Ухвала суду № 73516695, 18.04.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

18 квітня 2018 року справа № 823/1587/18

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 823/1587/18

за позовом ОСОБА_1 (вул. Першотравнева, 51, смт. Драбів, Черкаської області, 19800, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до голови Драбівської селищної ради ОСОБА_2 (вул. Гагаріна, 17, смт. Драбів Черкаської області, 18000, код ЄДРПОУ 34226402)

про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити дії, прийнято ухвалу.

16.04.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до голови Драбівської селищної ради ОСОБА_2, просить:

- визнати протиправною бездіяльність голови Драбівської селищної ради щодо залишення рішення Драбівської селищної ради № 22-46/7 без виконання.

- зобов’язати голову Драбівської селищної ради виконати рішення Драбівської селищної ради від 16.11.2017 № 22-46/7 та укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2014 відповідно до рішення Драбівської селищної ради від 16.11.2017 № 22-46/7.

Позов мотивовано тим, що 16.11.2016 за результатами розгляду заяви позивача про внесення змін до договору оренди землі від 05.12.2014 щодо зміни орендаря земельних ділянок у зв’язку із створенням фермерського господарства «ОСОБА_1В.» Драбівською селищною радою прийнято рішення № 22-46/VІІ про укладення додаткової угоди до договору оренди від 05.12.2014, контроль за виконанням рішення покладено на селищного голову. Оскільки станом на час звернення до суду рішення ще не виконано, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам ст.160, ст.161 КАС України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Згідно п.2 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34226402 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначено стосовно Драбівської селищної ради. Позивачем у позовній заяві у якості відповідача визначено голову Драбівської селищної ради ОСОБА_2, а позовна вимога сформована по іншому (прізвище, ім’я, по-батькові особи не зазначено).

Позивачеві варто привести у відповідність зміст позовних вимог та особу відповідача, визначену учасником, уточнивши відомості стосовно відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. КАС України (ч. 1, 2 ст.4) встановлено, що адміністративна справа – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом (п. 5 ч. 1 ст. 4 КАС України). Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи не є публічно-правовим - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. Натомість, якщо йдеться про інтереси суб’єкта господарювання – фермерське господарство, яке не визначено учасником у цій справі, то доцільно враховувати вимоги ГПК України при визначенні підсудності справи за суб’єктним складом.

Механізм визнання права власності на той чи інший об'єкт за певним суб'єктом визначений Цивільним кодексом України.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.

Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) визначено (ст.15), що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, що не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на звернення до суду із застосуванням відповідного способу захисту, що відповідає характеру порушення його права чи інтересу. Селищна рада під час здійснення повноважень власника землі є рівноправним суб’єктом земельних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналіз матеріалів позовної заяви дає підстави для висновку, що в оскаржуваній бездіяльності йдеться про невирішений спір про право (приватно-правові відносини у реалізації повноважень щодо розпорядження майном, а не публічно-управлінські функції), зокрема, про право на укладення додаткової угоди стосовно земельної ділянки і право на яку може бути визнано судом. Вказаний позов вирішується із застосуванням способів захисту цивільних прав та інтересів. Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими. Верховним Судом України, зокрема у постановах від 11.11.2014 (справа № 21-493а14), від 11.11.2014 (справа № 21-405а14), від 09.12.2014 (справа 21-308а14), 17.02.12015 (справа № 21-551а14), від 16.12.2015 (справа № 6-2510-ц15) зазначено: визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що належать захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі Zand проти Австрії зазначив, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч.1 ст. 6 ЄКПЛ.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу у власність (користування) майна подальше оспорювання правомірності набуття особою майна має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки між сторонами виник спір про право цивільне і характер спірних правовідносин не містить ознак публічно-правового спору.

Зазначений висновок узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 2а/604/9/13 (№2а/604/2/13).

Згідно зі ст.5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави. Пунктами «а», «б» ч.1 ст.12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.3 ст.19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Суд дійшов висновку, що з моменту укладення між землекористувачем (фізичною особою / фермерським господарством) та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами та у подальшому виникають договірні відносини, що характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки притаманні цивільним правовідносинам (які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді), а не адміністративним.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 465/7909/15-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (ч.6 ст.170 КАС України).

У якості позивача у позовній заяві зазначено ОСОБА_1, проте не уточнено, позивач звертається до суду як фізична особа чи як голова фермерського господарства «ОСОБА_1В.».

Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчені копії, якщо інше не визначено КАС України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.2 ст.94 КАС України).

КАС України (ч.4, ч.5 ст.94) передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, що знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Позивачем надано до суду фото(ксеро)копії, що не засвідчені у встановленому порядку.

Керуючись статтями 2, 4, 11, 19, 160, 161, 169, 241, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до голови Драбівської селищної ради ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити дії, залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 для усунення недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя Л.В. Трофімова