішення № 73517363, 26.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2018 року № 826/18817/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Назарук О.В.,

від відповідача - Бабинця М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

з позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби провизнання протиправним та скасування рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко» (далі - позивач, ТОВ «Еко») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офісу великих платників податків ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.10.2016 №0003894205 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-2 0003894205 від 12.10.2016.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення та податкова вимога є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вони винесені з порушенням відповідачем податкового законодавства. Зокрема, позивач зазначає, що ним належним чином підтверджено законність та реальність здійснених виплат по заробітній платі своїй колишній працівниці, а тому інформація, яка була надана контролюючому органу є надуманою та нічим не підтвердженою, а відповідач не може брати до уваги зазначені доводи ОСОБА_3, з огляду на норми податкового законодавства та методичні рекомендації.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 04.10.2017 позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що чинне законодавство України не передбачає права контролюючих органів на відображення в актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а отже, і на донарахування податків до позивача лише за словами фізичних осіб як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів іншими доказами. Також, позивач звертає увагу суду на те, що за результатами проведення фактичної перевірки відповідачем окремо було винесено податкове повідомлення - рішення №0001074205 від 17.06.2016, яким позивачу нараховано військовий збір на суму 161,21 грн. Зазначене податкове повідомлення - рішення оскаржено в судовому порядку та за результатами розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, податкове повідомлення-рішення скасовано в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства. При цьому, відповідач зазначив, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів, а також зазначив вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва судді від 02.12.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 11.10.2017 №7385 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/18817/16 та вказану справу 01.11.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №826/18817/16, зобов'язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на думку учасників процесу, мають значення для розгляду даної справи, крім тих, що вже наявні в матеріалах справи, а також призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і заперечив проти його задоволення, наголошуючи при цьому на правомірності оскаржуваних позивачем рішення та вимоги, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень відповідача.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, ознайомившись із письмово викладеними позиціями позивача і відповідача, дослідивши наявні у справі докази, надані на підтвердження викладених представниками доводів, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Співробітниками Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку ТОВ «ЕКО», з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт перевірки №508/172/32104254 від 27.05.2016.

В акті перевірки зафіксовані, зокрема, порушення ТОВ «Еко» вимог п.п.5 п.1 ст.1, ч. 1 п.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 1796,93 грн.

На підставі висновків акта перевірки щодо порушення п.п.5 п.1 ст.1, ч.1 п.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 1796,93 грн, відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003894205 від 12.10.2016, яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 388,81 грн.

Також, відповідачем виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.10.2016 № Ю-2 0003894205, згідно якої загальна сума боргу платника єдиного внеску станом на 12.10.2016 становить 1796,93 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач оскаржив їх у порядку адміністративного оскарження до Державної фіскальної служби України.

Рішеннями Державної фіскальної служби України №24768/6/99-99-11-02-02025 від 17.11.2016 скарга ТОВ «Еко» залишена без задоволення, а рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогою про сплату вимогу про сплату боргу (недоїмки) - без змін.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

За положеннями частин другої, четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз наведених норм свідчить про обов'язок платників єдиного внеску самостійно своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у порядку визначеному Законом, невиконання якого тягне за собою встановлену Законом відповідальність.

Як вбачається з акта перевірки, на підставі отриманої Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області інформації від ОСОБА_3, яка працювала в магазині «ЕКО маркет» з січня 2016 року по квітень 2016 року, останній виплачена заробітна плата всього в сумі 11058,00 грн., в тому числі: за січень 2016 року - 4358,00 грн., лютий 2016 року - 3700,00 грн. та березень 2016 року - 3000,00 грн.

Надана ОСОБА_3 інформація, на думку перевіряючих, не відповідає наданим до перевірки позивачем документам, оскільки відповідно до них виплачений дохід ОСОБА_3 становить всього 2890,15 грн, в тому числі: за січень 2016 року - 875,91 грн, лютий 2016 року - 1158,63 грн та за березень 2016 року - 855,61 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу ТОВ «Еко» від 11.01.2016 №ЭК/К-006, ОСОБА_3 була прийнята на посаду «продавець продовольчих товарів» зі строком випробування 1 місяць в оперативний департамент, Управління торгівлі, Регіональний центр «Київ» магазин РЦ «Київ-1», який розташований за адресою: м. Буча, вул. Комсомольська, 12.

Згідно з розрахункових листів оклад ОСОБА_3 становив мінімальну заробітну плату 1439,29 грн., а нарахування заробітної плати здійснювалось наступним чином: за січень 2016 року в розмірі 875,91 грн, за лютий 2016 року - 1158,63 грн, за березень 2016 року - 855,61 грн.

Крім того, ОСОБА_3 була прийнята на роботу до позивача 12.01.2016 та звільнена 13.04.2016, відповідно у січні і квітні у неї відпрацьовано не повну місячну норму. У лютому -березні 2016 року ОСОБА_3 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати у загальній кількості 10 днів. Також, у березні - квітні 2016 року вона перебувала на лікарняному у загальній кількості 14 днів, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, за час роботи у магазині позивача ОСОБА_3 немає повністю відпрацьованої норми часу, тому їй була нарахована заробітна плата відповідно відпрацьованому часу.

Для правильного документального оформлення нарахування та виплати заробітної плати слід орієнтуватися на типові форми відповідних первинних документів, а також дотримання вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88). Одним з первинних документів, що застосовується для цілей нарахування заробітної плати працівникам, є табель обліку використання робочого часу, типова форма (П-5) якого затверджена наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 №489. Цей документ є визначальним для нарахування працівнику заробітної плати і містить як нумерований список працівників, так і детальну інформацію про відпрацьований час щодо кожного з них за місяць, тому табель ведеться щодо кожного працівника, навіть якщо йдеться про тимчасового, сезонного працівника чи сумісника.

Підтвердженням нарахування заробітної плати на картковий рахунок ОСОБА_3 за кожний відпрацьований місяць слугує відомість зарахувань на картрахунки працівників.

На підтвердження утримання податку з ОСОБА_3 нарахованого на заробітну плату, слугує податковий розрахунок сум доходу, нарахованого, сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за І, ІІ квартал 2016 року.

Водночас, суд вважає за доцільне наголосити, що відповідно до частини 1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно частин 1, 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень та з'ясовуючи питання щодо правомірності висновків контролюючого органу, на підставі яких таке рішення прийнято, суд виходить з наступного.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У відповідності до п.80.6 ст.80 Податкового кодексу України під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Відповідно до п.80.8 ст.80 Податкового кодексу України під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Наведена норма надає право контролюючому органу на проведення перевірки саме з метою встановлення реальних показників щодо діяльності платника податків, яка здійснюється на відповідному місці її провадження, однак, по-перше, її вимоги не встановлюють обов'язковість його проведення, по-друге, жодним нормативно-правовим актом чи актом, що має роз'яснювальний, інформаційний, рекомендаційний або міжвідомчий характер не врегульовано та не визначено порядок його проведення.

Отже, зазначеною нормою визначено, що контролюючий орган при проведені фактичної перевірки з цих підстав повинен перевірити облік витрат на оплату праці та відомості про оплату праці працівника.

Приписами п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Проте, у акті перевірки на підтвердження виплати неофіційної заробітної плати, окрім пояснень звільненого працівника, не наведено жодного з визначених п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України документів, а також і жодного первинного документа або документа тіньової бухгалтерії, які б підтверджували розмір виплаченого працівникові доходу у розмірі, що зазначений у поясненнях колишнього працівника.

Пояснення фізичної особи, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не є безумовними доказами, як наслідок, належними і допустимими, на підставі яких відповідач повинен був зафіксувати відповідні обставини.

Слід зауважити, що пояснення звільненого працівника відбирались без залучення працівників податкової поліції або поліції, внаслідок чого опитувана особа про кримінальну відповідальність за повідомлення завідомо неправдивих відомостей не попереджались.

В листі ДПА України від 01.04.2010 №6584/7/23-4017/199 «Про використання в роботі Методичних рекомендацій щодо перевірок достовірності формування валових витрат на оплату праці, утримання ПДФО, встановлення фактів виплат зарплати в «конвертах», виявлення працівників, трудові відносини з якими не оформлені належним чином» надані рекомендації щодо дій податківців при встановленні фактів виплат заробітної плати в «конвертах», оформлення з найманими працівниками офіційно трудових відносин.

За змістом даного листа пропонується з метою визначення повноти нарахування заробітної плати, а також повноти декларування податку з доходів фізичних осіб в обов'язковому порядку провести порівняльний аналіз даних бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються фонду оплати праці, розміру заробітної плати, чисельності працівників та здійснити такі дії. Визначити питому вагу витрат на оплату праці в загальній сумі валових витрат (порівняти дані рядка 400 балансу «Забезпечення витрат персоналу», рядка 240 звіту про фінансові результати «Витрати на оплату праці» з даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум податку з доходу фізичних осіб, утриманого з них за формою № 1ДФ.

Провести аналіз наказів щодо встановлення робочого часу, в тому числі скороченого, порівняти з розрахунковими відомостями на заробітну плату та порівняти з отриманою від податкової міліції по результатах проведених опитувань найманих працівників інформацією щодо фактичного робочого часу.

Провести аналіз показників: розмір окладу (ставки), зазначеного у штатному розписі, трудових договорах (контрактах, угодах) з законодавчо встановленим розміром мінімальної заробітної плати, а також з фактично нарахованим та виплаченим розміром заробітної плати, зазначеним у розрахункових та платіжних відомостях. У разі встановлення фактів невідповідності нарахованої та виплаченої заробітної плати разом із залученими працівниками податкової міліції провести опитування найманих працівників щодо причин невідповідності або щодо фактичного розміру отриманої ними заробітної плати.

Наголошено, що до функцій органів ДФС відноситься контроль за повнотою та своєчасністю сплати податків до бюджету, а питання дотримання законодавства про працю не віднесено до компетенції податкових органів, тому до одночасного проведення перевірок платників податків доцільно залучати відповідні органи, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про оплату праці на підприємствах, а також міліцію.

Отже відповідач для отримання об'єктивної, неупередженої та правдивої інформації щодо предмету доказування, міг і мав право в межах наданих йому повноважень покласти в основу акта не лише пояснення фізичних осіб, а інші докази, отримані у порядку і в спосіб, визначенні законодавством, чинним на момент проведення такої перевірки.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що обставини щодо фактично отриманої заробітної плати ОСОБА_3 надані без підтвердження відповідними доказами і без викладення детальних обставин щодо порядку проведення неофіційних розрахунків, які б суд міг врахувати при розгляді справи, а податковий орган мав перевірити в межах наданих йому повноважень, наприклад: чи отримувала ОСОБА_3 ці кошти під підпис; чи виплачувались кошти в певний день; за яких обставин ОСОБА_3 дізналась про невідповідність розміру офіційної заробітної плати отриманій від роботодавця сумі коштів.

Водночас норми діючого законодавства з питань оподаткування, не передбачають права контролюючого органу на відображення у актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а відтак, і на донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів іншими доказами.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України в чинній редакції) суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів дотримання ним порядку проведення перевірки, на підставі висновків якої прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Відтак, прийняте за результатами такої перевірки рішення №0003894205 від 12.10.2016 про застосування штрафних санкцій в розмірі 388,81 грн. та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2 0003894205 від 12.10.2016, згідно якої загальна сума боргу платника єдиного внеску станом на 12.10.2016 становить 1796,93 грн., підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0003894205 від 12.10.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і борів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.10.2016 за №Ю-2 0003894205.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (код ЄДРПОУ 32104254, юридична адреса: 03039, м. Київ, пр-т Науки, 8, фактична адреса: 031039, м. Київ, вуя. Польова, 24).

Відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11, тел.: (044) 454-09-00, (044) 454-09-74, факс (044) 454-09-75).

Суддя: Н.А. Добрівська