Рішення № 73514403, 17.04.2018, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/300/18

пров. №2/478/193/2018

З а о ч н е р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2018 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів,

В с т а н о в и в:

05.03.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позову зазначила, що 21 листопада 2017 року між нею та ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» укладено договір №01960 фінансового лізингу, за умовами якого ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» зобов'язалося придбати та передати на умовах фінансового лізингу у її користування транспортний засіб – автомобіль марки «Lada Priora», а вона зобов'язалася сплатити вартість предмета лізингу в сумі 117000 грн., прийняти транспортний засіб та сплачувати лізингові й інші платежі згідно з умовами лізингового договору. 21 листопада 2017 року за умовами договору вона сплатила ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» авансовий платіж у розмірі 100000 грн. та суму комісії банку в розмірі 500 грн. Після чого, ретельно ознайомившись із умовами укладеного договору довідалась, що предметом фінансового лізингу є автомобіль марки «Kia sportage, comfort, 1,6, МТ, 4х2», вартістю 570350 грн., а не обумовлений раніше автомобіль марки «Lada Priora», вартістю 117000 грн. На її заперечення щодо марки автомобіля та ціни, представник відповідача запевнив, що через декілька днів вона отримає саме автомобіль марки «Lada Priora», вартістю 117000 грн., а зазначена у договорі інша модель автомобіля та його вартість ніяких обставин виконання договору не міняє, оскільки це необхідно для податкової звітності. Про те, автомобіль марки «Lada Priora», вартістю 117000 грн., або аналог за такою самою ціною нею не отримано. Вважає даний договір таким, що порушує її права як споживача, а також такий, що суперечить умовам чинного законодавства та вимогам, що визначають дійсність правочину. Договір містить ряд умов, які є несправедливим для неї як для споживача, а саме включає цілий ряд штрафних санкцій, необґрунтованих платежів, крім того укладений договір не є нотаріально посвідченим та не спрямований на настання реальних наслідків. Посилаючись на викладене, просила визнати недійсним договір фінансового лізингу №01960 від 21.11.2017 року, укладений між нею та ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ»; стягнути з ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» на її користь сплачені грошові кошти в розмірі 100000 грн., інфляційні витрати в розмірі 828 грн., комісію банку за здійснення грошового переказу в розмірі 500 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1К позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про одержання судового повідомлення, про причини неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Вислухав доводи позивача, дослідивши письмові докази, суд приходе такого висновку.

Дійсно між товариством з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ», і ОСОБА_1 21 листопада 2017 року був укладений договір фінансового лізингу №01960, за умовами якого лізингодавець (відповідач) взяв на себе зобов'язання придбати у власність предмет лізингу - транспортний засіб автомобіль марки «Kia sportage, comfort, 1,6, МТ, 4х2» за ціною 571350 грн. та передати його у користування лізингоодержувача (позивача), який у свою чергу зобов'язався сплачувати за користування транспортним засобом періодичні лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору, що передбачено п.1.3 статті 1 та п.8.2 статті 8 вищевказаного договору (а.с.14-21).

Відповідно до п.1.7 договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу Предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.5. ст. 9 даного договору.

Пунктом 9.1 статті 9 Договору визначено, що комісія за організацію договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу в розмірі 10 %, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення Договору за його організацію протягом строку дії Договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір комісії за організацію Договору зазначено у Додатку № 1 до даного Договору. Комісія за організацію Договору входить до складу обов'язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу.

Згідно п. 9.2 статті 9 Договору авансовий платіж складає частину від вартості Предмета Лізингу в розмірі 23 відсотків зазначеного у даному Договорі та у Додатку №1 до даного Договору.

Відповідно до додатку №1 до договору фінансового лізингу №01960 від 21.11.2017 року предметом лізингу є транспортний засіб – автомобіль марки «Lada Priora», вартістю 117000 грн. (а.с.22).

Цього ж дня, 21 листопада 2017 року позивач сплатила авансовий платіж по договору фінансового лізингу №01960 від 21.11.2017 року у сумі 100000 грн. та 500 грн. комісії за здійснення банківського переказу, що підтверджується квитанціями №412095 від 21.11.2017 року та №412096 від 21.11.2017 року (а.с.24-25).

Стаття 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (частина 2 ст.806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

В силу ст.ст.1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст.628 ЦК України.

Згідно ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, договір фінансового лізингу предметом якого є транспортний засіб -автомобіль марки «Kia sportage, comfort, 1,6, МТ, 4х2», а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень ст.799 ЦК України не було укладено в нотаріальній формі, а тому він в силу положень ст.220 цього ж Кодексу є нікчемним, що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеним у постановах від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15 та від 19 жовтня 2016 року № 6-1551цс16.

Крім того, відповідно до п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а отже на послуги фінансового лізингу поширюється дія цього Закону.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч.2 ст.18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 ч. 3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що при укладанні договору сторонами остаточно не визначено Предмета лізингу, його вартість, не погоджено графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком №1 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, а також з тим, що додаток до договору фінансового лізингу який був ним отриманий від відповідача ніяким чином не завірений.

Крім того, як встановлено судом із змісту спірного договору фінансового лізингу №01960 від 21 листопада 2017 року, укладеного між сторонами, в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг», одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

За змістом ст.808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу відповідно до п.4.3 договору здійснює відповідач, то в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, даний договір суперечить положенням ст.808 ЦК України.

За змістом частин 1, 2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що є несправедливими умови договору фінансового лізингу про нарахування штрафних санкцій за дострокову сплату лізингових платежів, а також є несправедливими умови договору фінансового лізингу, які передбачають жорстку відповідальність лізингоодержувача за невиконання умов укладеного договору та відсутність відповідальності лізингодавця за невиконання останнім умов договору, оскільки такі умови договору призводять до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін.

Також, суд погоджується з доводами позивача про несправедливість умов договору в частині того, що у випадку розірвання договору комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається, а авансовий платіж повертається лише у розмірі 80 відсотків. Крім того, відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладання договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору, оскільки по-перше, дана умова порушує принцип добросовісності, встановлений п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України, тому що комісія за організацію по договору фінансового лізингу №01960 від 21 листопада 2017 року у сумі 57135 грн. є неспівмірними з затратами лізингодавця при укладенні договору, оскільки за вчинення лізингодавцем інших дій на виконання договору, передбачені інші платежі, які належить сплатити лізингоодержувачу. По-друге, дана умова договору призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, оскільки на порушення вимог п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» договором №01960 від 21 листопада 2017 року не встановлено право позивача, як споживача, на одержання відповідної компенсації від ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ», як виконавця, у зв'язку з розірванням договору. У випадку розірвання договору відповідальність за це покладається тільки на позивача. По-третє, даний пункт договору завдає шкоди споживачеві, оскільки сплачені ним 77135 грн. (57135 грн. комісія та 20000 грн. 20% відсотки від авансового платежу) після розірвання договору залишаються у лізингової компанії.

Відповідно до ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Суд, аналізуючи зміст спірного договору фінансового лізингу №01960 від 21 листопада 2017 року, укладеного між ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» та ОСОБА_1, приходить до висновку, що в договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження, встановлена жорстка відповідальність лізингоодержувача, як споживача за порушення умов договору, усувається відповідальність лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, не надані права лізингоодержувача, як споживача, вимагати дострокового розірвання договору, передбачено покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, вказаний договір не є нотаріально посвідченим, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Таким чином, умови договору фінансового лізингу №01960 від 21 листопада 2017 року є такими, що суперечать нормам ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», порушують принцип добросовісності (п.6 ч. 1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України), призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Враховуючи викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги позивача про визнання договору фінансового лізингу недійсним з застосуванням наслідків недійсності правочину повернення сплачених частково коштів в сумі 100000 грн.

В задоволенні вимог щодо стягнення сплачених позивачем комісії банку 500 грн., стягнення інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити виходячи з наступного.

Отримувачем комісії з перерахунку коштів позивачем відповідачу є банк, а не відповідач, тому така вимога до відповідача про стягнення сплачених позивачем комісії банку 500 грн., є безпідставною.

За вимогами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, відповідач не мав перед позивачем грошового зобов’язання, а мав зобов’язання передати товар ТЗ в користування.

У відповідності до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» на користь позивача витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1704 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст.13, 259, 263-265, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів, - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №01960 від 21 листопада 2017 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» та ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» (м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. №182, код ЄДРПОУ 41298109) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму сплачених коштів за договором фінансового лізингу №01960 від 21 листопада 2017 року в розмірі 100000 (сто тисяч) грн.

В останній частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» (м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. №182, код ЄДРПОУ 41298109) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1704 грн. 80 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його прголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Копію судового рішення надіслати відповідачу ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» протягом двох днів з дня його складання рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Суддя