Ухвала суду № 735168, 24.05.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

12 червня 2007 року

Справа № 2-24/1969-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ,

суддів ,

,

при секретарі судового засідання: Алєєвої А.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Бантиш -голова, Сасіна Л.Д., довіреність б\н від 2 січня 2007 року, Новосад С.М., довіреність б\н від 2 січня 2007 року;

відповідача: Шутенко К.П., довіреність № 8478/10-10/0 від 11 червня 2007 року;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 5 травня 2007 року у справі №2-24/1969-2007А

за позовом риболовецького колгоспу імені Першого Травня (пос. Жуковка, Керч, 98307)

до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40, Керч, 98300)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом з урахуванням уточнень (а.с. 109) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про донарахування податку на додану вартість з штрафними санкціями у загальній сумі 46.599 грн.

Позов обґрунтований тим, що спеціальна норма закону не передбачає обов’язку сільськогосподарських товаровиробників здійснювати повний цикл операцій, у даному випадку позивач не розводив та не вирощував рибу, але займається виловом, переробкою і збутом власної рибопродукції, у зв'язку з чим відповідає поняттю сільськогосподарського товаровиробника, і тому має право на пільги при оподаткуванні.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності позивача є лов риби (05.01.1 КВЕД) та оптова торгівля рибою, морепродуктами і молюсками (51.38.1 КВЕД), відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на додану вартість у сумі 44.380 грн. і штрафних санкцій –2.219 грн. тому, що позивач не мав права на пільги як сільськогосподарський товаровиробник через те, що не вирощував рибу.

Постановою господарського суду позов задоволено. Визнано неправомірним та скасоване податкове повідомлення-рішення. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Постанова суду мотивована тим, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником тому, що здійснює декілька операцій, що законодавством віднесені до кола операцій сільськогосподарських товаровиробників.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як прийняту в порушення норм матеріального права.

З заперечень на апеляційну скаргу слідує, що позивач не згідний з доводами відповідача тому, що законодавство не встановлює обов’язку здійснювати весь цикл виробництва рибопродукції, у тому числі вирощування риби.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представники позивача підтримали доводи заперечення.

На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

21 листопада 2006 року заступником керівника Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим Мангер В.Н. на підставі акту перевірки №898\15-2\03889066 від 17 листопада 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000351502\0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 44.380 грн. і штрафних санкцій у сумі 2.219 грн. Всього 46.599 грн. (а.с. 17).

З вказаного акту документальної невиїзної (камеральної) перевірки слідує, що контролюючим органом за вересень 2006 року донарахований податок і застосовані штрафні санкції тому, що позивач не займається риборозведенням і вирощуванням товарної риби, а лише здійснює вилов і переробку риби, у зв'язку з чим позивач не відповідає критеріям сільськогосподарського товаровиробника і не має права на відповідні пільги (а.с. 18-19).

З податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) сільськогосподарського товаровиробника (за пунктом 11.29 Закону) слідує, що позивач за вересень 2006 року задекларував поставку товару на 389.413грн. з податком 77.883 грн., а також задекларував суму податку, що підлягає нарахуванню - 44.403грн., та здійснив коригування (зменшення) податкового кредиту за попередні періоди на 23грн. (а.с. 110-112).

Позивач не оспорює наведених у акті перевірки обставин про здійснення ним лише вилову і переробки риби, але вважає, що таки операції достатні для визначення позивача сільськогосподарським товаровиробником.

Дійсно, зі Статуту (а.с. 9-13) і довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 16) слідує, що основними видами діяльності позивача є ловля риби (05.01.1), промислове виробництво риби (15.20.0), оптова та роздрібна торгівлі рибою, морепродуктами і молюсками (51.38.1, 52.23.0).

Згідно до пункту 11.29 Закону України “Про податок на додану вартість”№168\97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами на час оподаткування, далі Закон України №168\97-ВР) сільськогосподарські товаровиробники незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, податок на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва не зараховують до бюджету, а залишають в своєму розпорядженні і використовують на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Цей Закон не надає поняття сільськогосподарського товаровиробника.

Однак розпорядженням Кабінету Міністрів України за №391-р від 10 травня 1999 року визначено, що центральним та місцевим органам виконавчої влади у взаємовідносинах з рибницькими та рибальськими, включаючи риболовецькі, господарствами, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм) виходити з того, що ці підприємства є сільськогосподарськими товаровиробниками.

За Державним класифікатором видів економічної діяльності, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №375 від 26 грудня 2005 року, це види економічної діяльності включені в коди груп економічної діяльності 05.1 (рибальство і надання послуг у рибальстві, у тому числі ловлю риби у внутрішніх водоймах, морях) і 05.02 (рибництво і надання послуг у рибництві, у тому числі вирощування рибопосадкового матеріалу, певних видів водоростей, морське і прісноводне рибництво, розведення устриць).

Як вказано вище, позивач здійснює види діяльності, підклас якої (05.01.1 - ловля риби) відноситься до групи рибальство, тобто є риболовецьким господарством, вид якого прирівняний розпорядженням Кабінету Міністрів України №391-р від 10 травня 1999 року до підприємств –сільськогосподарських товаровиробників.

Метою діяльності таких риболовецьких господарств не може бути вирощування риби, тому що це є метою діяльності рибницьких чи рибальських господарств і відповідає іншому коду груп економічної діяльності - 05.02 (рибництво).

Апеляційний господарський суд вважає помилковою позицію відповідача про те, що відповідно до законодавства (Законів України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 –2004 років", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року", "Про тваринний світ" та Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N1192 від 28 вересня 1996 року) діяльність позивача по вилову і переробки риби слідує вважати виробничим рибальством, а добиту рибу не можна вважати продукцією власного виробництва.

Апеляційний господарський суд вважає, що хоч відповідно до цих законодавчих актів діяльність позивача може бути розцінена як виробниче рибальство, однак такі обставині не мають значення для вирішення спору та не можна до виниклих правовідносин застосовувати вказані норми матеріального права.

Як вказано у розпорядженні Кабінету Міністрів України №391-р від 10 травня 1999 року центральним та місцевим органам виконавчої влади наказано у взаємовідносинах риболовецькими господарствами виходити зі того, що такі господарства є сільськогосподарськими товаровиробниками. Іншими словами риболовецькі господарства прирівняні до юридичних осіб, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, але не зобов’язані здійснювати усі стадії виробничого процесу, включаючи вирощування.

Посилання відповідача на думку фахівця, що опубліковане в офіційному друкарському органі податкової служби ("Вісник податкової служби України"

№ 23 від 1 червня 2006 року) не може бути прийнято до уваги тому, що це є особливою думкою фахівця, така думка ні є законодавством та не може змінювати положення діючого законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідач, як орган державної влади, прийняв акт ненормативного характеру (податкове повідомлення-рішення) в межах своєї компетенції і передбаченим законами України способом, але з порушенням вказаних Законів України, а тому судом першої інстанції правильно, без порушень норм матеріального права визнано неправомірним та скасоване таке податкове повідомлення-рішення, інших підстав для скасування (зміни) цього судового рішення не має, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 5 травня 2007 року у справі № 2-24/1969-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя підпис

Судді підпис

підпис