Рішення № 73516832, 04.04.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/472/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брезіної Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Косменко Х.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача не з’явився,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Приватбанк", про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32885322 від 13.12.2016 р., що винесено на підставі Договору іпотеки від 02.04.2007 р., про реєстрацію права приватної власності за ПАТ "Приватбанк" на квартиру, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська №62/4.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 16.03.2007 р. отримала від ПАТ "Приватбанк" кредитні кошти в розмірі 24000 дол. США на термін з 16.03.2007 р. по 15.03.2027 р. за кредитним договором, забезпечення виконання зобов’язань за яким є договір іпотеки від 02.04.2007 року. Відповідно до рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 17.10.2016 р., за невиконання умов вказаного кредитного договору з ОСОБА_3 було стягнуто борг в сумі 17997,34 доларів США. Позивач зазначає, що у червні 2017 р. від ПАТ "Приватбанк" надійшов лист, в якому міститься інформація про виконання у повному обсязі кредитних зобов’язань та про відсутність у банка заперечень проти зняття іпотечної заборони. Однак, після звернення до нотаріуса позивачу стало відомо, що 10.12.2016 р. ПАТ "Приватбанк" набув право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська №62/4 на підставі договору іпотеки від 02.04.2007 року. Однак, позивач вважає протиправною державну реєстрацію на підставі договору іпотеки та стверджує, що такі реєстраційні дії є протиправними та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, оскільки між позивачем та ПАТ "Приватбанк" не укладався договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що є правовою підставою для проведення реєстрації права власності на спірне майно. Позивач стверджує, що договір іпотеки не є підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно, чого відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не було враховано. Крім того, позивач зазначив, що оскільки кошти за кредитною угодою надані в іноземній валюті, то до спірних правовідносин застосовується мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, яке використовується ОСОБА_3 для постійного проживання. Позивач також зазначила, що за час дій іпотечного договору ОСОБА_3 у квартирі, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська №62/4 здійснено самовільну реконструкцію з добудовою, на яку визнано право власності. Крім того у вказаній квартирі також проживає малолітня донька позивача, а вказане майно є єдиним житлом для сім`ї ОСОБА_3, що у відповідності до вимог чинного законодавства забороняє перехід права на таке майно. На підставі вказаного позивач просить суд скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32885322 від 13.12.2016 року.

19.07.2017 р. до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач вказує про безпідставність заявлених позовних вимог. Так, державний реєстратор зазначає, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32885322 від 13.12.2016 р. прийняте на підставі договору іпотеки від 02.04.2007 р., укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ "Приватбанк", письмової вимоги про усунення порушень кредитних зобов’язань від 11.10.2016 р., надісланої банком позивачу та підтвердження про отримання поштового відправлення з вказаною вимогою ОСОБА_3 17.10.2017 року. Крім того, на підставі проведених пошуків у Державних реєстрах відповідач встановила відсутність підстав для відмови у проведенні оскаржуваних реєстраційних дій та прийняла рішення про реєстрацію права приватної власності за ПАТ "Приватбанк" на квартиру, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська №62/4. Таким чином, відповідач стверджує, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстав для задоволення позову не має.

13.03.2018 р. до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Приватбанк", в яких вказується, що у спірних правовідносинах банк використав своє право на позасудове звернення стягнення на перемет іпотеки згідно існуючого у договорі іпотеки від 02.04.2007 р. застереження. Крім того, третя особа зазначає, що ОСОБА_3 надіслано письмову вимогу про усунення порушень кредитних зобов’язань від 11.10.2016 р., яку позивач не виконав у 30-денний строк. Третя особа також зазначає про безпідставність тверджень позивача про мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, яке використовується ОСОБА_3 для постійного проживання, оскільки його дія забороняє лише примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника) та не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов’язань за кредитним договором. Таким чином, ПАТ "Приватбанк" вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32885322 від 13.12.2016 р. прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Під час розгляду адміністративного позову судом розглянуто заяви, клопотання учасників справи та вчинено наступні процесуальні дії у справі.

07.07.2017 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження по справі та призначено судове засідання по справі на 01.08.2018 року. Однак, у зв’язку із неявкою в судове засідання усіх учасників справи, судове засідання не відбулось, а розгляд справи призначено на 05.09.2017 року.

05.09.2017 р. до суду надійшло клопотання ПАТ "Приватбанк" про закриття провадження у справі, обґрунтоване тим, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов’язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин і має вирішуватись загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.09.2017 р. відмовлено у задоволені вказаного клопотання.

Крім того, 05.09.2017 р. представник позивача заявив клопотання про витребування у Державного реєстратора відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради ОСОБА_4 документи, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 328853322 від 13.12.2016 року. У зв’язку із чим, суд ухвалою від 05.09.2017 р. задовольнив вказане клопотання та зупинив провадження по справі до надходження витребуваних доказів.

21.02.2018 року, на виконання ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.10.2017 р., відділ з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради надав суду належним чином завірені копії документів реєстраційної справи №1115427773101 об’єкту: м. Чернівці, вул. Заводська, 62/4 (при реєстрації права власності на вказаний об’єкт державним реєстратором прийнято рішення за номером 32885322 від 13.12.2016 року), у зв’язку із чим судом прийнято ухвалу про поновлення провадження по справі та призначено судове засідання на 13.03.2018 року.

13.03.2018 р. в судовому засіданні представник позивача звернувся до суду з клопотанням про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та просив визнати явку відповідача обов’язковою. У зв’язку із чим, суд вирішив задовольнити вказане клопотання та призначив розгляд справи на 29.03.2018 року.

29.03.2018 р., у зв'язку із повторною неявкою відповідача, судом відкладено розгляд справи на 04.04.2018 року.

04.04.2018 р. відповідач в черговий раз в судове засідання не з'явився, однак позивач та представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Приватбанк" вважали за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов. Представник відповідача в судове засіданні не з’явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. У відзиві на позов відповідач просив розглянути справу без її участі. Представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Приватбанк" заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав, вказаних у письмових поясненнях.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

16.03.2007 р. між ПАТ "Приватбанк" та ОСОБА_3 (дівоче прізвище - ОСОБА_5) ОСОБА_6 укладено кредитний договір CVHMGK00000028 про надання позивачу кредитних коштів на загальну суму 24000 доларів США на термін до 15.03.2027 року. (а.с.13-17).

02.04.2007 р. для забезпечення виконання позивачем зобов’язань за кредитним договором CVHMGK00000028 від 16.03.2007 р. укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме квартири загальною площею 35,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська №62/4 та належить позивачу на праві власності. (а.с. 56-58).

У зв’язку з порушенням позивачем зобов’язань за кредитним договором CVHMGK00000028 від 16.03.2007 р., ПАТ "Приватбанк" звернувся до Садгірського районного суду м. Чернівці з позовом про стягнення заборгованості з позивача, яка утворилась станом на 31.07.2015 р. в сумі 18216,02 доларів США. Згідно рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 17.10.2016 р. позов ПАТ "Приватбанк" задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 (дівоче прізвище - ОСОБА_5) Н.М. заборгованість за кредитним договором в сумі 17997,34 доларів США. (а.с. 18-23).

Відповідно до листа ПАТ "Приватбанк", направленого позивачу 31.03.2017 р. повідомлено про повне виконання зобов’язань по кредитній угоді CVHMGK00000028 від 16.03.2007 року. Крім того, повідомлено, що за час користування кредитом на квартиру, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська №62/4, накладено заборону відчуження, однак у зв’язку із повним виконання умов кредитного договору банк повідомив, що не заперечує проти зняття заборони на вказане майно. (а.с. 24).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради ОСОБА_4 13.12.2016 р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32885322, про реєстрацію права приватної власності за ПАТ "Приватбанк" на квартиру, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська №62/4. Підставою для виникнення права власності вказано договір іпотеки від 02.04.2007 року. (а.с.34-40).

Відповідачем додано до матеріалів справи документи реєстраційної справи №1115427773101, що стали підставою для прийняття рішення індексний номер 32885322 від 13.12.2016 р. за об’єктом: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська №62/4, зокрема: заява про реєстрацію прав та їх обтяжень; квитанцію про сплату адміністративного збору; картка прийому заяви №75425383; відомості із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав; договір іпотеки від 02.04.2007 р.; вимога ПАТ "Приватбанк" від 11.10.2016 р., адресована ОСОБА_5 про усунення порушень за кредитним договором CVHMGK00000028 від 16.03.2007 р. у 30-денний строк; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, адресованого позивачу з вказаною вимогою, де вказано дату отримання повідомлення 17.10.2016 р.; договір купівлі-продажу від 16.03.2007 р. про купівлю ОСОБА_3 (дівоче прізвище - ОСОБА_5) Н.М. квартири, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська №62/4; відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно; технічний паспорт на квартиру, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська №62/4. (109-123).

Крім того, судом встановлено, що у зв’язку із проведенням позивачем реконструювання квартири, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська №62/4 до матеріалів справи додано рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 13.02.2017 р., з матеріалами справи №726/16/17, яким визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 79,90 кв.м. (а.с. 26-33).

До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб’єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” 1 липня 2004 року N 1952-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі – Закон N 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 10 Закону N 1952-IV зобов’язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Згідно з пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 р. N 1127, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (далі-Порядок №1127), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Відповідно до вимог ст. 33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно положень ст. 12 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 12 цього Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про іпотеку” договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Необхідно розрізняти між собою застереження у іпотечному договорі та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Застереження у іпотечному договорі встановлюється у момент укладення договору або шляхом внесення змін до нього, тоді як договір про задоволення вимог іпотекодержателя є самостійним договором, необхідність в укладенні якого виникає з моменту, коли постає питання про належне виконання зобов’язань боржником.

Згідно з пунктом 16.7.1 Договору іпотеки 02.04.2007 р. іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов’язання вони не будуть виконані. Крім того, до вказаного договору іпотеки включено розділ щодо застереженнях про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку", де визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержетель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця або шляхом продажу предмета іпотеки на підставі ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, з системного аналізу вимог спеціального законодавства та з урахуванням ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлюючим документом, зокрема, має бути договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з ч.1 ст.35 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

При цьому, суд звертає увагу, що важливим є факт не лише надіслання такої вимоги, а також підтвердження про те, що після направлення такого повідомлення сума заборгованості сплачена не була. Суд наголошує, що надіслання такої вимоги іпотекодержателем не дає йому права в односторонньому порядку зареєструвати за собою право власності на іпотечне майно.

Судом встановлено, що ПАТ "Приватбанк" 11.10.2016 р. надіслав позивачу вимогу про усунення порушень за кредитним договором CVHMGK00000028 від 16.03.2007 р. та надав 30-денний строк для усунення порушень, шляхом сплати заборгованості в сумі 22151,66 доларів США. Вказану вимог позивач отримала 17.10.2016 року.

Суд звертає увагу, що згідно рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 17.10.2016 р. позов ПАТ "Приватбанк" задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 (дівоче прізвище - ОСОБА_5) Н.М. заборгованість за кредитним договором в сумі 17997,34 доларів США.

Таким чином, суд зауважує, що частина суми заборгованості, яка визначена у вимозі від 11.10.2016 р. зменшилась на 17997,34 доларів США на підставі вказаного рішення суду. А тому, суд вважає безпідставною реалізацію права ПАТ "Приватбанк" на позасудове звернення стягнення на перемет іпотеки, згідно існуючого у договорі іпотеки від 02.04.2007 р. застереження, оскільки сума заборгованості в сумі 17997,34 доларів США до закінчення 30-денного строку, який надавався позивачу для усунення порушень зобов’язань за кредитною угодою, була зменшена на підставі судового рішення, що не враховано державним реєстратором під час прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, суд звертає увагу державного реєстратора на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов’язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 57 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Суд зауважує, що пункт 61 Порядку №1127 не включає в себе документи, які безпосередньо підтверджують факти, з якими закон/договір іпотеки пов’язує можливість переходу права власності на предмет іпотеки та які вимагаються в силу ч.3 ст.10 Закону України №1952-IV, пункту 57 Порядку №1127.

Крім того, у пункті 61 Порядку №1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, крім документів, що передбачені Законом України №1952-IV та пунктом 57 Порядку №1127, обов'язково подаються: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Суд вважає, що документ, який підтверджує факт настання або ненастання події, з якими закон/договір іпотеки пов’язує можливість переходу права власності на предмет іпотеки, має в обов’язковому порядку вимагатися державним реєстратором в силу наведених приписів законодавства, і державна реєстрація може здійснюватися виключно за умови подання такого документа, незалежно від подання інших документів, що наведені у п.61 Порядку №1127.

Таким чином, суд вважає, що для з’ясування обставин порушення строків погашення кредиту та відсотків за його користування державний реєстратор мав вимагати оригінали документів, що підтверджують факт порушення умов кредитного договору.

Згідно положень ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Суд звертає увагу, що відповідач під час прийняття реєстраційного рішення індексний номер 32885322 від 13.12.2016 р. не витребувано від заявника документів щодо оцінки майна квартири, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська №62/4. Таким чином, державним реєстратором залишено поза увагою той факт, що загальна площа квартири, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська №62/4, у зв’язку із проведенням позивачем реконструювання квартири, становить 79,90 кв.м. та є більшою ніж вказано у договорі іпотеки від 02.04.2007 р., в якому загальна площа квартири визначена 35,9 квадратних метрів.

Збільшення площі квартири, на переконання суду, потребує оцінки іпотечного майна. Без встановлення вказаних обставин, суд вважає неможливим проведення реєстраційних дій, пов'язаних з припиненням та/або набуття права власності на такий об'єкт нерухомого майна, оскільки існують суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

На підставі матеріалів реєстраційної справи №1115427773101 судом встановлено, що державному реєстратору не було надано підтверджуючих документів факту порушення умов кредитного договору на зазначену у вимозі суму, договору про задоволення вимог іпотекодержателя та оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, а тому не встановлення вказаних відомостей під час проведення реєстраційних дій, свідчать про необґрунтованість такого рішення та порушення державним реєстратором вимог ч. 3 ст. 10 Закону України №1952-IV та зазначених вимог Порядку №1127, а відтак, заявлений позовний позов підлягає задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу, що під час прийняття спірного рішення, відповідачем не враховано вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Так, 07.06.2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання.

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов’язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Згідно з п. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Таким чином, вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Суд звертає увагу, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на таке майно є позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки. А тому, реєстраційні дії, якими засвідчується перехід права власності на майно до кредитора, є одним із способів реалізації стягнення на предмет іпотеки.

З системного аналізу викладеного суд дійшов висновку, що квартира за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська №62/4, яка має загальну площу 79,90 кв.м. та яка використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", в тому числі шляхом реєстрації права власності за ПАТ "Приватбанк", як забезпечення виконання ОСОБА_3 умов кредитної угоди CVHMGK00000028 від 16.03.2007 р., укладеної в іноземній валюті.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 25.11.2016 року у справі № 6-1249цс15, від 16.09.2015 у справі № 6-492цс15, від 30.09.2015 р. у справі № 6-1309цс15.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність та законність прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32885322 від 13.12.2016 р., а тому спірне рішення належить до скасування.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд приймає рішення про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 205, 241, 246, 250 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32885322 від 13.12.2016 р., що винесено на підставі Договору іпотеки від 02.04.2007 р., про реєстрацію права приватної власності за ПАТ "Приватбанк" на квартиру, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська №62/4.

3. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 640 грн сплаченого судового збору відповідно до квитанції №62 від 06.07.2017 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне судове рішення складено 16 квітня 2018 р..

Суддя Т.М. Брезіна