Рішення № 73509731, 17.04.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/351/18

17 квітня 2018 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб'юка П.М.

за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (надалі - позивач, ОСОБА_3Р.) із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області) в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області в наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Потіцької сільської ради Козівського району Тернопільської області, викладену у листі відповідача від 17.01.2018 №16-19-0.93-289/2-18;

зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області вчинити дії з надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Потіцької сільської ради Козівського району Тернопільської області.

Ухвалою суду від 02.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На виконання вимог статей 162-164 КАС учасники процесу долучили до матеріалів справи заяви по суті справи: позивач (крім позовної заяви) відповідь на відзив на позовну заяву та заяву про уточнення позовних вимог; відповідач - відзив на позовну заяву.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач із листа від 17.01.2018 року за № 16-19-0.93-289/2-18 дізнався про те, що на виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 року у справі № 819/1337/17 (щодо зобов'язання повторно розглянути його заяву) відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Потіцької сільської ради Козівського району Тернопільської області.

Позивач вважає, що оскаржуваним рішенням відповідача порушуються його права, свободи, інтереси, оскільки відповідно до положень ст.118 Земельного кодексу України, рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є невід'ємним етапом безоплатної передачі у власність земельної ділянки без якого набуття у власність земельної ділянки відповідного цільового призначення є неможливим.

Позивач не погоджується із наведеним рішенням суб'єкта владних повноважень - ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, вважає його протиправним та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

Під час судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на мотиви, викладені у позові, відповіді на відзив, заяві про уточнення позовних вимог. Зокрема, зазначив, що дана земельна ділянка, на яку претендує позивач, не належить до земель лісогосподарського призначення, не створює черезсмужжя, а тому, вважає дану відмову відповідача неправомірною та такою, яка прийнята не у відповідності до вимог чинного законодавства України. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення. Відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Потіцької сільської ради Козівського району Тернопільської області відповідач обґрунтував тим, що відповідно до планово-картографічного матеріалу місце розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність порушуватиме вимоги раціональної організації території (відповідно до Закону України “Про охорону земель” черезсмужжя та конфігурація земельних ділянок, що створюють перешкоди в ефективному їх використанні і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушують ландшафтну цілісність території, підлягають упорядкуванню). Крім того, ділянка, на яку претендує позивач, перебуває у державній власності, належить до земель запасу, відтак, набуття позивачем у власність бажаної ділянки приведе до черезсмужжя земель державної власності. Тобто така ситуація завдасть шкоду суспільству, створить подальше нераціональне використання земель державної власності, що значно вплине на ефективність кінцевого результату використання земельних ресурсів нашої держави.

Також у відзиві вказано, що вимога позивача щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Потіцької сільської ради Козівського району не відповідає вимогам законодавства в частині порушення виключних повноважень Головного управління як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідач вважає, що відмова ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області є законною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Під час судового розгляду представник відповідача заперечив проти позовних вимог, надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що представлені графічні матеріали свідчать, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, межує із землями лісогосподарського призначення. Вважає, що ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області цілком правомірно, на підставі норм чинного законодавства, відмовило позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив наступні обставини справи.

ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області на виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 року у справі № 819/1337/17 повторно розглянуто клопотання ОСОБА_3 стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту на території Потіцької сільської ради Козівського району Тернопільської області.

Відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Потіцької сільської ради Козівського району Тернопільської області, яке викладене в листі №16-19-0.93-289/2-18 від 17.01.2018. (аркуші справи 15-16).

Дане рішення відповідач обґрунтував тим, що із планово-картографічного матеріалу вбачається, що місце розташування земельної ділянки, яку ОСОБА_4 бажає отримати у власність порушуватиме вимоги раціональної організації території (відповідно до Закону України «Про охорону земель» черезсмужжя та конфігурація земельних ділянок, що створюють перешкоди в ефективному їх використанні і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушують ландшафтну цілісність території, підлягають упорядкуванню). Крім того, відповідач вказав на необхідність долучення викопіювання з планово-картографічних матеріалів, які встановлюють межі земель лісового фонду, яка планується до відведення та відповідними погодженнями, оскільки земельна ділянка позивача, на думку відповідача, межує із землями лісогосподарського призначення.

Не погоджуючись із відмовою відповідача позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Оцінюючи правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем суд виходив з наступного.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно частиною другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Пунктом “б” частини 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом “а” частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність громадянам, серед іншого, для ведення особистого селянського господарства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з пунктом «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Як передбачено частиною 2 згаданої статті, рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, зазначено, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місць розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з підпунктом “б” ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Досліджуючи правовий статус (категорію) земель, в межах яких позивач має намір отримати земельну ділянку для індивідуального садівництва, суд зазначає наступне.

Дана земельна ділянка не перебувала у власності чи користуванні інших громадян або юридичних осіб та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності. Земельна ділянка розташована за межами населеного пункту села Потік Козівського району Тернопільської області.

Одночасно, слід зазначити, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містила будь-яких мотивацій, які базуються на вимогах чинного законодавства України.

Зокрема, відповідач у своєму листі не навів положень жодної статті Закону України «Про охорону земель», яка б визнавала бажане місце розташування земельної ділянки, що пропонується до відведення позивачу таким, що суперечить чинному законодавству, генеральному плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Також, не конкретизовано, як саме виділення земельної ділянки позивачу створить черезсмужжя, а також порушить ландшафтну цілісність території, перешкодить ефективному використанню землі. Не запропоновано іншого можливого місця розташування земельної ділянки позивачу, яке б не створювало вищезазначених відповідачем негативних факторів.

У статті 1 Закону України «Про землеустрій» надається визначення черезсмужжя як розташування між декількома земельними ділянками, що належать на праві власності одній особі і розташовані в одному масиві земель сільськогосподарського призначення, земельних ділянок, що належать на праві власності іншій особі.

Тому, факт виникнення черезсмужжя не можна вважати як невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам чинного законодавства, розробленій містобудівній чи землевпорядній документації, оскільки черезсмужжя являє собою фактичне місце розташування декількох земельних ділянок, що належать одній особі у одному масиві земель сільськогосподарського призначення та розташування між ними земельних ділянок іншої особи і може створювати негативні наслідки виключно для осіб, що володіють цими земельними ділянками, і то тільки у тому випадку, якщо між ними виникне спір стосовно порядку їх використання.

Отже, факт виникнення черезсмужжя земельних ділянок не завжди, а виключно лише за певних умов, можуть утруднювати використання земельних ділянок тільки їх власникам або користувачам, що усувається встановленням відповідних обмежень чи обтяжень стосовно цих земельних ділянок, зокрема у вигляді відповідних земельних сервітутів. Фактично, відповідач відмовляє позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з власних припущень про можливе майбутнє виникнення перешкод у користуванні сусідніми земельними ділянками та здійснення природоохоронних заходів щодо них.

Крім того, відповідач не надав суду доказів того, що сусідні земельні ділянки вже зареєстровані на праві власності чи праві користування (оренди) за іншою особою та розташовані в одному масиві земель сільськогосподарського призначення, що використовується цією особою.

У вказаній відмові відповідач також згадує про те, що при виділенні земельної ділянки позивачу також порушиться ландшафтна цілісність території. У загальному розумінні, ландшафт — це будь-який простір з характерним виглядом.

Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, за своїм цільовим призначенням відноситиметься до земель сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства.

За змістом статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Отже, на земельних ділянках, що використовуються для ведення особистого селянського господарства здійснюється вирощування сільськогосподарської продукції з метою задоволення особистих потреб у її переробці і споживанні, реалізації її надлишків. З огляду на викладене суперечливою видається позиція Відповідача про те, що відведення земельної ділянки з земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства порушить ландшафтну цілісність території та підлягатиме упорядкуванню. Вказане б мало місце у випадку виділення земельної ділянки, із зміною її цільового призначення, на землях сільськогосподарського призначення для інших потреб, наприклад для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд та будівництвом в подальшому.

Відповідач також, у своїй відмові зобов'язує позивача надати викопіювання з планово-картографічних матеріалів, які встановлюють межі земель лісового фонду, яка планується до відведення та з відповідними погодженнями.

За змістом частини 6 статті 118 Земельного кодексу України для прийняття рішення про надання дозволу на розробку відповідної документації із землеустрою у громадян забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Надання додаткових документів щодо сусідніх масивів земель їх меж чи окремих земельних ділянок від громадян України положеннями статті 118 Земельного кодексу України не вимагається.

Документ (викопіювання), що пропонується додатково надати позивачу відповідачем стосується меж проходження сусіднього масиву земель і не передбачений положеннями статті 118 Земельного кодексу України як складова пакету документів, які стосуються прийняття рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім цього, наявність чи відсутність в межах земельної ділянки, яку позивач бажає набути у власність, земель лісового фонду може бути встановлена безпосередньо самим відповідачем. Будь-яких доказів щодо цього відповідачем не представлено.

Відповідно до статті 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Тобто, до земель лісогосподарського призначення належать землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, межує із землями лісогосподарського призначення.

При цьому, слід зазначити, що встановлення меж земельної ділянки та їх погодження у встановленому порядку, а також встановлення обмежень у користуванні земельною ділянкою, відбувається саме при розробці проекту землеустрою щодо її відведення, у чому і було відмовлено відповідачем.

В процесі судового розгляду справи відповідачем не доведено, що відмовляючи позивачу він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин суд вважає, що рішення ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області викладене в листі №16-19-0.93-289/2-18 від 17.01.2018 щодо відмови у наданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту на території Потіцької сільської ради Козівського району Тернопільської області, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відтак, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення.

Тобто, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов'язання відповідача вчинити дії з надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, необхідно зазначити, що згідно абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача на думку суду є зобов'язання суб'єкта владних повноважень (відповідача), розглянути повторно заяву ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Потіцької сільської ради Козівського району Тернопільської області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Таким чином, заявлений позов підлягає задоволенню частково.

В позовних вимогах в частині зобов'язання відповідача вчинити дії з надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою слід відмовити.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідно до статті 139 КАС України. Позивачем сплачено судовий збір в загальній сумі 1410,00 грн. (по 705,00 грн. за кожну з вимог).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то і судовий збір підлягає стягненню в користь позивача з урахуванням частини задоволених вимог, тобто, в сумі 705,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46002, ) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Потіцької сільської ради Козівського району Тернопільської області викладену у листі від 17.01.2018 №16-19-0.93-289/2-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Потіцької сільської ради Козівського району Тернопільської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В позовних вимогах в частині зобов'язання відповідача вчинити дії з надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у користь ОСОБА_3 частину сплаченого судового збору в сумі 705,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 квітня 2018 року.

Головуючий суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.