Рішення № 73514590, 20.04.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/5513/17

Номер провадження 2/489/754/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

секретар судового засідання - Сироватка Т.О.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , яким просила стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики від 05.05.2015 р. та 06.05.2017р. в розмірі 109 403 грн. 70 коп., судовий збір в розмірі 1 094 грн. 04 коп. та 320 грн. 00 коп.

Свої вимоги мотивував тим, що 05.05.2015 р. між нею та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого вона надала у позику останньому грошові кошти в сумі 700,00 доларів США, зі сплатою 10% річних, з кінцевим строком повернення до 06.07.2015 р. Також 06.05.2017 року між нею та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого вона надала у позику останньому грошові кошти в сумі 700,00 доларів США, зі сплатою 15 % річних, з кінцевим строком повернення до 06.07.2017 р. Проте відповідач ухиляється від виконання зобов’язань з повернення грошових коштів позичених у позивача, в зв’язку з чим він має сплатити позивачу суму боргу та проценти за користування позичковими коштами.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала .

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково - в частині боргу за розпискою від 05.05.2015 року у розмірі 700 доларів США із процентами . Стосовно іншої розписки наполягав на тому, що, хоча і написав її власноруч, проте кошти за нею не отримав, написана була вона на підтвердження попереднього боргу, оскільки позивач примусив ї написати замість втраченої за боргом від 05.05.2015 року.

Вислухавши пояснення , дослідивши надані докази, суд встановив таке.

05.05.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передала відповідачу грошові кошти в сумі 700 дол. США з процентною ставкою 10% на місяць та строком повернення боргу до 06.07.2015 р.

На підтвердження укладеного Договору позики 05.05.2015 р. відповідачем була складена розписка, відповідно до якої вона зобов’язувався повернути суму боргу відповідно до умов визначених Договором позики та складеної розписки.

06.05.2017 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передала відповідачу грошові кошти в сумі 700 дол. США з процентною ставкою 15 % на місяць та строком повернення боргу до 06.07.2017 р.

На підтвердження укладеного Договору позики від 06.05.2017 р відповідачем була складена розписка, відповідно до якої він зобов’язався повернути суму боргу відповідно до умов визначених Договором позики та складеної розписки.

Доводи відповідача стосовно відсутності боргових зобов`язань за договором від 06.05.2017 року суд не приймає до уваги, оскільки ця розписка (від 06.05.2017 р.) має інші дати : отримання коштів, їх повернення, розміру процентів, отже не може по своєму змісту вважатись такою, що написана замість втраченої розписки від 05.05.2015 року. Інших доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем не надано.

З огляду на наведене, суд вважає встановленим, що між сторонами мало місто укладення двох договорів позики.

Проте відповідач суми отримані за договорами позики позивачу не повернув, в зв’язку з чим на теперішній час виникла заборгованість перед позивачем.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до наданого позивачем ОСОБА_3 станом 14.11.2017 р. заборгованість за користування коштами за договором позики від 05.05.2015 р. із процентною ставкою 10% річних за період з 06.05.2015 року по 14.11.2017 року становить 2 100 дол. США, що еквівалентно 55 629,00 грн.

Відповідно до наданого позивачем ОСОБА_3 станом 14.11.2017 р. заборгованість за користування коштами за договором позики від 06.05.2017 р. із процентною ставкою 15 % річних за період з за період з 07.05.2017 по 14.11.2017 року становить 630 дол. США, що еквівалентно 16 688 грн. 70 коп.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором позики обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1 094 грн. 04 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, заборгованість за договорами позики від 05.05.2015 р. та від 06.05.2017 р. в розмірі 109 403 грн. 70 коп., а саме: основний борг - 37 086 грн. 00 коп. та відсотки за користування позикою – 72 317 грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, судовий збір в розмірі 1 094 грн. 04 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 20.04.2018 року.

Суддя Н.С. Тихонова