Ухвала суду № 73514039, 22.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/3042/17 Головуючий у 1 інстанції: Янко Б.Я.

Провадження № 11-кп/783/42/18 Доповідач: Стельмах І. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Стельмаха І.О.,

суддів Каблака П.І., Урдюк Т.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження № 456/3042/17 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ОСОБА_2, 7/55, м. Стебник Дрогобицького району Львівської області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

за ч.1 ст. 185 КК України,

з участю секретаря Мазур-Іванько Ж.В.,

прокурора Горин У.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5,

представника потерпілого –

адвоката ОСОБА_6,

за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівсьої області від 01 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівсьої області від 01 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування даного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. На підставі ст. 76 КК України зобов’язано ОСОБА_1З повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та періодично з’являтися у вказані органи для реєстрації. Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного судом покарання. Запобіжний захід ОСОБА_1 в кримінальному провадженні не обирався. Цивільний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 22000 (двадцять дві тисячі) гривень. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що від 29 травня 2017 року близько 18 години, перебуваючи у полі на території Довголуцької сільської ради Стрийського району Львівської області, керуючись прямим злочинним умислом та корисливим мотивом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно викрав 18 саморобних дерев’яних однотипних розбірних вуликів з 1 роздільною решіткою та 32 стільниковими піврамками у кожному вулику, загальна вартість яких згідно висновку товарознавчої експертизи становить 13557 гривень 60 копійок, та 18 бджолосімей, згідно довідки вартістю по 2 тисячі гривень за кожну бджолосім’ю, загальною вартістю 36000 гривень, що належали ОСОБА_5, які на той час останній залишив у вказаній місцевості з метою збору меду для власних потреб. Вказаними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 49557,6 гривень. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

На вирок суду захисники обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_4 просить вирок Стрийського міськрайонного суду Львівсьої області від 01 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 змінити в частині часткового задоволення позову потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 відшкодування 20 000 грн. майнової шкоди та 2 000 грн моральної шкоди, а всього 22 000 грн, а саме відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_4 покликається на те, що висновки суду про заподіяння потерпілому ОСОБА_5 майнової та моральної шкоди не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду. Зазначає, що ОСОБА_1 не обвинувачується у викраденні меду із вуликів, своєї вини у цьому в судовому засіданні не визнав, будь-яких доказів цього стороною обвинувачення надано не було та відповідно в суді не досліджувалося. Отже, на думку захисника, у даному конкретному випадку має місце відсутність події кримінального правопорушення в частині таємного викрадення ОСОБА_1 меду, що є безумовною підставою для відмови у позові, поданому до обвинуваченого. Ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення 20000 грн майнової шкоди з обвинуваченого, суд послався лише на довідку ГО «Дрогобицьке міськрайонне товариство пасічників «Підгіря», з якої вбачається, що оптова ціна 1л. меду становить 100 грн, продуктивність однієї бджолиної сім’ї на ріпаковому медозборі становить 10 л. А тому, враховуючи, що в потерпілого обвинуваченим викрадено 10 вуликів, суд прийшов до переконання, що з обвинуваченого на користь потерпілого слід стягнути 20000 матеріальної шкоди. Зазначає, що такими ж доводами, без покликання на будь-які докази, суд обґрунтував своє рішення про стягнення з обвинуваченого 2000 моральної шкоди.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 змінити в частині відшкодування майнової шкоди в сторону її зменшення.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 покликається на те, що на досудовому слідстві судово-товарознавча експертиза для визначення кількості меду проведена не була, хоча таке питання стороною захисту ставилося. Потерпілий та його представник надав для підтвердження заявленої ними майнової шкоди документ – довідку ГО «Дрогобицьке міськрайонне товариство пасічників «Підгіря», дані якої не підтверджені ніякими методичними матеріалами та розрахунками. На думку захисника потерпілий та його представник не довели, а суд в порушення вимог ст. 94 КПК України не дослідив даний документ на предмет достовірності, зокрема, чи існує така організація, яким методичним та довідковими матеріалами користувалися особи, котрі видали вказану довідку, тощо. Крім того, зазначений документ не був поданий на досудовому слідстві і не був стороною обвинувачення відкритий в порядку ст. 290 КПК України, а поданий безпосередньо до суду з позовною заявою представника потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підтримку апеляційних скарги, потерпілого та його представника, які заперечили апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок у межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновок суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого в апеляційних скаргах не оспорюється.

Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.

Пунктами 3, 4 ч.1 ст. 408 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цим сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення та в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а саме у тому, що він, 29 травня 2017 року близько 18 години, перебуваючи у полі на території Довголуцької сільської ради Стрийського району Львівської області, таємно викрав 18 саморобних дерев’яних однотипних розбірних вуликів з 1 роздільною решіткою та 32 стільниковими піврамками у кожному вулику, загальна вартість яких згідно висновку товарознавчої експертизи становить 13557 гривень 60 копійок, та 18 бджолосімей, згідно довідки вартістю по 2 тисячі гривень за кожну бджолосім’ю, загальною вартістю 36000 гривень, що належали ОСОБА_5, які на той час останній залишив у вказаній місцевості з метою збору меду для власних потреб. Вказаними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 49557,6 гривень. Завдану матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_5 в сумі 49 557 грн 60 коп. в ході досудового слідства повністю відшкодовано.

Потерпілим ОСОБА_5 в межах даного кримінального провадження заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 20 000 грн. майнової шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди. У позовній заяві ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_1 було повернуто викрадені вулики та бджолосім’ї. Потерпілий стверджує, що ОСОБА_1 зібрав та присвоїв мед, у кількості близько 100 літрів, що у відповідності до ринкових цін на мед весняного збору у Львівській області становить 20 000 грн.

Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області позовну заяву задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 20 000 грн. майнової шкоди та 2 000 грн моральної шкоди, разом 22 000 грн.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 2000 грн відшкодування моральної шкоди, яке виходить з вимог розумності та справедливості.

Проте, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого на його користь матеріальної шкоди за понесені потерпілим матеріальні збитки щодо збору та продажу меду в сумі 20000 грн, суд першої інстанції не дотримався вимог Закону, та прийшов до помилкового висновку в цій частині, з огляду на таке.

Статтею 127 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно із статтею 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові.

Відповідно до роз’яснень п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року із змінами і доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Так, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» та пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 02.07.2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочину» вбачається, що не підлягають розгляду у кримінальному провадженні позови за вимогами відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред’явленого обвинувачення. При виникненні такої ситуації суд повинен роз'яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується лише у викраденні вуликів та бджолосімей. Разом з тим, ОСОБА_1 не предявлялося обвинувачення у викраденні меду з вуликів.

За таких обставин вирок суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_5 підлягає зміні, а апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4М підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівсьої області від 01 грудня 2017 року щодо ОСОБА_9 за ч.1 ст. 185 КК України в частині вирішення цивільного позову змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 2000 грн. відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 майнової шкоди – відмовити.

У решті вирок залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С у д д і :

І.О. ОСОБА_10 ОСОБА_11 Урдюк