Рішення № 73509008, 12.04.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7561/17

2/212/650/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Ваврушак Н.М., за участі секретаря судового засідання Плотнікової Т.Б., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – Відповідач) про стягнення моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача з 2000 по 2011 року водієм автотранспортного засобу БілАЗ у кар’єрі, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 2011 року первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням – вібраційна хвороба, деформуючий артроз. В подальшому за висновком МСЕК від 2015 встановлено 30% втрати працездатності безстроково та інвалідність 3 групи. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що протягом тривалого часу відчуває сильний біль, запаморочення, що досить сильно морально пригнічує та змушує постійно лікуватися, але хронічний характер захворювання не дає надії на видужання у майбутньому.

04 грудня 2017 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

11 грудня 2017 року, ухвалою суду, розгляд справи відкладено на 23 січня 2018 року, у зв’язку з неявкою сторін.

Згідно п. 11 ч. 1 розділу XІІІ Перехідних положень ЦПК України від 15.12.2017 р. заяви, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

21 лютого 2018 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд ухвалити рішення про відмову позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування зазначив, позивачу завдано мінімальне ушкодження стану здоров’я на виробництві, яке не призвело до порушення професійної працездатності, але лише викликало деяке погіршення стану життєдіяльності.

Представник позивача в судовому засіданні ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2, проти позову заперечувала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював у шкідливих умовах праці на підприємстві правонаступником якого є відповідач з 14.09.200 року по 21.04.2011 року водієм автотранспортного засобу БілАЗ, на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі у кар’єрі, що не оспорюється сторонами та підтверджується копією трудової книжки (а.с.6-13).

11 березня 2011 року було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача вібраційна хворба першого-другого ст.. від дії комбінованих вібрацій з синдромом полірадикулонейропатії (стан після лазерної ваноризації дисків), деформуючий артроз дрідних суглобів кистей, про що складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, з якого вбачається, що професійне захворювання виникло з причини тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології (а.с.14-17).

Згідно копії виписки з акту МСЕК від 08.04.2011 року ОСОБА_3 первинно встановлено 30% стійкої втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, при повторному переогляді МСЕК 19.04.2012 року,15.04.2013 року, 21.04.2015 року відсоток втрати працездатності не змінився (а.с.18- 21).

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року " Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За таких обставин суд вважає, що в даному випадку саме відповідач ОСОБА_4 «ЦГЗК» повинен виплатити Позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої професійним захворюванням, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення Позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати Позивачу Відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що підтверджується актом, що призвело до ушкодження його здоров'я на виробництві, та моральних страждань потерпілого.

Таким чином, слід вважати, що самим фактом втрати позивачем професійної працездатності, в зв'язку з отриманим професійним захворюванням, яке виникло через вплив шкідливих факторів під час роботи протягом тривалого часу у відповідача, їй спричинена моральна шкода, яка згідно ст. 237-1 КЗпП України може бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.

Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, які обмежують можливість вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров'я, відчуття болю.

Зазначені обставини наступили у ОСОБА_3 у зв'язку із професійним захворюванням, що призвели до встановлення 30% втрати професійної працездатності, що було встановлено судом, тому суд приходить до висновку про те, що позивачеві заподіяна моральна шкода.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати нею професійної працездатності, яка встановлена безстроково, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 20 000 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 640 грн.

На підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 237-1КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гіриничо - збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 00190977, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область, 50066), на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 мікрорайон 5 ЗарічнийАДРЕСА_1), моральну шкоду у зв’язку з ушкодженням здоров’я в розмірі 20 000,00 гривень (двадцять тисяч гривень 00 копійок) без урахування податку з доходів фізичних осіб.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гіриничо - збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 00190977, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область, 50066), на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 20 квітня 2018 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак