Ухвала суду № 73509261, 18.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1651/18

УХВАЛА

18 квітня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» про стягнення заборгованості, -

встановив:

12 квітня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 30.03.2018 року (дата здачі на пошту – 04.04.2018 року) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» про стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості в розмірі 11190,92 грн.

Одержавши позовну заяву, суд з’ясував, що її подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, з наступних підстав.

Так, по-перше, згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, суб’єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, розрахунковий документ – документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, проте він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача.

Поштове відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

З огляду на викладене та з урахуванням вимог ч. 2 ст. 161 КАС України, належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповідачу і третім особам у справі копії позовної заяви та доданих до неї документів може бути опис вкладення разом із розрахунковим документом.

Крім того, будь-яким іншим доказом може бути письмове підтвердження відповідача (повідомлення про отримання поштового відправлення, розписка, штамп про отримання, тощо), або третіх осіб про отримання позовної заяви та доданих до неї документів.

На підтвердження виконання вимог ч. 2 ст. 161 КАС України до позову додано копію фіскального чеку «Укрпошти» від 30.03.2018 року та опис вкладення до рекомендованого листа відповідачу за фактичною адресою: АДРЕСА_1.

Проте відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача: вул. Леніна, 46, с. Владичень, Болградський район, Одеська область, 68741.

Тобто, позивачем копії позовної заяви та доданих до неї документів надіслані на неналежну адресу відповідача.

По-друге, згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 10 ст. 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі – ЗУ № 3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, юридичною особою, розмір ставки судового збору складає – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 року № 2246-VIII, з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць у розмірі 1762,00 гривень.

Як наведено вище, позивачем висунуто майнову вимогу в розмірі 11190,92 грн.

Відповідно, належна сума судового збору за цим позовом складає: 1762,00 грн.

Позивачем до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.

У прохальній частині позову позивач просить суд відстрочити позивачу сплату судового збору до вирішення справи.

Згідно змісту позову наведене клопотання заявлено з наступних підстав:

- при вирішенні питань, пов’язаних з судовими витратами (щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розгляду або звільнення від їх сплати) суди повинні забезпечувати належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору та розгляду справ – з одного боку, та інтересами скаржника щодо можливості звернення до суду з апеляційною скаргою – з другого боку.

Тому суд обов’язково враховує правовий статус скаржника, характер спору, питання, яке вирішується в суді, та забезпечує належний баланс між інтересами держави у сплаті судового збору та інтересами скаржника на судовий захист.

Дефіцит у надходженнях в бюджет Пенсійного фонду України та невиконання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав, тобто у визначений законодавством строк отримання пенсій та виникнення заборгованості по пенсійним виплатам, гарантованим Конституцією України покривається за рахунок Державного бюджету України та підтверджує скрутне матеріальне становище позивача та органу Пенсійного фонду взагалі;

- із посиланням на ч.ч. 1, 2 ст. 23, п.п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», позивач доводить до відома, що сплата судового збору не уявляється можливою, оскільки в управлінні відсутні кошти на дані витрати. Згідно ліміту на перший квартал 2018 року такі кошти управлінню виділені не були.

Доказом того, що управління не має можливості сплатити судовий збір є Рішення ІОДПІ Одеської області № 1515024600135 від 12.02.2016 року про внесення управління до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Виходячи з системного аналізу ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 7 КАС України, судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що відповідає гарантуванню принципу рівності. Оскільки управління Фонду не має можливості сплатити судовий збір у зв’язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету, відповідно до ст. 133 КАСУ позивач просить відстрочити сплату судового збору до вирішення справи.

На підтвердження обставин, викладених у позовній заві щодо майнового стану позивача, до позовної заяви додано Рішення № 1515024600135 від 12 лютого 2016 року та ліміт на 1 квартал 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Також, згідно ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного вбачається, по-перше, що, обставини, зазначені позивачем як підстави для відстрочення сплати судового збору, не передбачені ч. 1 ст. 8 ЗУ № 3674-VI.

По-друге, даний позов здано на пошту для надіслання до суду 04.04.2018 року, тобто подано у ІІ кварталі 2018 року. Відповідно, надані позивачем докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заві щодо майнового стану позивача, а саме: рішення № 1515024600135 від 12 лютого 2016 року та ліміт на 1 квартал 2018 року, – не є належними доказами майнового стану позивача у ІІ кварталі 2018 року.

Також суд додатково зазначає, що згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2016 року, з посиланням на Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23 січня 2015 року, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору – є необґрунтованим, не доведеним, відповідно таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи та на підставі наведеного, виявлені недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду у кількості примірників (в т.ч. для відповідача):

- належних доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів на належну адресу, а саме: вул. Леніна, 46, с. Владичень, Болградський район, Одеська область, 68741;

- документу про сплату судового збору у розмірі 1762,00 гривень за наступними реквізитами: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Київський район; код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 38016923; банк отримувача – ГУ ДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) – 828011; рахунок отримувача – 31212206784005; код класифікації доходів бюджету – 22030101; призначення платежу - судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35118626.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» про стягнення заборгованості – залишити без руху.

Встановити позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала окремо оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М.Г. Цховребова