Рішення № 73517249, 20.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2018 року № 826/2410/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Добрянської Я.І., суддів Федорчука А.Б., Кузьменка В.А. розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1,

до відповідача Міністерства оборони України,

третя особа-1 Київський обласний військовий комісаріат,

третя особа-2 Макарівський районний військовий комісаріат,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України треті особи Київський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України, Макарівський районний військовий комісаріат з позовом в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності II групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби;

- скасувати Рішення Міністерства оборони України від 20.05.2016 року № 36, постановлене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині повернення на доопрацювання документів на ім'я ОСОБА_1 на адресу Київського ОВК;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення (контузії та захворювання, пов'язаного з військової служби в частині повернення на доопрацювання документів на ім'я ОСОБА_1 на адресу Київського ОВК;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, тобто станом на 23.12.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, однак відповідач заяву позивача про виплату вказаної допомоги не розглянув, а документи повернув на доопрацювання, чим порушив його права. На думку позивача, чинним законодавством України, яке регулює питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, не передбачено можливості повернення документів на доопрацювання, такі дії виходять за межі наданих відповідачу повноважень.

Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов в якому він зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, а відтак не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку щодо можливості перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.05.1987р. по 31.03.1989р. проходив військову службу, зокрема, в період з 11.11.1987р. по 16.08.1988р. брав участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_1 та копією довідки Макарівського районного військового комісаріату від 05.01.2016р. № 1. (а.с. 15, 62-66)

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 02.03.2012р. серії НОМЕР_2 виданого Макарівським районним військовим комісаріатом та інвалідом другої групи, що підтверджується копією посвідчення від 25.12.2015р. серія НОМЕР_3 виданого Управлінням соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації. (а.с. 21, 22)

Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 05.10.2015р. № 1879/ж описані у висновку рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1988р. (а.с. 16)

З 25.12.2015р. позивачу встановлена ІI група інвалідності, причиною інвалідності є поранення пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія АВ № 0198249. (а.с. 13)

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0198249 від 24.12.2015р. позивачу встановлено II групу інвалідності, причина інвалідності - поранення пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. Інвалідність встановлена з 23.12.2015р. (а.с. 13)

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 від 06.10.2015р. № 2669 вбачається, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, шиї, лівої ноги (контузія головного мозку - 1988р.) - поранення (контузія) та захворювання так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. (а.с. 14)

05.01.2016р. позивач звернувся до Макарівського районного військового комісаріату з заявою, до якої додав необхідні документами, в якій просив вирішити питання про призначення йому одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з встановленням йому інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби. (а.с. 12)

Листом Київського обласного військового комісаріату від 19.01.2016р. № 2/5/83 заява позивача з доданими документами направлена до Директора Департаменту фінансів МОУ. Також, у листі зазначено, що відповідно до п. 13 Порядку № 975 подається висновок щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги, зокрема, зазначено, що командування вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання зазначено грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. (а.с. 11)

За результатами розгляду поданих документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийнято рішення про повернення на доопрацювання документів позивача, з посиланням на відсутність документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язано з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку КМУ від 25.12.2015р. № 95, що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії від 20.05.2016р. № 36. (а.с. 30)

Позивач вважаючи, що відповідачем протиправно повернуто його документи для призначення одноразової грошової допомоги на доопрацювання, звернувся до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", Законом України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII), постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975), Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 "Про затвердження Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерською складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницькою і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Порядок № 393).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до статті 41 цього Закону, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п.п. "б" п. 1 ч. 2 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно з ч. 6, 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності), одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до п. 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 1 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Колегія суддів зазначає, що позивач надав відповідачу через уповноважений орган, а саме Макарівський РВК (який направив документи до Київського обласного військового комісаріату) необхідні документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 974, а уповноважений орган перенаправив документи подані позивачем до відповідача разом із висновком про наявність підстав для призначення та виплати такої допомоги.

Проте, всупереч вимог Порядку № 975 Міністерство оборони України не прийняло передбаченого рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Натомість, прийняття рішення про направлення документів на доопрацювання порядком не передбачено.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та у розмірах відповідно до встановленої позивачу групи інвалідності, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок поранення отриманого під час виконання обов'язків військової служби, починається, саме, з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності.

Посилання Міністерства оборони України на те, що позивачем не надано документу, який би свідчив про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), суд вважає помилковими з огляду на таке.

Як встановлено вище, позивач звертався до відповідача із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги до якої додавав висновок МСЕК, висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 05.10.2015р. № 1857/ж, витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол № 2669 від 06.10.2015р.), однак Міністерством оборони України фактично відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Однак, такий висновок відповідачем зроблено без врахування положень абзацу 24 пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.14р. № 530, яким передбачено, що на військовослужбовців строкової військової служби, стосовно яких винесена постанова ВЛК з формулюванням: "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби", командир військової частини подає документи на МСЕК тільки в тому разі, якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) не пов'язане із вчиненням військовослужбовцем злочину чи адміністративного порушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Окрім того, згідно підпункту "Б" пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом від 14.08.08р. № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.08р. за №1109/15800 (надалі - Положення № 402), причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, встановлюється у разі якщо вони не є наслідком протиправного діяння.

Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення №402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).

Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема: в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення. г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

При цьому, колегія суддів дійшла до висновку, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

Таким чином, посилання Міністерства оборони України на відсутність серед документів поданих для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, довідки або документу про причини та обставини поранення є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, в матеріалах справи наявний висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 05.10.2015р. № 1879/ж в якому зазначено, що про огляді встановлені лінійні рубці (два) - в лівій надбрівній ділянці довжиною 0,6 см і 0,7 см, білого кольору, м'які, рухомі; подібних властивостей рубці лінійної та подовженої форми розташовані - в лівій брівній ділянці довжиною 1, 6 см, по передній поверхні щиї справа в нижній третині розмірами 4,5*0,8 см, на долонній поверхні правого зап'ястку довжиною 3,3 см, долонній поверхні правої кисті в проекції 1 і 5 п'ясних кісток довжиною 2,2 см і 2, 4 см, на тильній поверхні лівої ступні в проекції 1-ої плеснової кістки розмірами 1,1*0, 4 см. Висновком встановлено, що описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1988 році. (а.с. 16)

Також слід звернути увагу на те, що витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця не скасований та є чинним, а відтак посилання відповідача на неможливість його врахування як доказу на підтвердження факту отримання поранення (контузії) та захворювання обумовленим виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, є необґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Міністерства оборони України, оформлене відповідним протоколом, про повернення документів позивача на доопрацювання є протиправним.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частинні визнання неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності II групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та скасування Рішення Міністерства оборони України від 20.05.2016 року № 36, постановлене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині повернення на доопрацювання документів на ім'я ОСОБА_1 на адресу Київського ОВК.

Доводи відповідача викладені в запереченні на адміністративний позов, які на його думку підтверджують відсутність у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги та підтверджують законність оскаржуваного рішення, суд вважає необґрунтованими та помилковими, оскільки як вбачається з витягу з протоколу від 20.05.2016р. № 36 єдиною підставою для повернення документів позивача на доопрацювання є, на думку відповідача, відсутність документа передбаченого Порядком № 975.

Позовні вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку з встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення (контузії та захворювання, пов'язаного з військової служби в частині повернення на доопрацювання документів на ім'я ОСОБА_1 на адресу Київського ОВК та зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, тобто станом на 23.12.2015 року, задоволенню не підлягають, оскільки суд відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, має право зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення на користь позивача лише у випадку передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, а саме, коли предметом спору є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Отже, при розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення певного змісту, що не належить до компетенції суду.

Більше того, суд звертає увагу на те, що на Міністерство оборони України не покладено обов'язок щодо виплати такої допомоги, оскільки відповідно до п. 14 Порядку № 975, одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З огляду на вищевикладене та з метою захисту прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату позивачу одноразової грошової допомоги з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 03.04.2018р. у справі №750/5581/17.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. 77, 242, 243, 251, 255 КАС України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності II групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

3. Скасувати Рішення Міністерства оборони України від 20.05.2016 року № 36, постановлене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині повернення на доопрацювання документів на ім'я ОСОБА_1 на адресу Київського ОВК.

4. Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.

5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.І. Добрянська

Судді А.Б. Федорчук

В.А. Кузьменко