Рішення № 73514097, 17.04.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14484/17

Категорія 29

2/295/174/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі головуючого судді Гумен Н.В.,

за участю секретаря судового засідання СкришевськоїО.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача, ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок витрат, пов'язаних з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі в розмірі 67638, 31 грн. та стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що наказом начальника військового інституту № 13/ДСК від 19.08.2016 року ОСОБА_1 було зараховано курсантом першого курсу Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова та зараховано до списків особового складу військового інституту на всі види забезпечення та на продовольче забезпечення по курстанській нормі. У серпні 2016 року між старшим солдатом військової служби за контрактом ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі начальника Житомирського військового інституту імені ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах Украйни курсантами (слухачами) вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, згідно якого старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 зобов'язаний проходити військову службу (навчання) у Житомирському військовому інституті імені ОСОБА_2, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів і начальників, свої службові обов'язки. Після закінчення навчання ОСОБА_1 повинен був продовжувати проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу протягом не менше п'яти років.

04 листопада 2016 року наказом начальника Житомирського військового інституту імені ОСОБА_2 (по стройовій частині) № 314 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 було призначено на посаду курсанта 164 навчальної групи першого навчального курсу факультету технічних видів розвідки. 27.12.2016 р. старшим солдатом військової служби за контрактом ОСОБА_1 було подано рапорт за № 95 від 05.01.2017 р. про відрахування останнього з числа курсантів військового інституту через небажання продовжувати навчання.

Наказом начальника Житомирського військового інститутуімені ОСОБА_2 від 28 лютого 2017 року № 48 (по стройовій частині) старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 було відраховано з числа курсантів та виключено зі списків особового складу військового інституту у зв'язку із достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання та направлено для подальшого проходження військової служби до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку Центрального управління Військової служби правопорядку на посаду стрільця групи охорони роти військової служби правопорядку.

У зв'язку із розірванням контракту між ОСОБА_1 та Міністерством Оборони України, державі завдано збитків у вигляді витрат пов'язаних з утриманням відповідача у вищому військовому навчальному закладі. Витрати пов'язані з продовольчим забезпеченням - 4235 грн. 52 коп., пов'язані з грошовим забезпеченням - 61844 грн. 98 коп., по забезпеченню комунальними послугами та енергоносіями - 1557 грн. 81 коп., а разом у сумі - 67638 грн. 31 коп., що підтверджується розрахунком відшкодування витрат на утримання у вищому навчальному закладі курсанта ОСОБА_1, у зв'язку з відрахуванням через небажання продовжувати навчання, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964, з яким ОСОБА_1 був особисто ознайомлений 28 лютого 2016 року. Завдані збитки ОСОБА_1 добровільно не відшкодував.

Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Частина 1 ст. 280 ЦПК України встановлює, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, оскільки існує сукупність умов, визначених ст. 280 ЦПК України, за яких суд може ухвалити заочне рішення, враховуючи думку представника позивача, який у заяві вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом начальника Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова № 246 від 26.08.2016 року, старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1, зарахованого наказом начальника Житомирського військового інституту імені ОСОБА_2 (по особовому складу) від 19 серпня 2016 року №13/дск на посаду курсанта першого курсу Житомирського військового інституту імені ОСОБА_2, який прибув із Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку, м. Житомир, з 26 серпня 2016 року зарахувати до списків особового складу військового інституту на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з 27 серпня 2016 року по курсантській нормі і вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 530 гривень на місяць (а.с. 14).

26 серпня 2016 року між старшим солдатом військової служби за контрактом ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі начальника Житомирського військового інституту імені ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах Украйни курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, згідно якого старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 зобов'язаний проходити військову службу (навчання) у Житомирському військовому інституті імені ОСОБА_2, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів і начальників, свої службові обов'язки. Після закінчення навчання ОСОБА_1 повинен був продовжувати проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу протягом не менше п'яти років. Контракт укладено на час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого начального закладу.(а.с 25).

27.12.2016 р. старшим солдатом військової служби за контрактом ОСОБА_1 було подано рапорт про відрахування останнього з числа курсантів військового інституту через небажання продовжувати навчання (а.с. 9).

Наказом начальника Житомирського військового інституту імені ОСОБА_2 від 28 лютого 2017 року № 48 (по стройовій частині) старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 було відраховано з числа курсантів та виключено зі списків особового складу військового інституту у зв'язку із достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання (а.с. 13).

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, відшкодовують Міністерству оборони України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

12 липня 2006 року постановою Кабінету Міністрів України № 964 затверджено «Порядок відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого авчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" ( 2232-12 ) витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати) (далі Порядок).

Відповідно до пп. 3, 4 Порядку, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Згідно п. 5 вище зазначеної Постанови витрати на навчання відшкодовуються у повному розмірі курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби за період навчання, що перевищує цей строк.

Пунктом 6 Постанови передбачено що витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 964, 16 липня 2007 року було прийнято «Порядок розрахунку витрат пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» затвердженого спільним наказом Міністра оборони України, Міністра фінансів України, Міністра внутрішніх справ України, Міністра транспорту та зв'зку України та інш. за № 419/831/240/605/537/219/534.

За умовами контракту від 26.08.2016 року, підписаного між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі начальника Житомирського військового інституту імені ОСОБА_2, ОСОБА_1 взяв на себе зобов’язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу, в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Відповідно до приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 27.12.2016 р. було подано рапорт про відрахування останнього з числа курсантів військового інституту через небажання продовжувати навчання, таким чином контракт було розірвано до закінчення навчання у вищому військовому навчальному закладі.

Судом встановлено, що відповідач в період навчання у вищому військовому навчальному закладі перебувала на державному забезпеченні продовольчим, речовим майном, грошовим утриманням та оплатою відповідних комунальних послуг.

Зі змісту розрахунку відшкодування витрат на утримання у вищому навчальному закладі курсанта ОСОБА_1О вбачається, що фактичні витрати, пов’язані з утриманням відповідача, становлять: витрати пов'язані з продовольчим забезпеченням - 4235 грн. 52 коп., пов'язані з грошовим забезпеченням - 61844 грн. 98 коп., по забезпеченню комунальними послугами та енергоносіями - 1557 грн. 81 коп., а разом у сумі - 67638 грн. 31 коп. (а.с.15).

Зазначені витрати підтверджені наданими розрахунками (а.с. 11, 14), які суд приймає як належний доказ по справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, враховуючи, що внаслідок укладення про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах Украйни курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу від 26.08.2016 року відповідач взяв на себе зобов’язання щодо відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу, в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу, проте дане зобов’язання не виконав, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені витрати по оплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

Керуючись Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 526, 610, 611, 614, 623 ЦК України, 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок витрат, пов'язаних з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі в розмірі 67638,31 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова судові витрати по сплаті судового збіру у розмірі 1600,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Житомирський військовий інститут імені ОСОБА_2 (адреса: 10004 м. Житомир, пр-т Миру, 22, код ЄДРПОУ 08183359) .

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Повне судове рішення складено 20.04.2018 року.

Суддя Н.В. Гумен