Рішення № 73513085, 17.04.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5659/17

Категорія 42

2/295/96/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Гумен Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Скришевської О.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, який також представляє інтереси відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/5659/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Теплий стан» про усунення перешкод у користуванні приватним житлом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просив усунути перешкоди у володінні, розпорядженні та користуванні ? частини квартири АДРЕСА_1 шляхом вселення його в спірну квартиру та демонтажу перегородки (тамбура) на сходовому майданчику біля квартир №15, №16 по пр. Миру, 1В, в м. Житомирі за рахунок відповідачів або за рахунок позивача з подальшим відшкодуванням витрат з відповідачів та стягнути з відповідачів судовий збір.

Позовні вимоги, позивач обґрунтовує тим, що йому та його колишній дружині - ОСОБА_4 належить по ? частини квартири АДРЕСА_1, вказана квартира розташовано по сусідству з квартирою № 16 по пр. Миру, 1В, в м. Житомирі, співвласниками якої є його колишня дружина, її батьки та сестра, які являються відповідачами по справі. Відповідачі по справі без належного дозволу побудували із частини коридора спільного користування тамбур, який закривається на ключ. Після розірвання шлюбу він намагався зайди до квартири № 15, однак до тамбуру виходили відповідачі, закривали двері тамбуру, вчиняли скандали, відповідач ОСОБА_3 викликав наряди поліції звинувачував його у порушені громадського порядку та принижував його честь та гідність. Оскільки з 2005 року він перебуває на службі в правоохоронних органах та з метою уникнення вказаних конфліктів він деякий час намагався не заходити у власне житло, у якому залишились його особисті речі, одяг, а також спільне майно подружжя побутового призначення: меблі на кухні та в кімнаті. Протягом 2014-2015 років він чотири рази перебував на службі в зоні бойових дій АТО та у 2016 році він звернувся з позовом про поділ вказаного майна подружжя до суду, оскільки його колишня дружина без його відома вивезла зі спірної квартири меблі, однак рішенням від 25.01.2017 року у задоволенні позову було відмовлено. Після чого він знов намагався зайти до власної квартири, однак зайти навіть у тамбур він не зміг. А тому він почав звертатися до ОСББ «Теплий стан», Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради щодо правомірності та дозвільних документів на проведення перепланування коридора спільного користування у тамбур перед квартирами №15 та №16, на що йому було повідомлено про відсутність такого погодження та ОСББ «Теплий стан» висунуло вимогу відповідачам в місячний строк провести демонтаж відповідної перегородки, однак до теперішнього часу такий демонтаж відповідачами не проведено, відповідачка ОСОБА_4 і в подальшому перешкоджає йому проживати у спірній квартирі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, додатково пояснив, що у спірній квартирі залишилися його особисті речі, він з 2013 року не може увійти до квартири, частина якої належить йому на праві власності, навіть щоб подивитися її належний стан, оскільки перешкоди у доступі у спірну квартиру вчиняють відповідачі по справі та перегородка розташована між сходовим майданчиком та квартирою №15 та №16 в будинку 1В по проспекту Миру в м. Житомирі, іншого шляху ніж її демонтаж він не бачить, також вказав, що коли він проживав у спірній квартирі він сплачував за комунальні послуги, однак зважаючи, що у спірній квартирі він не проживає, не користується нею то і сплачувати комунальні послуги він не зобов’язаний, також підтвердив, що в нього є частина іншого майна яка належить йому на праві власності, а саме ? частина квартири №35 в Житомирському районі, смт. Озерне по вул. Авіаційна, 16, однак і у відповідачки, його колишньої дружини - ОСОБА_4 на праві власності є ? частина квартири АДРЕСА_2, також вказав, що з відповідачами в них виникли неприязні відносини, які і на разі продовжуються, а також спірні правовідносини вирішуються у судовому порядку, він не може самостійно увійти до спірної квартири, його спроби увійти викликають конфліктні ситуації з відповідачами, а тому він змушений звернутися до суду для захисту його прав.

Представника позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та з підстав наведених позивачем в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_3, який також представляє інтереси відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у його задоволенні, пояснюючи це тим, що дійсно відповідачу ОСОБА_4 та позивачу ОСОБА_2 належить спірна квартира в розмірі по ? її частини, однак у зв’язку з неприязними відносинами що сталися він вважає, що позивач не може знаходитися у спірній квартирі, проживання колишнього подружжя він вважає не сумісним, враховуючи, що позивач за комунальні послуги не сплачує, має іншу сім’ю та має частку іншого майна, вказав, що позивач з 2013 року не проживає у спірному помешканні, його речей в ній немає, він пропустив строк на звернення до суду, оскільки лише зараз звернувся з позовом до суду, перешкод в користуванні квартирою відповідачі не чинили, підтвердив, що на ґрунті неприязних відносин з позивачем викликалися наряди поліції щодо входження позивача до спірного житла та щодо хуліганських дій позивача, також мають місце спори які вирішуються в судовому порядку, є рішення суду, які набрали законної сили щодо поділу майна, та судові справи які перебувають на розгляді в суді щодо стягнення заборгованості та інші, крім того просив врахувати висновок судового експерта, за яким поділ спільної квартири між співвласниками відповідно до ідеальних частин та встановлення порядку користування між співвласниками, при якому кожному співвласнику необхідно запропонувати окреме житлове приміщення не вбачається можливим, також підтвердив, що є перегородка розташована між сходовим майданчиком та квартирами №15 та №16 в будинку 1В по проспекту Миру в м. Житомирі, однак це тимчасова дерев’яна конструкція, ключів у позивача ні від вхідних дверей ні від дверей розташованих у перегородці немає, також підтвердив, що відповідачу ОСОБА_4 належить на праві власності ? частина квартири АДРЕСА_3.

Представник третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Теплий стан» в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11.03.2014 року, яке набрало законної сили, спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_4, визнано спільною власністю подружжя та визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири за адресою: м. Житомир, пр.-т ОСОБА_2, 1-В, кв. 15.(а.с. 9)

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Сторони підтвердили, що оскільки спірна квартира була спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 то після розірвання шлюбу 01.07.2013 року, поділ спірної квартири було проведено з розрахунку рівності часток майна дружини та чоловіка, тобто по ? частини. (а.с. 54, 55)

Судом встановлено, що також підтвердили сторони по справі, що позивач з лютого 2008 року по 07.06.2013 року проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, з 18 березня 2008 року по теперішній час в ній зареєстрований, та на сьогоднішній день у спірній квартирі проживає та зареєстрована його колишня дружина – відповідачка по справі ОСОБА_4.(а.с. 27, 36, 37, 38, 181)

Позивач вказав, що на сьогоднішній день він проживає в Житомирському районі, АДРЕСА_5, та йому належить ? частина вказаного помешкання. (а.с. 62)

Сторони вказали, що відповідачу ОСОБА_4 на праві власності належить ? частина квартира АДРЕСА_6, в якій зареєстровані та проживають відповідачі по справі - ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Згідно вимог статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України, статті 16 ЦК України позивач має право самостійно визначати ефективний для себе спосіб захисту свого порушеного права, якщо такий спосіб захисту передбачено законом.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Непорушність права власності закріплено і в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 319 ЦК України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.

Відповідно до частини другої статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За нормою статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 358 ЦК України передбачено підстави та умови здійснення права спільної часткової власності співвласниками та презюмується, що таке здійснення відбувається за їхньою згодою. Відповідно до частини третьої цієї статті кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз'яснено, що відповідно до заявлених вимог суд має запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати: висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі або встановлення порядку користування ним відповідно до належних співвласникам часток, а у необхідних випадках - органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції про допустимість пов'язаних з цим переобладнань.

За результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 23.11.2017 року, судовим експертом ОСОБА_7 зроблений висновок №579/11-2017 про те, що поділ квартири №15, яка розташована по проспекту Миру, 1-В в м. Житомирі між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно до ідеальних частин (по ?), не вбачається можливим, оскільки виходячи із умови поділу на дві окремі квартири для ізольованого користування та заселення однією сім’єю, як передбачено п. 6 постанови пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 (із змінами), при зазначеному варіанті не виконуються вимоги пунктів 2.22, 2.24, 2.27, 2.28, 2.30, 3.2 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та пунктів 8.11, 8.12 ДБН В.3.2 2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», а також встановити порядок користування між співвласниками квартири при якому кожному співвласнику необхідно запропонувати окреме житлове приміщення (у тому числі і неізольоване); підсобні приміщення і пристрої (сходи, коридори, обігрівальні прилади тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні, не вбачається можливим. (а.с. 108-125)

У відповідності до абз. 2 п. 33 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. № 5, відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Слід зазначити, що під час розгляду справи судом вживалися заходи щодо примирення сторін, роз’яснювалося сторонам про можливість проведення матеріальної компенсації за частину спільного майна, разом з тим сторони не дійшли згоди з приводу такої компенсації, звернення до органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції про допустимість пов'язаних з цим переобладнань не надано, клопотань з цих підстав не заявлялись.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить ? частина квартири АДРЕСА_1, він не може бути позбавлений права користування та розпорядження своїм житлом на власний розсуд, зокрема права використовувати його для власного проживання, оскільки власник майна не може бути позбавлений права володіти та користуватися своїм майном зважаючи на неможливість поділу спірної квартири на ідеальні частини та також у зв’язку з неможливістю встановити порядок користування між співвласниками квартири встановивши їм окремі житлові приміщення.

Разом з тим, твердження сторони відповідача про те, що відповідачі не вчиняють позивачу перешкоди в користуванні спірною квартирою, відхиляються судом, оскільки судом встановлено та не заперечувалося самим відповідачем, що він не допускає сумісне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4, замки на вхідних дверях квартири та дверях перегородки позивачу не надавалися, в сторін склалися неприязні стосунки, на ґрунті яких відбуваються сварки, суперечки, проводяться виклики поліції при контактуванні сторін по справі, неприязні стосунки та суперечки також підтверджуються судовими рішеннями між сторонами по справі, які набрали законної сили та судовими справами які на сьогоднішній день перебувають в провадженні Богунського районного суду м. Житомира, а тому у зв’язку з тривалими суперечностями між позивачем та відповідачами, зокрема спричинені з приводу спірного майно - квартири АДРЕСА_1, починаючи з 2013 року та по день винесення рішення суд не вбачає підстав для задоволення вимог відповідача ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності у межах якого позивач мав звернутися до суду з відповідним позовом, яка висловлена відповідачем усно під час вступного слова.

А також посилання сторони відповідача на те, що позивачем не сплачуються комунальні послуги, не можуть бути підставою для позбавлення власника можливості користуватися своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стороною позивача вказувалося, що йому чиняться перешкоди у користуванні та розпорядженні ? частини квартири АДРЕСА_1 також у зв’язку з наявністю перегородки (тамбура), що розташований між сходовим майданчиком та квартирами №15 та № 16 в будинку 1В по проспекту Миру в м. Житомирі, яка збудована самовільно відповідачами та має бути демонтована.

Відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування, а також інші особи - у випадках порушення їх прав за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)».

Зі змісту листа ОСББ «Теплий стан» № 4 від 14.02.2017 року судом встановлено, що керівництвом ОСББ «Теплий стан» погодження та дозволи на встановлення будь-яких перегородок, тамбурів, дверей, тощо, біля квартир №15 та № 16 в будинку 1В по проспекту Миру в м. Житомирі не надавались. (а.с. 11)

03.03.2017 року ОСББ «Теплий стан» листом № 10 було направлено власникам квартир №15 та № 16 в будинку 1В по проспекту Миру в м. Житомирі, попередження щодо недопустимості порушення законодавства в частині порушення законних прав та інтересів інших співвласників та вимогу в місячний строк демонтувати перегородку (тамбур) на сходовому майданчику біля квартир №15 та № 16 та забезпечити можливість вільного користування ОСОБА_1 власним майном, а також листом № 21 від 02.06.2017 року ОСББ «Теплий стан» повідомлено ОСОБА_1 про те, що станом на 02.06.2017 року вказана вимога не виконана та відповідь від власників вказаних квартир не надходила. (а.с. 12, 39)

Листом №838/13 від 16.02.2017 року Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради повідомлено, що в архіві департаменту документація стосовно надання дозволу на проведення реконструкції квартир №15 та № 16 в будинку 1В по проспекту Миру в м. Житомирі відсутня. (а.с. 13)

Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області листом від 03.05.2017 повідомлено, про відсутність звернень та погоджувальної проектної документації на перепланування тамбуру перед квартирами 15 та № 16 в будинку 1В по проспекту Миру в м. Житомирі. (а.с. 29)

Управління архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області листом від 04.05.2017 повідомлено, що з травня 2011 року по даний час замовники щодо документів, що дають право на виконання підготовчих і будівельних робіт, за адресою: АДРЕСА_7 та 16 не зверталися. (а.с.30)

Сторона відповідача підтвердила, що між сходовим майданчиком та квартирами № 15 та №16 по проспекту Миру в м. Житомирі є тимчасова перегородка з дерев’яної конструкції та дверима, при цьому ключі від дверей перегородки та вхідних дверей мають відповідачі по справі, позивач ключів немає, вважає, оскільки перегородка є тимчасовою, була облаштована на підставі договору про встановлення додаткових дверей від 21.12.2001 року укладеного між співмешканцями квартир №15 та № 16 в будинку 1В по проспекту Миру в м. Житомирі та затверджена керівником правління ОСББ «Теплий стан» ОСОБА_8, а тому іншої дозвільної документації на її облаштування, на його думку, потреб немає. (а.с. 190)

Листом №12 від 16.04.2018 року ОСББ «Теплий стан» повідомлено ОСОБА_1, зокрема про те, що надання дозволів на встановлення перегородок, тамбурів, дверей в тамбурах, тощо не належить до компетенції голови правління тому, що згідно з ст. 10 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” вищим органом управління об'єднання є загальні збори, до виключної компетенції, яких відноситься питання про використання спільного майна та прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд (згідно ст. 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” до спільного майна належать приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або не житлового приміщення) (а.с.181).

Відповідно до положень норм статей 16, 386, 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.

Таким чином за позовом громадянина рішення про знесення самочинного будівництва може бути ухвалено на підставі ст. 391 ЦК України в разі доведеності ним факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.

Згідно ч. 1 п. 22 Постанови № 6 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 3-5 п.24 вказаної вище Постанови - знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.

Враховуючи, що судом встановлено факт створення позивачу перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а саме ? частини квартири АДРЕСА_1, при цьому попередження щодо недопустимості порушення законодавства в частині порушення законних прав та інтересів інших співвласників та вимогу в місячний строк демонтувати перегородку (тамбур) на сходовому майданчику біля квартир №15 та № 16 та забезпечити можливість вільного користування ОСОБА_1 власним майном відповідачами було проігноровано, а також те, що дозвільної документації на вказану перегородку стороною відповідача не надано, суд приходить до висновку про необхідність усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні ? частини квартири АДРЕСА_1 шляхом знесення (демонтажу) перегородки (тамбура), що розташований між сходовим майданчиком та квартирою №15 в будинку 1В по проспекту Миру в м. Житомирі.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки вони зареєстровані та проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2, яка належить їм на праві власності, при цьому спірні правовідносини у позивача виникли щодо усунення перешкод у користуванні квартирою № 15 по проспекту Миру, 1В в м. Житомирі, співвласником якої є відповідач - ОСОБА_4, на яку мають покладатися обов’язки щодо усунення перешкод у користуванні спірною квартирою.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Теплий стан» про усунення перешкод у користуванні приватним житлом підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в розмірі 640,00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Постановою № 6 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», Постановою Пленуму Верховного суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», ст. ст. 16, 319, 321, 358, 386, 391ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Теплий стан» про усунення перешкод у користуванні приватним житлом – задовольнити частково.

Зобов’язати відповідача ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні ? частини квартири АДРЕСА_1, шляхом його вселення у вказану квартиру та шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок перегородки (тамбура), що розташований між сходовим майданчиком та квартирою №15 в будинку 1В по проспекту Миру в м. Житомирі.

В частині позовних вимог до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації: м. Житомир, пр.-т ОСОБА_2, 1-В, кв. 15, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце реєстрації та місце проживання: м. Житомир, пр.-т ОСОБА_2, 1-В, кв. 15, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 (місце реєстрації та місце проживання: м. Житомир, пр.-т ОСОБА_2, 1-В, кв. 16, ідентифікаційний номер НОМЕР_3).

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 (місце реєстрації та місце проживання: м. Житомир, пр.-т ОСОБА_2, 1-В, кв. 16).

Відповідач: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8 (місце реєстрації та місце проживання: м. Житомир, пр.-т ОСОБА_2, 1-В, кв. 16).

Повний текст рішення складено 19.04.2018 року.

Суддя Н.В. Гумен