Постанова № 73515239, 20.04.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 3/490/1897/2018

Центральний районний суд м. Миколаєва

54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua

Справа № 490/2217/18

П О С Т А Н О В А

17.04.2018р. суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Дірко І.І., розглянувши протокол про вчинення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, який проходить військову службу у в/ч А2637 головним старшиною роти охорони, мешкає за адресою: м. Очаків вул. Південна буд. 19,

адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

20.03.2018р. у відношенні старшого прапорщика ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, згідно якого останній, будучи військовою службовою особою, в умовах особливого періоду, діючи умисно та всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, нехтуючи принципом єдиноначальності, не виконав вимоги командира навчальної роти військової частини А3163 по вибуттю на територію частини для прибирання снігу, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-10 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 погодився із обставинами вчиненого правопорушення, пояснив що дійсно відмовився від виконання вимоги майора ОСОБА_2 про прибирання снігу, оскільки вважав що чотирьох військовослужбовців занадто мало для прибирання території частини.

Враховуючи наведені пояснення, проаналізувавши матеріали, додані до адміністративного протоколу, доходжу до наступних висновків.

Згідно ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. За необхідності виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов’язаннями України, у відношенні військовослужбовців частиною 1 пунктом 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлюється ряд обов’язків, в тому числі і обов’язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників), окрім випадків віддання явно злочинного наказу.

Чинне законодавство України прямо не наводить визначення терміну «явно злочинний наказ», трактування вказаного поняття в кожному випадку є суб’єктивним. Однак ч. 2 ст. 41 Кримінального кодексу України визначає, що наказ або розпорядження буде законним за таких умов: вони мають бути видані відповідною особою в належному порядку в межах її компетенції; наказ чи розпорядження не мають суперечити чинному законодавству та не порушувати конституційних прав і свобод людини та громадянина. Таким чином, недотримання хоча б однієї з наведених умов автоматично тягне за собою незаконність наказу або розпорядження.

Так, виходячи з матеріалів справи та наведених в судовому засіданні пояснень, встановлено, що 19.03.2018р. близько 06:20 год. командир 2 навчальної роти майор ОСОБА_2 звернувся до старшого прапорщика ОСОБА_1 із вимогою залишити приміщення казарми для прибирання території від снігу у зв'язку із складними погодними умовами. Вбачається що вказана вимога була надана повноважною особою, не суперечила чинному законодавству, та не порушувала цілісності суспільних відносин, конституційних прав і свобод фізичних та юридичних осіб, її виконання не сприяло настанню шкідливих наслідків, а за такого можна стверджувати про її законність. Однак старший прапорщик ОСОБА_1 вказану вимогу відмовився виконувати.

У відношенні військовослужбовців ст.ст. 11, 30, 37 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статут ЗС України встановлюється ряд обов'язків, в тому числі і обов'язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та беззастережно виконувати накази командирів (начальників), окрім випадків віддання явно злочинного наказу.

Однак суб’єктивні висновки та сумніви старшого прапорщика ОСОБА_1, який є підлеглим командира в/ч А3163, щодо відповідності вимог командир 2 навчальної роти майора ОСОБА_2 доцільності, призвели до невиконання ОСОБА_1 законної вимоги командира.

Факт відмови від виконання вимоги про прибирання снігу на території в/ч А3163 самим старшим прапорщиком ОСОБА_1 не оспорюється та підтверджується наступними письмовими доказами по справі:

- витягом з наказу командира в/ч А3163 ОСОБА_3 від 05.03.2018р. №57;

- витягом з наказу командира в/ч А3163 ОСОБА_3 від 19.03.2018р. №740;

- актом службового розслідування від 20.03.2018р.;

- витягом з наказу тво командира в/ч А3163 ОСОБА_4 від 20.03.2018р. №77;

- копією рапорту майора ОСОБА_2;

- копією рапорту свідка ОСОБА_5 від 19.03.2018р.;

- поясненнями до протоколу ОСОБА_2 від 19.03.2018р.;

- поясненнями до протоколу ОСОБА_5 від 20.03.2018р.;

- поясненнями до протоколу ОСОБА_6 від 19.03.2018р. та 20.03.2018р.;

- поясненнями ОСОБА_1 від 19.03.2018р.;

- актом відмови у письмовому ознайомленні із наказом командира в/ч А3163 від 20.03.2018р.;

- копією розпорядку дня курсантів на 2018 навчальний рік.

Таким чином, вказані дії старшого прапорщика ОСОБА_1 охоплюються складом ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, а саме: відмова від виконання законних вимог командира (начальника) в умовах особливого періоду та його провина у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю доведена матеріалами справи.

При вирішенні питання про накладення на старшого прапорщика ОСОБА_1 адміністративного стягнення, враховано характер вчиненого правопорушення, яке не потягло тяжких наслідків, дії особи правопорушника, які підривають авторитет та моральний облік військовослужбовців Збройних Сил України, за такого вважаю необхідним застосувати до ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в прибуток держави.

Відповідно до положень п. 12 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 283-285 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в прибуток держави у розмірі 2465 (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) гривень.

Грошові кошти перерахувати на розрахунковий рахунок № 31115106700006, ОКПО 37992781, МФО 826013, банк УДК у Миколаївській області, отримувач державний бюджет Центрального району.

Строк пред’явлення постанови суду до виконання – 3 (три) місяці з дня її винесення.

Постанову може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області протягом 10 днів.

Суддя Дірко І.І.