Постанова № 73513790, 20.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 р. справа № 820/1330/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області в особі начальника поліції ОСОБА_2, Зміївського відділу поліції ГУ НП в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- зобов’язати Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі начальника посадової особи ОСОБА_2 вимагати виконання Закону України “Про Національну поліцію” з підлеглих йому посадових осіб Зміївського відділу поліції по розгляду заяви інваліда 2-ї групи ОСОБА_1 від.01.11.2017 року, прийнятої в черговій частині Зміївського відділу поліції та зареєстрованій за № 7505;

- признати дії посадових осіб Зміївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області протиправними, що висловлюється у порушені та невиконанні вимог ст.23 Закону України “Про Національну поліцію” своєчасному реагуванні на заяву, ст.15, ст.19 Закону України “Про звернення громадян” (далі Закону) про перевірку викладених у заяві від 01.11.2017 року фактів, бо в матеріалах відсутні будь-які пояснення сторін, ст.16 Закону про поновлення прав і захист законних інтересів ОСОБА_1, порушених бездіяльністю Зміївського відділу поліції, порушення ст.20 Закону про термін розгляду заяви від 01.11.2017 року;

- зобов’язати відповідачів розглянути заяву від 01.11.2017 року згідно вимогам Закону України “Про Національну поліцію”, Закону України “Про звернення громадян”.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що 01.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Зміївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_3 із заявою, відповідно до якої просив вжити заходи щодо начальника Зміївського філіалу ПАТ “Харківгаз” ОСОБА_4, у зв’язку із вимаганням неправомірної грошової винагороди за заміну газового котла вказаною особою. При цьому, нормативно обґрунтовуючи свою правову позицію, представник позивача посилався на порушення суб’єктами владних повноважень вимог Закону України «Про Національну поліцію» та ЗаконуУкраїни “Про звернення громадян” у звязку із ненаданнням обгрунтованої та своєчасної відповіді на вказану заяву від 01.11.2017 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

06.04.2018 року через канцелярію суду (вх. № 01-26/16543/18) надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Національної поліції в Харківській області, відповідно до якого представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що заява ОСОБА_1 від 01.11.2017 року була зареєстрована, прийнята та розглянута у відповідності до вимог чинного законодавства України з роз’ясненням відповідної процедури оскарження результатів розгляду звернення.

11.04.2018 року через канцелярію суду (вх. № 01-26/17130/18) від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що висновок про відсутність складу злочину в діях посадових осіб Зміївської філії “Харківгаз” зроблено передчасно, з огляду на відсутність пояснень посадових осіб, на підставі чого позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

01.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до начальника Зміївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_3, відповідно до якої просив вжити заходів щодо начальника Зміївського філіалу ПАТ “Харківгаз” ОСОБА_4, який вимагав неправомірну грошову винагороду за заміну газового котла вказаною особою.

Вказану заяву було зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення крнимінальних правопорушень та інших подій Зміївського ВП ГУНП в Харківській області за № 7505 від 01.11.2017 року.

Листом (без номеру та дати) заступником начальника - начальником СВ Зміївського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 повідомлено начальника Зміївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_3 про направлення на адресу СВ Зміївського ВП ГУНП в Харківській області матеріалів, які зареєстровані в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення Зміївського ВП ГУНП в Харківській області за № 7505 від 01.11.2017 року для їх розгляду згідно ЗУ «Про звернення громадян” та “Положення про порядок роботи із зверненнями громадян і організацій їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України”.

Судом встановлено, що 09.11.2017 року ст. ДОП СППП Зміївського ВП ГУНА в Харківській області капітаном міліції ОСОБА_6 на імя начальника Зміївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_3 складено рапорт, а 10.11.2017 року – висновок про припинення подальшої перевірки за фактом, який викладено гр. ОСОБА_1 в заяві від 01.11.2017 року.

Зі змісту вказаного рапорту вбачається, що в ході перевірки викладених заявником фактів, встановлено що у гр. ОСОБА_1 вийшов з ладу газовий котел в його будинку розташованому за вище вказаною адресою, в наслідок чого гр. ОСОБА_1 звернувся з даною проблемою до начальника ПАТ “Харківгаз” гр. ОСОБА_4

В приватній бесіді гр. ОСОБА_4 пояснив гр. ОСОБА_1І, що працівники його підприємства замінять старий котел на новий, та вартість даної послуги буде складати 3000 грн. і надав гр. ОСОБА_1 квитанції які йому требо було оплатити. Однак гр. ОСОБА_1 помітив, що на квитанціях сума лише 1200 грн. і він вирішив що решту грошей гр. ОСОБА_4 хоче отримати як неправомірну вигоду, в наслідок чого гр. ОСОБА_1 звернувся до Зміївського ВП ГУНП Харківській області. Ніяких грошей гр. ОСОБА_1 нікому не давав та квитанції не оплачував.

Даний Висновок від 10.11.2017 року було затверджено начальником Зміївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_3 19.01.2018 року, про що свідчить його резолюція на вказаному документі.

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2018 року ОСОБА_1 було надано відповідь (Вих. № 469) на його звернення від 01.11.2017 року якою зазначено про відсутність події кримінального правопорушення. Також, позивачу було роз'яснено його право на оскарження прийнятого рішення в порядку передбаченому ст. 16 (розгляд скарг громадян) ст. 17 (термін подання скарг) ЗУ «Про звернення громадян».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов висновку, що на них поширюється законодавство України про звернення громадян.

Так, ч. 1 ст. 1 Закону України “Про звернення громадян” № 393/96-ВР (надалі – Закон № 393/96-ВР ) встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Визначення заяви (клопотання) міститься у № 393/96-ВР та означає звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Частиною 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР передбачено, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Згідно статті 15 зазначеного Закону України № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Частиною 1 ст. 20 ЗУ № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Тобто, вказана норма Закону регулює проведення додаткового вивчення звернення та не забороняє складання довідок за результатами перевірки, відібрання пояснень та інше. Крім цього, дана норма Закону не розмежовує і звернення громадян (їх різновид: скарга, клопотання, заява та інше) по яким проводиться додаткове вивчення (перевірки), а по яким ні. Орган, який розглядає звернення (пропозиції, зауваження, заяви, клопотання, скарги) самостійно вирішує питання необхідності додаткового їх вивчення, що було відповідно і вирішено посадовими особами відповідача 2 у встановленому Законом порядку.

З правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що надання відповіді на письмову заяву до конкретно визначеного суб’єкта владних повноважень кореспондується з обов’язком саме цього суб’єкта надати відповідь на звернення у визначені законодавством строки.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицію Верховного суду України, яка викладена в постанові від 07.03.2018 року по справі № 810/5312/14 (провадження №К/9901/1232/18 та в постанові від 14.02.2018 року по справі № 806/1835/17 (провадження № К/9901/3168/17).

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява позивача від 01.11.2017 р. була розглянута начальником Зміївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_3 в порядку, встановленому чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про звернення громадян", однак

з порушенням термінів розгляду вказаного звернення, оскільки відповідь на заяву від 01.11.2017 року було сформовано та направлено заявнику лише 19.01.2018 року.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо ненадання відповіді на звернення позивача у строки, визначені ст. визначені ч. 1 ст. 20 Закону Закону України “Про звернення громадян” № 393/96-ВР, слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про зобов’язання Головного управління Національної поліції в Харківській області в особі начальника посадової особи ОСОБА_2 вимагати виконання Закону України “Про Національну поліцію” з підлеглих йому посадових осіб Зміївського відділу поліції по розгляду заяви інваліда 2-ї групи ОСОБА_1 від.01.11.2017 року, прийнятої в черговій частині Зміївського відділу поліції та зареєстрованій за № 7505, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Згідно Рекомендацій Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Так, відповідно до пункту 10.3 Постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 року у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Таким чином, суд не може надавати вказівки щодо необхідності вчинення відповідачем певних дій в процесі перевірки наявності у діях інших осіб ознак правопорушення, що є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а тому до адміністративного суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оскаржується.

Окрім того, зі змісту наведених приписів кодексу адміністративного судочинства випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи інтересів, при цьому обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Частино 1 ст. 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги те, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження його звернення до відповідача 1 із заявами щодо розгляду питань, порушених в заяві від 01.11.2017 року, суд дійшов висновку відмовити позивачу у задоволені позовних вимог до відповідача 1, оскільки станом на час розгляду справи позивачем не доведено своїх порушених прав саме відповідачем 1.

Позовні вимоги про зобов’язання відповідачів розглянути заяву від 01.11.2017 року згідно вимогам Закону України “Про Національну поліцію”, Закону України “Про звернення громадян” суд залишає без задоволення, оскільки, по-перше, як вже встановлено судом ОСОБА_1 із заявою від 01.11.2017 року до відповідача 1 не звертався. Доказів на спростування вказаних обставин позивачем до суду не надано. А, по – друге, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 2 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 проведено відповідну перевірку обставин, які зазначені в заяві від 10.11.2017 року, в результаті чого сформовано висновок від 10.11.2017 року та надано відповідь на звернення від 19.01.2018 року.

Окремо суд вважає за потрібно зазначити, що позиція позивача про незгоду про відсутність складу злочину в діях посадових осіб Зміївської філії “Харківгаз” може бути предметом розгляду у межах окремого позовного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 246, 255, 258, 257, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( пров. Рибний, буд. 4,с. Зідьки, Зміївський район, Харківська область, 63432, код НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Харківській області в особі начальника поліції ОСОБА_2 (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків, 61000), Зміївського відділу поліції ГУ НП в Харківській області (вул. Донецька, буд. 26,м. Зміїв, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Зміївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка виявилась у ненадані відповіді на звернення ОСОБА_1 у строки, визначені ст. визначені ч. 1 ст. 20 Закону Закону України “Про звернення громадян” № 393/96-ВР

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.