Ухвала суду № 73515873, 23.03.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

23.03.2018

Справа №373/1431/17

Провадження №1-кп/359/127/2018

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурора Кравченка В.В., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника – адвоката ОСОБА_2,

у відкритому судовому засіданні в залі суду розглянувши питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою в кримінальному провадженні №42016111100000218, внесеного до ЄРДР 06.07.2016 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, тимчасово не працюючого, раніше судимого згідно вироку Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 15.12.2014 року за ч.2 ст. 289 КК України до п’яти років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на два роки, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, -

по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 289 та ч.2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

На розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 починаючи з 15.08.2017 року.

Ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.07.2017 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалами Бориспільського міськрайонного суду Київської області строк дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було продовжено, останній раз ухвалою від 12.02.2018 року термін тримання під вартою обвинуваченому продовжено до 24 год. 11.04.2018 року.

23.03.2018 року під час судового засідання суддею ставилось на обговорення питання щодо доцільності продовження строків тримання під вартою.

Прокурор просив продовжити обвинуваченому термін тримання під вартою, оскільки будь-які підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на менш суворий, відсутні.

Обвинувачений та його захисник заперечили щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що обвинувачений буде перешкоджати розгляду кримінального провадження та просили змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Заслухавши пояснення сторін провадження, ознайомившись за матеріалами кримінального провадження в обсязі, необхідному для розгляду заявленого клопотання, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як вбачається з п. 1 ОСОБА_3 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 p. N 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч.1 ст.194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; а також враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Стаття 176 КПК України визначає, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі, наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри причетності обвинуваченого ОСОБА_1 до скоєння інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вік останнього, задовільний стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, попередні судимості, суд вважає, що прокурором не надано достатніх доказів та не доведено обставини, передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, а саме недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, на які він посилається, а тому суд, у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, щодо обвинуваченого застосовує більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

З цього приводу у суду відсутні достатні доводи та докази для утримання обвинуваченого під вартою в подальшому.

В той же час, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби (ч.1 ст.181 Кримінального процесуального кодексу України).

У відповідності до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.6 ст.181 Кримінального процесуального кодексу України строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-179, 181, 194, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із забороною залишення місця проживання, а саме: АДРЕСА_1, та встановленням заборони спілкуватися із потерпілими та свідками в даному кримінальному провадженні, та обов’язку явки до суду на виклик в судові засідання.

Термін дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з відповідними обов’язками встановити на 60 діб, тобто до 24.00 год. 21.05.2018 року.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти негайно в залі суду.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду оголошено о 09.00 год. 27.03.2018 року.

Суддя: С.М.Вознюк