Рішення № 73517094, 11.04.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року справа № 823/302/18

м. Черкаси

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

секретаря – Сачинської В.С.,

за участю:

позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_1 обласної державної адміністрації – ОСОБА_3 (за довіреністю);

представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_4 соціальної політики ОСОБА_1 міської ради - ОСОБА_5 (за довіреністю),

ОСОБА_4 соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації – ОСОБА_3 (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та ОСОБА_4 соціальної політики ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправними та скасування рішень про непідтвердження статусу евакуйованої у 1986 році та визнання недійсним посвідчення,-

В С Т А Н О В И В:

До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_6 обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, ОСОБА_4 соціальної політики ОСОБА_1 міської ради та ОСОБА_4 соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення комісії ОСОБА_6 обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, оформленого протоколом №191 від 31.08.2017 в частині не підтвердження позивачці статусу евакуйованої у 1986 році із зони відчуження та визнання недійсною довідки №8540 від 19.08.1991; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ОСОБА_1 обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформленого протоколом №9 від 28.09.2017 в частині визнання недійсним посвідчення категорії 2 серії Б №044223, виданого 21.10.1992 ОСОБА_1 обласною державною адміністрацією.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі довідки 8540 від 19.08.1992 була визнана потерпілою від Чорнобильської катастрофи. 21.10.1992 їй було видане посвідчення громадянки, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження категорії 2 серії Б №044223. Рішенням Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році ОСОБА_6 обласної державної адміністрації, оформленим протоколом №191 від 31.08.2017 не підтверджено позивачу статус особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році через те, що не підтверджено її постійне проживання та прописка у м. Прип?ять на момент аварії на Чорнобильській АЕС 26.04.1986 та евакуацію у встановленому порядку, оскільки на момент аварії позивач навчалась у м. Севастополь. Також Комісія ОСОБА_6 обласної державної адміністрації визнала довідку №8540 від 19.08.1991 недійсною.

Комісією ОСОБА_1 обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на підставі рішення Комісії ОСОБА_6 ОДА від 31.08.2017 прийнято рішення, оформлене протоколом №9 від 28.09.2017, згідно з яким вважається недійсним посвідчення позивача категорії 2 серії Б №044223, видане 21.10.1992 ОСОБА_1 обласною державною адміністрацією. Таким чином, позивача було позбавлено статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році.

Позивач вважає вказані рішення протиправними з огляду на те, що Комісія ОСОБА_6 ОДА послалась на відсутність підтвердження у позивача підтвердження постійного місця проживання чи прописки у м. Прип?ять на момент аварії на Чорнобильській АЕС та факт її навчання на денному стаціонарі. Однак вказані обставини не спростовують факт її перебування 26.04.1986 в м. Прип?ять та її евакуації.

Позивач зазначає, що вона разом із батьками була з 25.04.1986 в м. Прип?ять та у зв’язку з аварією була евакуйована 27.04.1986 на електричці через Чернігів до Києва. Заява її батька – ОСОБА_7 від 08.09.1986, з якою він звертався до виконкому Прип?ятської ради народних депутатів свідчить про виплату у зв’язку з евакуацією одноразової грошової допомоги на трьох осіб, в т.ч. на його дочку – ОСОБА_2, що підтверджує евакуацію позивача з м. Прип?ять. В листі архівного сектору Іваньківської РДА №05-06/179 від 20.06.2017 зазначено, що в неповних списках прізвище ОСОБА_2 не значиться, тому немає можливості підтвердити факт евакуації, тому вказана обставина не виключає можливості перебування та евакуації позивача в м. Прип?ять 27.04.1986. Позивач на вихідні, канікули та святкові дні приїздила до батьків у м. Прип?ять. На момент аварії на Чорнобильській АЕС також перебувала в м. Прип?ять. Вказані обставини були підтверджені в 1991 році письмовими свідченнями ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Крім цього, позивач зазначає, що рішення Комісії ОСОБА_6 ОДА про не підтвердження статусу особи, евакуйованої із зони відчуження та рішення ОСОБА_1 ОДА про визнання недійсним посвідчення були прийняті з порушенням процесуальних норм, оскільки в них не зазначено нормативного акту, на підставі якого вони були прийняті. Також вказала, що Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Кабінету Міністрів України №201 від 20.01.1997 не передбачено право комісії на прийняття рішень про визнання довідок недійсними.

Відповідач ОСОБА_6 обласна державна адміністрація проти позову заперечив. 26.02.2018 надав відзив, в якому зазначив, що у зв’язку із зверненням ОСОБА_4 соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації щодо підтвердження факту евакуації ОСОБА_2 із зони відчуження, розглянув питання щодо підтвердження статусу евакуйованої із зони відчуження та правомірності видачі їй довідки №8540 від 19.08.1991.

На запит до архівного відділу Іваньківської райдержадміністрації Київської області щодо наявності позивача у списках евакуйованих з м. Прип?ять Київської області отримано відповідь про відсутність позивача у неповних списках евакуйованих із м. Прип?ять Київської області.

Відповідно до довідки Севастопольського технікуму Радянської торгівлі від серпня 1986 року позивач в період з 01.09.1984 по 27.06.1986 навчалась у зазначеному технікумі на денному відділенні.

Згідно з карткою прописки форми «Б» позивач не була прописана за адресою: м. Прип?ять, АДРЕСА_1. В заяві на отримання компенсації за втрачене майно позивач значиться з відміткою «не прописана» - студентка м. Севастополь.

У наданій позивачем копії довідки №1059 від 22.05.1991, виданої НПО «Прип?ять», позивач не значиться прописаною. Зважаючи на викладене позивач не підтвердила статус особи, евакуйованої із зони відчуження. З вказаних підстав у задоволенні позову просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 обласна державна адміністрація в особі Комісії з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відзив не надав. Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що підставою для прийняття рішення, оформленого протоколом №9 від 28.09.2017, було рішення Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році ОСОБА_6 обласної державної адміністрації, оформленим протоколом №191 від 31.08.2017.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації проти позову заперечив. 14.02.2018 надав відзив, в якому вказав, що Комісія ОСОБА_1 обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи приймала рішення виходячи із обставин, встановлених Комісією ОСОБА_6 обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, щодо відкликання довідки №8540 від 19.08.1991 про евакуацію з м. Прип?ять та визнання посвідчення категорії 2 серії Б №044223 недійсним. З вказаних підстав у задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області проти позову заперечило. 13.02.2018 надало відзив, в якому вказало, що 05.10.2017 отримало лист ОСОБА_4 соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації та витяг із протоколу №9 засідання комісії ОСОБА_1 обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно якого визнано недійним посвідчення ОСОБА_2 категорії 2 серії Б №044751. На підставі викладеного листом №17067/05 від 01.10.2017 позивача було повідомлено про припинення виплати пенсії з 01.11.2017. Право на пенсію позивач буде мати після досягнення віку відповідно до положень статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». З вказаних підстав просило у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 соціальної політики ОСОБА_1 міської ради 13.02.2018 надав відзив, в якому вказав, що відповідно до витягу із протоколу засідання комісії ОСОБА_1 обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №9 від 28.09.2017 посвідчення категорії 2 серії Б №044223, видане 21.10.1992 ОСОБА_1 обласною державною адміністрацією, визнане недійсним. За вказаних обставин позивач була виключена з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги з 28.09.2017.

06.03.2018 позивач надала відповідь на відзив, в якій вказала, що постійне місце проживання та місце реєстрації особи не має значення для визнання особи такою, що евакуйована із зони відчуження у 1986 році, підтвердженням евакуації із зони відчуження є, зокрема, фактичне перебування особи на цій території в період здійснення евакуації. Комісія, не отримавши відповіді з технікуму, передчасно зробила висновок про те, що позивач перебувала на заняттях у квітні-травні 1986 року. Також Комісією не було взято до уваги письмові свідчення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо перебування позивача в м. Прип?ять напередодні та під час аварії.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 обласної державної адміністрації в судове засідання не з?явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 обласної державної адміністрації у задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_4 соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації у задоволенні позову просив відмовити.

Представник ОСОБА_4 соціальної політики ОСОБА_1 міської ради у задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області у поданому 13.02.2018 відзиві просив розглянути справу без участі його представника.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, представників третіх осіб, допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Згідно з довідкою виконавчого комітету ОСОБА_6 обласної ради народних депутатів №8540 від 19.08.1991 ОСОБА_2 (позивач у справі) станом на 26 квітня 1986 року фактично проживала і була прописана в АДРЕСА_2 і згідно встановлено порядку евакуйована 27 квітня 1986 року.

На підставі довідки №8540 від 19.08.1991 ОСОБА_1 обласною державною адміністрацією ОСОБА_2 був наданий статус громадянки, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження, та видано посвідчення серії Б №044223 від 21.10.1992, категорія 2.

За зверненням ОСОБА_4 соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації рішенням Комісії ОСОБА_6 обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, яке оформлене протоколом №191 від 31.08.2017, не підтверджено постійне проживання та прописку ОСОБА_7 у м. Прип’ять на момент аварії на Чорнобильській АЕС 26.04.1986 та її евакуацію в установленому порядку у зв’язку з її навчанням в м. Севастополь, довідку №8540 від 19.08.1991 визнано недійсною.

Вказане рішення було прийнято на підставі копії диплому Севастопольського технікуму радянської торгівлі КТ №712970 від 28.06.1986, згідно з яким позивач навчалась на денному відділенні з 1984 по 1986 роки; картки прописки (форми Б), згідно з якою позивач як прописана в АДРЕСА_3 не значиться та заяви на отримання компенсації за втрачене майно, де позивач значиться, але з припискою паспортиста «не прописана».

Згідно копії диплома КТ №712970 від 28.06.1986 позивач навчалась у Севастопольському технікумі радянської торгівлі з 1984 року по 1986 рік.

Згідно довідки №1059 від 22.06.1991, виданої житлово-комунальним управлінням НПО «Прип?ять», за адресою АДРЕСА_4 проживало та прописано троє осіб: батько позивача – ОСОБА_7, її мати – ОСОБА_10 та її брат – ОСОБА_11

Згідно заяви ОСОБА_7 від 08.09.1986 про виплату належної його сім’ї компенсації за втрачене майно позивач ОСОБА_2 не прописана, зазначено адресу до евакуації – студентка, Севастополь, торгово-економічний технікум.

Згідно архівної довідки Іваньківської районної державної адміністрації №05-06/179 від 23.06.2017 позивач в документах архівного фонду «Іваньківська районна рада, смт. Іванків Київської області» у неповних списках евакуйованих з м. Прип?ять не значиться, тому немає можливості підтвердити факт евакуації з м. Прип?ять. (а.с. 29).

На підставі рішення Комісії ОСОБА_6 обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведення робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році від 31.08.2017, оформленого протоколом №191, Комісія ОСОБА_1 обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи прийняла рішення від 28.09.2017, оформлене протоколом №9, згідно з яким посвідчення категорії 2 серії Б №044223, видане позивачу 21.10.1992 ОСОБА_1 обласною державною адміністрацією, вважається недійсним.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 соціальної політики ОСОБА_1 міської ради виключив позивача з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги за статусом «Особа ЧАЕС-ІІ категорії, потерпілий», а управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області припинило виплату призначеної позивачу пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Загальновідомо, що 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталась катастрофа.

Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-12 визначено території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно статті 2 вказаного Закону територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони; зокрема, зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, якою затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаток № 1), м. Прип?ять Чорнобильського району Київської області віднесено до зони відчуження.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров?я, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (у подальшому – Закон №796).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону №796 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття).

Стаття 14 Закону №796 містить визначення категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 14 Закону №796 евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття) відносяться до категорії 2.

Частиною другою статті 15 Закону №796 передбачено, що підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію.

Частиною першою статті 65 Закону №796 передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом (частина 3 статті 65 Закону №796).

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, ОСОБА_6 і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 4 статті 65 Закону №796).

Пунктом 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 передбачено, що спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються відповідними комісіями ОСОБА_6 і Житомирської облдержадміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданими місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Таким чином, прийняття рішення щодо визначення статусу позивача, евакуйованої із зони відчуження в 1986 році, віднесено до компетенції ОСОБА_6 обласної державної адміністрації в особі Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році.

Судом встановлено, що посвідчення громадянина (громадянки), евакуйованого (ої) у 1986 році із зони відчуження серії Б №044891 видано позивачу 04.12.1992 відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501.

Підставою для видачі посвідчення слугувала довідка №8540 від 19.08.1991, видана відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.1991 №44 за формою, передбаченою додатком №2 до вказаної постанови.

Зі змісту форми довідки вбачається, що така довідка надавалась громадянам, які станом на 26 квітня 1986 р. фактично проживали і були прописані в населеному пункті і у встановленому порядку евакуйовані із зазначенням дати евакуації.

За змістом вказаних норм особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є громадяни, які станом на 26 квітня 1986 року проживали і були прописані в населеному пункті, зокрема, в зоні відчуження, і евакуйовані у встановленому порядку.

Судом встановлено, що згідно довідки №1059 від 22.06.1991, виданої житлово-комунальним управлінням НПО «Прип?ять», в квартирі АДРЕСА_5, були прописані та проживали троє осіб: батько позивача – ОСОБА_7, її мати – ОСОБА_10 та її брат – ОСОБА_11, позивач за вказаною адресою не була прописана та не проживала.

З довідки Севастопольського технікуму Радянської торгівлі вбачається, що позивач навчалась у вказаному технікумі з 01.09.1984 по 27.06.1986 на денному відділенні (а.с. 27).

Також у заяві ОСОБА_7 від 08.09.1986 про виплату належної його сім’ї компенсації за втрачене майно дописано, що позивач ОСОБА_2 не прописана, зазначено адресу до евакуації – студентка, Севастополь, торгово-економічний технікум. Позивач у судовому засіданні пояснила, що її батько був військовослужбовцем та отримав квартиру в м. Прип’ять по вказаній адресі за чотири місяці до Чорнобильської катастрофи. Вона в цей час навчалась в м. Севастополі і періодично приїжджала до батьків.

Відтак, вказаними доказами підтверджується, що позивач станом на 26 квітня 1986 року в м. Прип’ять не проживала постійно і не була прописана.

Посилання на ту обставину, що позивач 26 квітня 1986 року знаходилась в м. Прип’ять не є підставою для отримання статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки юридичними фактами, за наявності яких може бути наданий такий статус, є постійне проживання та прописка особи станом на 26.04.1986 в населеному пункті, який знаходиться у зоні відчуження.

Суд також зазначає, що на підтвердження факту знаходження позивача в м. Прип’ять станом на 26.04.1986 позивач послалась на показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та письмові підтвердження ОСОБА_9 та ОСОБА_8

Так, ОСОБА_12 показала, що познайомилась із позивачем в м. Прип?ять взимку 1986 року та залишила їй робочий та домашній номери телефонів. Позивач зателефонувала їй 26 квітня, сказала що перебуває в Прип?яті та запропонувала зустрітись. Домовились із позивачем зустрітись пізніше, проте зустріч не відбулась. Була евакуйована на власному транспорті разом із сім?єю, яким чином була евакуйована позивач знає лише з її слів.

Свідок ОСОБА_13 показала, що з позивачем по сусідству не мешкала, була особисто знайома із батьком позивача, 26.04.1986 на оголошеному в місті ярмарку зустріла батька позивача та його доньку – позивачку. В цей день батько позивача їх і познайомив. Більше вона позивачки не бачила.

Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_12, оскільки вона особисто позивачку не бачила.

Також суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_13, оскільки позивач у своїх поясненнях вказала, що у суботу 26.04.1986 гуляла з батьками по місту і про знайомство зі свідком ОСОБА_13 не зазначала.

Щодо письмових підтверджень громадян ОСОБА_9 і ОСОБА_8 суд зазначає, що згідно частини першої статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Частиною першою статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з’ясувати у справі.

Письмові підтвердження громадян ОСОБА_9 і ОСОБА_8 фактично є показами свідків, тому повинні бути надані у судовому засіданні ними особисто.

Згідно частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відтак, вказані письмові підтвердження не є допустимими засобами доказування і судом не приймаються.

Щодо евакуації з м. Прип’ять позивач пояснила, що 27 квітня 1986 року евакуація жителів здійснювалась автобусами, але після обіду повідомлено, що в цей день автобусів більше не буде і жителі можуть виїжджати самостійно. Вона з батьками виїхали електричкою до Чернігова, а потім до Києва.

Разом з цим, на підтвердження цієї обставини позивач інших доказів не надала.

Про те, що позивач не була евакуйована у встановленому порядку свідчить архівна довідка Іваньківської районної державної адміністрації №05-06/179 від 23.06.2017, згідно якої позивач в документах архівного фонду «Іваньківська районна рада, смт. Іванків Київської області» у неповних списках евакуйованих з м. Прип?ять не значиться та документи щодо евакуації позивача в архівному секторі відсутні.

Відтак, суд прийшов до висновку, що факт евакуації позивача з м. Прип’ять жодними доказами не підтверджується.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Надавши оцінку доказам, наданим позивачем та відповідачами, суд прийшов до висновку, що відповідачі довели відсутність факту постійного проживання та прописки позивача станом на 26 квітня 1986 року в м. Прип’ять та її евакуацію, тому вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до ОСОБА_6 апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 20 квітня 2018.

Суддя А.В. Руденко