Постанова № 73513846, 19.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

19 квітня 2018 р. № 820/1040/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- прийняти рішення про визнання бездіяльності Управління соці ального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області протиправною в частині недонарахування та недоплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня за 2017 рік, як інваліду 3-ї групи, у відповідності до статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-XII;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня за 2017 рік, як інваліду 3-ї групи, у сумі 6484 (шість тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні відповідно до статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині недонарахування та недоплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня за 2017 рік, як інваліду 3-ї групи, у відповідності до статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-XII.

Ухвалою суду від 21.02.2018 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі, а також призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду від представника відповідача надійшло письмове заперечення на позовну заяву, в якому останній просив суд розгляд справи здійснювати без його участі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

З матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується, наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії Є №088744 (а.с.11).

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що Управлінням соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області у 2017 році було виплачено позивачу разову грошову допомогу у розмірі 2700,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив донарахувати та виплатити йому щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня за 2017 рік як інваліду 3-ї групи, у розмірі 6484 грн. (а.с. 6).

Листом від 09.02.2018 року №В-33 за підписом начальника управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області позивача повідомлено, що нарахована та виплачена щорічна разова грошова допомога до 5-го травня у 2017 році, як інваліду ІІІ групи відповідно до Постанови КМУ «Деякі питання виплати у 2017 грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 05.07.2017 р. №223. При цьому, вказано, що у поточній редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з статті 13 виключена норма, якою передбачалася виплата разової грошової допомоги у розмірах: інвалідам І групи – десять мінімальних пенсій за віком, ІІ групи – вісім мінімальних пенсій за віком, ІІІ групи – сім мінімальних пенсій за віком та відповідно до п. 37 вказаного закону щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень.

На думку позивача, посилання відповідача на здійснення йому виплати грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2017 року №223 є протиправним та таким, що порушує його права, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому як інваліду ІІІ групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі в розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Відтак, розмір щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня повинен складати: 7 мінімальних пенсій за віком * 1312 грн., що дорівнює 9184,00 грн. А здійснення відповідачем виплати вказаної допомоги у меншому розмірі суперечить вимогам статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 22 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. у справі № 10-рп/2008.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно із приписами ч.1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до положень ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

В той же час, приписами ст. 116 Конституції України визначено повноваження Кабінету Міністрів України та зокрема вказано, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення в тому числі і політики у сфері соціального захисту.

Також суд зазначає, що потребує уваги той факт, що п. 26 Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 223 від 05.04.2017 року з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, Кабінет Міністрів України, зокрема, установлено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).

Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв’язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у таких розмірах: інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3500 гривень; II групи - 3100 гривень; III групи - 2700 гривень.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем вказано на обставини того, що між ним, як членом організації «Союз Чорнобиль» та Кабінетом Міністрів України існує діючий меморандум від 30.09.2011 року, де у п.п. 2 п. 1 Кабінет Міністрів України взяв на себе зобов'язання перед ним не зменшувати розміри соціальних виплат. В той же час, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, положення Закону України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» та постанови Кабінету Міністрів України № 223 від 05.04.2017 року є чинними та не визнані Конституційним Судом України неконституційними.

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що в даному випадку на законодавчому рівні, а саме шляхом закріплення у Законі України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», було надано повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленого статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що знайшло своє відображення у постанові Кабінету Міністрів України № 223 від 05.04.2017 року.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2018 року у справі №331/4506 та від 20.03.2018 року у справі №592/6028/17.

При цьому, суд зазначає, що Конституційним Судом України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказано, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Згідно із висновком Конституційного Суду України, викладеним у рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Також суд зазначає, що Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «ОСОБА_2 проти України» було викладено правову позицію стосовно того, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин суд приходить до висновку, що оскільки Кабінет Міністрів України відповідно до діючого закону наділений повноваженнями з метою забезпечення проведення політики у сфері соціального захисту, визначати розміри соціальних виплат, то в даному випадку виплата позивачу щорічна разова грошова допомога до 5-го травня у 2017 році, як інваліду ІІІ групи відповідно до Постанови КМУ «Деякі питання виплати у 2017 грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 05.07.2017 р. №223 була здійснена відповідачем у відповідності до норм діючого законодавства.

Суд також зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання бездіяльності Управління соці ального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області протиправною в частині недонарахування та недоплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня за 2017 рік, як інваліду 3-ї групи, у відповідності до статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-XII.

При цьому, оскільки позовні вимоги щодо стягнення з Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня за 2017 рік, як інваліду 3-ї групи, у сумі 6484 (шість тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні відповідно до статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ є похідними від першої позовної вимоги, то така позовна вимога також задоволенню не підлягає.

За правилами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.