Постанова № 73515428, 18.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3475/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи 2610/20773/12

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Вербової І.М., Поліщук Н.В., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.

сторони справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»

відповідач - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником ОСОБА_5,

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену 2 лютого 2018 рокупід головуванням судді Притули Н.Г., в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва (дата і час складення повного тексту ухвали невідомі),-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, виданого на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 31.10.2013 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 069 387 грн 62 коп, судовий збір в розмірі 3 219 грн 00 коп. Рішення набрало законної сили, 29.01.2014 видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

Зазначало, що з 3.03.2015 в банківській установі запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 2.10.2015 розпочато процедуру ліквідації банку.

Представник банку який супроводжував справу щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_4 звільнився та справу не передав. Таким чином у зв'язку із запровадженням процедури ліквідації кредитора, що спричинило звільнення працівників та втрату документів та відсутністю належного контролю за ходом здійснення виконавчого провадження, лише на початку 2017 року в ході внутрішньобанківської перевірки встановлено, що по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_4 ухвалено рішення. При перевірці інформаціївиконавчого провадження встановлено, що 24.06.2016 винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу. Копія постанови разом з оригіналом виконавчого листа до банку не надходила. Представник банку направив звернення до виконавчої служби та отримав відповідь, що постанову та оригінал виконавчого листа направлено стягувачу на адресу: м.Київ, вул.Фрунзе, 39. А тому вважало, що виконавчий лист було втрачено, а строк для пред'явлення повторного виконання пропущеноз поважних причин.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 2 лютого 2018 року заяву ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Видано ПАТ «Дельта Банк» дублікат виконавчого листа на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2013 року у справі за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Визнано поважною причину пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Поновлено пропущений строк на пред'явлення до виконання виконавчого листа на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2013 року у справі за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу та, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд неправомірно поновив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки стягувач не надав доказів втрати виконавчого листа та поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Зазначає, що суд в порушення вимог закону вважав, що причини зазначені банком є поважними, проте банком не було надано жодного доказу, що обставини, які є поважними для пропуску строку для пред'явлення виконавчих документів виникли незалежно від банку та об'єктивно стали підставою для пропуску строку.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що банком не надано доказів проведення внутрішньобанківської перевірки щодо пошуку постанови про повернення виконавчого документу від 24.06.2016 разом з оригіналом виконавчого листа, а також не надано копії журналу вхідної кореспонденції, на який банк посилався в своїй довідці від 21.11.2017, яка і була покладена в основу оскаржуваної ухвали.

Також банком не надано, а судом не перевірено посилання банку та докази звільнення представника банку, який супроводжував справу щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_4

Судом першої інстанції в порушення процесуального законодавства розглянуто заяву за відсутності сторін і в порушення вимог ст. 433 ЦПК України, взагалі не наведено жодної обставини поважності причин пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання серед тих, що були зазначені заявником в заяві.

Представники ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати з наведених в апеляційній скарзі підстав та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред'явлення.

Представник заявника ПАТ «Дельта Банк» Савчак Я.О.заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

У відповідності до ч.1 ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Причина пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об'єктивної можливості подати виконавчій документ до виконання у встановлені строки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.10.2013 було проголошено заочне рішення, переглянуте Апеляційним судом м. Києва 6.08.2014, за яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 069 387 гривень 62 копійки, судовий збір в розмірі 3 219 гривень 00 копійок (т. 1 ас.ас. 166-168).

Рішення набрало законної сили 06.08.2014 року (т. 2 ас.ас. 146-147).

29.01.2014 року представником позивача отримано виконавчий лист на примусове виконання зазначеного рішення суду(т.1. ас. 198).

Державним виконавцем державної виконавчої служби Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві 14.03.2014 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2610/20773/2012 виданого 29.01.2014 Шевченківським районним судом м.Києва (ВП №42501171) щодо стягнення з ОСОБА_4 боргу в розмірі 2 069 387,62 грн. та 3 219 грн. судового збору (т. 2 ас. 160).

Постановою державного виконавця Дарницького ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 24.06.2016 року виконавчий лист щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_4 повернуто стягувачеві - ПАТ «Дельта Банк» (т. 2 ас. 161).

В жовтні 2015 року в ПАТ КБ «Дельта Банк» було розпочато процедуру ліквідації.

Як зазначив представник заявника, початок процедури ліквідації Банку призвів до звільнення працівників та втрату документації банку, а також відсутність належного контролю за ходом здійснення виконавчого провадження.

ПАТ «Дельта Банк» 20.10.2017 звернувся до Дарницького ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві із запитом про надання інформації стосовно стану виконавчого провадження за

виконавчим листом №2610/20773/2012, на який в листопаді 2017 року отримав відповідь,

що зазначений виконавчий лист та постанова про повернення виконавчого документа були направлені на адресу ПАТ «Дельта Банк» та надано копію відповідного реєстру поштових відправлень(т. 2 ас. 163).

Проте,вказані постанову та оригінал виконавчого документу простягнення заборгованості з ОСОБА_4 - банк не отримував, про що свідчить відповідна довідка від 21.11.2017 року (т. 2 ас. 164).

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із наявності факту втрати виконавчого листа та запрвадження в ПАТ «Дельта Банк» процедури ліквідації, як поважності причин для поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, який повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та застосував правові норми, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.

ЛистомВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.07.2015 «Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв'язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов'язково перевірити, чи не було виконано судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.

Таким чином, суд має право видати дублікат виконавчого листа тільки у разі доведеності втрати його оригіналу.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції, заява №183571/91» (Caseof Hornsbyv. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін…».

19 листопада 2010 року Консультативною радою європейських суддів (КРЄС) прийнято Висновок №13 (2010), який зокрема встановлює, що у державі, яка керується верховенством права, державні органи передусім зобов'язані поважати судові рішення і виконувати їх швидко exofilicio. Сама ідея державного органу, який відмовляється підкоритися рішенню суду, підриває концепцію примату закону (п. 31).

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 433 ЦПК України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів проведення внутрішньобанківської перевірки щодо пошуку постанови про повернення виконавчого документу, а також журналу вхідної кореспонденції, на який банк посилався в своїй довідці від 21.11.2017, докази звільнення представника банку, який супроводжував справу щодо стягнення заборгованості ОСОБА_4 та розгляд заяви у відсутність ОСОБА_4 на правильність висновку суду першої інстанції не впливають та не приймаються судом, як підстава скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки вирішуючи це питання, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення процедури ліквідації, яка розпочалася в ПАТ «Дельта Банк» в жовтні 2015 року, а також наявність довідки від 21.11.2017 про відсутність надходження на адресу банку оригіналу виконавчого листа призвело до пропуску строку для предявлення виконавчого листа до виконання.

Ухвала суду грунтується на матеріалах справи, встановлених обставинах та відповідає вимогам закону, з огляду на що є законною і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену 2 лютого 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником ОСОБА_5, без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 19.04.2018 року.

Суддя-доповідач

Судді: