Рішення № 73515180, 20.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2018 року № 826/8871/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2016 №0001401306, №0001411306.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновок акту від 30.01.2017 №263/26-58-13-06-17-2636806840 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи ГадомськоїОксани Володимирівни за період з 01.01.2014 по 31.12.2015» є безпідставними, що свідчить про протиправність прийнятих на підставі таких висновків оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та є підставою для їх скасування.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, з яких вбачається, що позивачем було отримано інвестиційний прибуток, проте не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній станом на 28.09.2017) ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатом якої складено акт від 30.01.2017 №263/26-58-13-06-17-2636806840 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 164.2.9 п. 164.2 ст 164, п. 170.2 ст 170, ст. 176, ст. 179, пп. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 679 409,10 грн та військового збору на загальну суму 37 178,84 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.02.2017 №0000611306, №0000621306.

В подальшому, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 13.04.2017 №2663/Г/26-15-10-02-16 частково задоволено скаргу позивача та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.02.2017 №0000611306, №0000621306

На підставі акту перевірки та рішення від 13.04.2017 №2663/Г/26-15-10-02-16 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.04.2016

№0001401306, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 849 261,38 грн. (за основним платежем 679 409,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 169 852,28 грн.),

№0001411306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 46 473,55 грн. (за основним платежем 37 178,84 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9 294,71 грн.).

Податковий орган вказує, що позивач не надала документальних підтверджень понесених витрат на придбання корпоративних прав.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: 163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; 163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); 163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Згідно з пунктом 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані: б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З системного аналізу вищевикладеного вбачається, що у платника податків виникає обов'язок щодо подання декларації про майновий стан і доходи у випадку проведення операцій з цінними паперами, незалежно від отримання/не отримання інвестиційного доходу. Крім того, платник податку (фізична особа) зобов'язаний сплачувати податок із позитивного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов'язку зі сплати військового збору з такої суми.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС за період з 01.01.21014 по 31.12.2015 позивачем отримано від ТОВ «ХК «Хлібні інвестиції» дохід в сумі 3 560 559 грн за ознакою « 112» інвестиційний прибуток (дохід) від операцій з інвестиційними активами.

Судом встановлено, що ТОВ «ХК «Хлібні інвестиції» згідно договору купівлі-продажу від 13.05.2016 придбало у позивача частку у статутному капіталі ТОВ «Перший столичний хлібзавод» ціна договору 5 0005900 грн. За період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 1 081 970 грн., заборгованість перед позивачем станом на 31.12.2014 становить 3923 930 грн. Станом на 31.12.2015 рахується заборгованість ТОВ «ХК «Хлібні інвестиції» перед позивачем в сумі 1 445 341 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік відображено витрати на придбання цінних паперів в сумі 5 005900 грн, а саме відповідно:

- Договору про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ «Самтак» шляхом купівлі-продажу від 08.12.2011 згідно якого громадянин ОСОБА_2 передав у власність позивача частину своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Самтак». За відступлення частки у статутному капіталі позивач зобов'язана сплатити 3003540 грн. Відповідно до умов зазначеного договору позивач сплатила ОСОБА_2 кошти в сумці 3003540 грн.

- Договору про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ «Самтак» шляхом купівлі-продажу від 08.12.2011, згідно якого громадянин ОСОБА_3 передав у власність позивача частину своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Самтак». За відступлення частки у статутному капіталі позивач зобов'язана сплатити 2002360 грн. Відповідно до умов зазначеного договору позивач сплатила ОСОБА_3 кошти в сумі 2002360 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з п. 1.35 ст. 1 Закону України від 05.04.2001 р. №2346-111 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунку платника на рахунок отримувача (платіжне доручення, розрахунковий чек тощо).

Отже нотаріально засвідчена копія заяви ОСОБА_3 про отримання коштів не є розрахунковим документом в розумінні наведених вище норм ЦК України та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та, як наслідок доказом понесення позивачем витрат на придбання цінних паперів.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 164.2.9 п. 164.2 ст 164, п. 170.2 ст 170, ст. 176, ст. 179, пп. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України є обґрунтованим, що свідчить про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.І. Келеберда